Тема 18. Способи забезпечення виконання зобов’язань

При розгляді даного питання потрібно дати визначення способам (видам) забезпечення виконання зобов’язань, під якими слід розуміти сукупність правових заходів, за допомогою яких сторони цивільно-правових відносин впливають одна на одну з метою належного виконання передбаченого договором завдання під загрозою вчинення певних дій, що в майбутньому зумовлять настання негативних наслідків майнового характеру для боржника.

Слід звернути увагу, що ЦК України (ст. 546) передбачено такі способи забезпечення виконання зобов’язань: неустойка; порука; гарантія; завдаток; застава; притримання.

Неустойкою є грошова сума чи інше майно, що його боржник повинен передати кредиторові в разі порушення зобов’язання. Різновидами неустойки є штраф (неустойка, що обчислюється у процентах від суми невиконаного чи неналежно виконаного зобов’язання) та пеня (неустойка, котру обчислюють у процентах від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання).

Особливу увагу потрібно звернути на види неустойки: за підставами встановлення розрізняють два види неустойки – законну та договірну; залежно від співвідношення до збитків розрізняють 4 види неустойки – залікову, штрафну, альтернативну і виключну.

Наступним способом забезпечення зобов’язання є порука, під якою слід розуміти односторонній, консенсуальний договір, за яким третя особа (поручитель) бере на себе повну або часткову відповідальність за невиконання чи неналежне виконання боржником його зобов’язання перед кредитором (ст. 553 ЦК України). Договір поруки завжди укладається в письмовій формі на підтвердження лише дійсної вимоги.

Поручителем може бути одна особа чи кілька осіб, які відповідають солідарно перед кредитором, якщо інше не встановлено договором поруки. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, за сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Гарантія – це зобов’язання, за яким банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантують перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов’язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником протягом строку, на який видано гарантію.

Слід звернути увагу на відмінність гарантії від поруки, яка полягає в тому, що:

– при гарантії зобов’язання забезпечує юридична особа (банк, інша фінансова установа, страхова організація), поруку ж забезпечує будь-яка особа;

– обов’язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію.

Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога чи додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані після закінчення строку її дії.

Завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредитором боржник в рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання та на забезпечення його виконання (ст. 570 ЦК України).

Функція завдатку полягає в тому, що в разі порушення зобов’язання з вини боржника, сплачений або переданий завдаток залишається в кредитора.

Якщо порушення зобов’язання сталося з вини кредитора, то він зобов’язаний повернути боржникові завдаток і додатково сплатити суму в розмірі завдатку чи його вартості, тобто подвійний завдаток.

Потрібно зазначити, що суть застави полягає в тому, що кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (ст. 572 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про заставу»). Сторонами при заставі є заставодавець і заставодержатель.

Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема, річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Видами застави є: іпотека – застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця чи третьої особи, та заклад – застава рухомого майна, котру передають у володіння заставодержателя або за його наказом у володіння третій особі.

Договір застави укладається в письмовій формі.

Притримання є новим видом способів забезпечення виконання зобов’язання, суть якого полягає в тому, що кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання такою ним у строк зобов’язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов’язаних з нею витрат та інших збитків, має право притримати її в себе до виконання цього зобов’язання (ст. 594 – 597 ЦК України).

Особливість реалізації притримання полягає в тому, що кредитор, який притримує річ, зобов’язаний негайно повідомити про це боржника. Зберігаючи в себе притриману річ, ризик її випадкового знищення чи випадкового пошкодження несе кредитор, якщо інше не встановлено законом. До кредитора, який притримує в себе річ боржника, не переходить право власності на неї.