Тема 64. Відшкодування шкоди, завданої недієздатною фізичною особою

Варто вказати, що фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. (ст. 39 ЦК України).

Наявність у фізичної особи стійкого психічного розладу тягне за собою нездатність усвідомлювати нею значення своїх дій та (або) керувати ними, оскільки в неї відсутні такі психічні якості, як воля та вина. У результаті цього, особа, яка визнана у відповідності з цивільно-процесуальним законодавством недієздатною, втрачає деліктоздатність, тобто здатність відповідати за свої вчинки та завдану шкоду.

Визнання фізичної особи недієздатною за рішенням суду призводить до того, що відшкодування шкоди, завданої недієздатною особою, покладається на осіб, зобов'язаних здійснювати за нею нагляд.

Відповідно до ст. 1184 ЦК України шкода, завдана недієздатною фізичною особою, відшкодовується опікуном або закладом, який зобов'язаний здійснювати нагляд за нею. Відповідальність зазначених осіб настає за умови, що вони не доведуть, що шкода завдана не з їхньої вини.

Крім цього, обов'язок вищевказаних осіб відшкодувати шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, не припиняється в разі поновлення її цивільної дієздатності. Адже поновлення цивільної дієздатності фізичної особи не буде підставою для заміни боржника в деліктному зобов'язанні, оскільки шкоду було завдано в момент, коли ця особа вважалася недієздатною.

Особи, які відшкодували шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, не мають права звернутися з регресною вимогою до безпосереднього заподіювача цієї шкоди.

Необхідно звернути увагу на те, що цивільне законодавство визначає, що з метою захисту інтересів потерпілого суд може постановити рішення про відшкодування шкоди за рахунок недієздатної фізичної особи за наявності таких обставин: смерть опікуна або відсутність у нього майна, достатнього для відшкодування шкоди; наявність такого майна в недієздатної особи; відшкодування шкоди за рахунок недієздатного заподіювача шкоди не погіршує його майнового стану. Вказане відшкодування за рахунок саме недієздатної особи можливе лише у випадках, коли шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров я або смертю потерпілого.

Для захисту інтересів потерпілого суд може постановити рішення про відшкодування шкоди за рахунок майна недієздатної особи за наявності наступних обставин:

• смерть опікуна недієздатної особи, яка завдала шкоди або відсутність у нього майна, достатнього для відшкодування шкоди;

• наявність достатнього для відшкодування шкоди майна в недієздатної особи;

• шкода, що має бути відшкодована, завдана каліцтвом іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого (ч. 2 ст. 1184 ЦК України).

З позовом до суду можуть звернутися як потерпілий, так і опікун. Суд має право з урахуванням конкретних обставин покласти обов’язок відшкодувати шкоду частково або в повному обсязі за рахунок майна недієздатної о заподіювача шкоди.

Тема 65. Відшкодування майнової шкоди фізичній особі, яка потерпіла від злочину

У межах зазначеного питання необхідно вказати, що шкода, якої завдано внаслідок злочину (кримінально-правовий або злочинний делікт), має певні особливості в умовах настання цивільно-правової відповідальності.

Протиправне діяння цього деліктного зобов'язання має бути не просто діянням, що порушує норми права чи суперечить їм, а саме злочином, тобто передбаченим КК України суспільно небезпечним винним діянням (дією або бездіяльністю), яке вчинено суб'єктом злочину. Для того, щоб встановити, чи є конкретне протиправне діяння злочином, має бути обвинувальний вирок суду, який вступив у силу.

Варто вказати на особливість кримінально-правового делікту, яка полягає також і в процесуальному порядку відшкодування шкоди, що завдано злочином. Цю шкоду може бути відшкодовано як шляхом подання цивільного позову в кримінальному процесі, так і подання самостійної цивільно-правової вимоги про відшкодування шкоди після того, як обвинувальний вирок по кримінальній справі вступив у законну силу.

Згідно з п. 1 ст. 1177 ЦК України, обов'язок відшкодувати шкоду, завдану майну фізичної особи внаслідок злочину, покладається на державу при наявності певних обставин. Держава покладає на себе обов'язок відшкодувати майнову шкоду, завдану майну фізичної особи внаслідок злочину, у разі, якщо:

• не встановлено особу, яка вчинила злочин;

• якщо особа, яка вчинила злочин є неплатоспроможною.

Аналогічне правило встановлено законодавцем і в разі, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок злочину (п. 1 ст. 1207 ЦК). Проте передбачене ст. 1177, 1207 ЦК України накладення на державу відшкодування шкоди потерпілому від злочину поки що є обов'язком на майбутнє. Поки не прийнято спеціального законодавчого акта, який буде передбачати умови та порядок відшкодування державою майнової шкоди потерпілому, зазначені норми не можуть бути застосовані.

Особливості має також і порядок права зворотної вимоги до особи, яка завдала шкоди внаслідок злочину. Зокрема, держава, відшкодувавши шкоду, завдану посадовою, службовою особою органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду в порядку ст. 1176 ЦК України, має право зворотної вимоги до цієї особи тільки у разі встановлення в діях зазначених осіб складу злочину за обвинувальним вироком суду щодо них, який набрав законної сили (п. З ст. 1191 ЦК).

При опануванні цієї теми студент повинен вказати, що специфікою відповідальності за шкоду, завдану вчиненням злочину, є неможливість зменшення розміру відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища (ч. 4 ст. 1193 ЦК України).