51. Революція 1848-1849 рр. У Німеччині.

27 лютого 1848 масові народні збори і демонстрації в Бадені поклали початок революції в Німеччині. Склали петицію до уряду (вимоги скликати парламент, свобода зборів, партій)

18 березня сталося повстання в Берліні, через випадкові 2 постріли військових. 19 березня війська виведено.

28 березня – прийнято конституцію: малонімецький варіант об’єднання Німеччини (без Австрії), виконавча влада в особі прусського короля Фрідріха Вільгельма ІV.

29 березня було сформовано ліберальний уряд.

У квітні – прусський король відмовився від корони за законом революції.

У квітні і вересні 1848 р. відбулося повстання в Бадені.

22 травня скликано Прусські національні збори.

14 червня - захоплення берлінськими робітниками арсеналу.

Травень 1848 р. - відкриття у Франкфурті-на-Майні загальнонімецьких Національних зборів.

Травень-липень 1849 р. - рух в Саксонії і Південно-Західній Німеччині на захист прийнятої в березні 1849 р. Франкфуртськими національними зборами імперської конституції.

Листопад-грудень 1848 р. дворяни-монархісти здійснили державний переворот в Пруссії, що відкривав шлях до відновлення абсолютизму.

Листопад – ФВІV прийняв рішення про роззброєння берлінського громадянського ополчення. Прусські національні збори перевели в Брандербург, а згодом розпустили.

5 грудня контрреволюційне міністерство нав’язало нову конституцію: ств. Вільно обраного парламенту, але влада залишалась за королем.

Квітень 1849 імперська депутація Франкфуртського національних зборів запропонувала королю прийняти імператорську корону. Фрідріх Вільгельм виступив з промовою, яка допускала прийняття корони на певних умовах, але була складена таким чином, що імперські депутати могли визнати її відмовою. Він обгрунтував своє особисте неприйняття тим, що не бажає «корони зі стічної канави». Коли кампанія з приводу імперської конституції і почалася на її тлі травнева революція 1849 були придушені імперськими військами під прусським командуванням, німецька революція остаточно захлинулася.

52. Наростання руху за об’єднання у німецьких землях у кінці 50-х рр. Хіх ст. О.Бісмарк.

Жовтень 1858 р. спадкоємець прус. престолу Вільгельм проголошений принцем-регентом. 1861 р його проголошено королем Вільгельмом І: відправив у відставку консервативний уряд.

1859р. міжнародна політична криза через війну Австрії з Францією та Пємонтом, виникла загроза захоплення Францією земель на лівому березі Рейну.

Листопад 1961 – в виборах до законодавчого органу перемогли ліберали, які підтримували ідею об’єднання.

1859 р. виник Загальнонаціональний Німецький союз. 1861 – Партія прогресистів.

24 вересня 1862 р. О. фон Бісмарка(47р) призначено прем’єр-міністром Пруссії.

• був дипломатом в Австрії та Росії

• прихильник мирного приєднання, визнавав потребу побороти антиобєднувальні тенденції.

Літо 1963 Австрія на себе ініціативу об’єднання: запросили до Франкфурта нім. Правителів на обговорення реформ, щоб завдати удару по Пруссії. Пруссія відмовилась приїхати. Бісмарк вирішив приступити до плану «Обєднання Німеччини за допомогою війни і дипломатії».