57. Північна Європа в 1815-1870 р. Утвердження капіталізму і початок встановлення демократії.

У першій половині XIX ст. у країнах Північної Європи продовжувалося зростання населення (в 2 рази). Послідували за закінченням наполеонівських воєн застій і розлад фінансів не були тривалими. Пожвавлення почалося в 30-х роках ХIX ст. В Данії завдяки тому, що в Англії й інших промисловорозвинених країнах різко зріс попит на сільськогосподарську продукцію, почався різкий підйом аграрного сектора. Широко став вирощуватися картоплю. Саме в цей період Скандинавія з бідної європейської околиці поступово перетворювалася в її розвинений регіон.

З 30-х років у країнах Північної Європи почалася промислова революція. З Англії ввозилися верстати, почали будуватися сучасні фабрики і заводи, а з кінця 40-х років прокладалися залізниці. У Норвегії дуже швидко зростав торговий флот, бурхливо розвивалися рибальський і китобійний промисли. Аграрні реформи у всіх країнах Скандинавії практично були завершені, поміщицькі господарства перейшли на капіталістичні рейки, значна частина оброблюваної землі перейшла в руки селянства, всередині якого йшов процес розшарування. Тут також йшли процеси оформлення нових класів - буржуазії і пролетаріату. У той же час утворилися середні шари, інтелігенція. Ринок праці був не в змозі поглинути всю масу надлишкового населення. У 40-50-х роках почалася масова еміграція з країн Північної Європи, в основному в Північну Америку. У 30-х роках XIX ст. революційна хвиля викликала в Скандинавських країнах широке опозиційний рух міських шарів і селянства - ліберальне у Швеції та Данії та національно-демократичне в Норвегії. Сильна селянська опозиція в Норвегії з 30-х, а в Данії з 40-х років була наслідком соціально-економічних змін. У Швеції і Данії мова йшла про демократизацію політичного ладу.

В 40-х го­дах в Скан­ди­нав­с­ких стра­нах, сна­ча­ла в Да­нии, а по­том в Шве­ции и Нор­ве­гии, в кру­гах ли­бе­раль­ной ин­тел­ли­ген­ции воз­ник­ло дви­же­ние так на­зы­ва­емо­го скан­ди­на­виз­ма, выс­ту­пав­шее за по­ли­ти­чес­кую, но преж­де все­го куль­тур­ную об­щ­ность всех се­вер­ных стран. В Да­нии по­ли­ти­чес­кий скан­ди­на­визм рас­смат­ри­вал­ся как сред­с­т­во объ­еди­не­ния скан­ди­на­вов про­тив гер­ман­с­ко­го вли­яния в Шлез­ви­ге, а в Шве­ции - боль­ше­го под­чи­не­ния пар­т­не­ра по унии Нор­ве­гии, с од­ной сто­ро­ны, и ре­ван­шис­т­с­кой аги­та­ции про­тив Рос­сии - с дру­гой. В меж­ду­на­род­ных от­но­ше­ни­ях на Се­ве­ре Ев­ро­пы пе­ри­од пос­ле 1815 г. ха­рак­те­ри­зу­ет­ся ис­чез­но­ве­ни­ем меж­го­су­дар­с­т­вен­но­го про­ти­вос­то­яния преж­де тра­ди­ци­он­ных про­тив­ни­ков Шве­ции и Да­нии, ста­нов­ле­ни­ем и зак­реп­ле­ни­ем ней­траль­но­го внеш­не­по­ли­ти­чес­ко­го кур­са Скан­ди­нав­с­ких стран в про­ти­во­ре­чи­ях меж­ду ве­ли­ки­ми дер­жа­ва­ми.

У 50-60-х роках економіка країн Північної Європи переживала підйом, оскільки були зняті майже всі перешкоди на шляху вільного розвитку капіталізму. Саме в цей час у Скандинавських країнах стали утворюватися великі банки для фінансування промисловості та транспорту. Велику роль у перетворенні продовжувало відігравати держава, особливо широко що розташовувався залізничному будівництві.