Тема63. Відшкодування шкоди, завданої малолітньою особою

При опануванні цієї теми студент повинен з’ясувати, що ст. 1178 ЦК України, шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла 14 років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.

Необхідно визначити, що суб'єктами, які будуть нести відповідальність за шкоду, завдану малолітніми, можуть бути:

• батьки (усиновлювачі) або опікуни. Відповідальність покладається на обох батьків, незалежно від того, проживають вони разом чи окремо (ст. 141 Сімейного Кодексу України). Якщо батьки були по збавлені батьківських прав, то вони зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану дитиною, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав, протягом трьох років після позбавлення їхній батьківських прав, якщо вони не доведуть, що ця шкода не є наслідком невиконання ними своїх батьківських обов'язків;

• інші фізичні особи (наприклад гувернантки, няні, домашні вчителі, репетитори), які на правових підставах здійснюють виховання малолітньої особи (наприклад, на підставі договору);

• заклади, які за законом здійснюють щодо малолітніх осіб функції опікуна (ч. З ст. 1178 ЦК України).

Юридичними особами, які несуть відповідальність за шкоду, завдану малолітньою особою, можуть бути:

• навчальний заклад (дитячий садок та школа);

• заклад охорони здоров'я (поліклініка, лікарня);

• інший заклад, що зобов'язаний здійснювати нагляд за нею (приймальник-розподільник, літній табір відпочинку);

• заклади, які за законом здійснюють щодо малолітніх осіб функції опікуна (інтернат, дитячий будинок).

Протиправність діяння цих юридичних осіб полягає в невиконанні чи неналежному виконанні законного обов'язку здійснювати нагляд за малолітніми.

Суть причинно-наслідкового зв'язку буде полягати в тому, що шкода, завдана малолітнім, є заподіяною саме внаслідок неналежного виховання та (чи) нагляду з боку осіб, які несуть відповідальність за це діяння.

Вина усіх зазначених осіб, які несуть відповідальність за шкоду, завдану малолітньою особою, презюмується, тобто, вони вважаються винними, якщо не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.

Принцип часткової відповідальності (розмір часток, у межах яких відповідні особи будуть нести відповідальність, визначається за домовленістю сторін або за рішенням суду) застосовується в разі якщо:

• малолітня особа завдала шкоди як з вини батьків (усиновлювачів) або опікуна, так і з вини закладів або особи, що зобов'язані здійснювати нагляд за нею (ч. 4 ст. 1178 ЦК України);

• шкода заподіюється спільними діями кількох малолітніх осіб, наприклад декількома малолітніми, які походять від різних батьків і (або) перебувають під опікою різних осіб (ч. 1 ст. 1181 ЦК України).

Розмір частки визначається лише за рішенням суду - у разі, коли в момент завдання шкоди кількома малолітніми особами Одна з них перебувала в закладі, який за законом здійснює щодо неї функції опікуна (ч. 2 ст. 1181 ЦК України).

Обов'язок батьків (усиновлювачів), опікунів чи інших фізичних осіб, які на правових підставах здійснюють виховання малолітньої особи, відшкодувати шкоду, завдану малолітньою особою, не припиняється у разі досягнення нею повноліття. У зв'язку з цим дані особи позбавлені права зворотної вимоги (регресу) до малолітньої особи при досягненні нею повної дієздатності (ч. 4 ст. 1191 ЦК України).

Правила ч. 5 ст. 1178 ЦК України передбачають, як виняток, можливість перенесення обов'язку відшкодувати шкоду на безпосереднього її заподіювача. Тобто, особа, після досягнення нею повноліття, може бути зобов'язана судом частково або в повному обсязі відшкодувати шкоду, завдану нею у віці до чотирнадцяти років, лише за сукупності таких умов:

• ця шкода завдана життю або здоров'ю потерпілого;

• малолітня особа, після досягнення нею повноліття, має достатні для відшкодування кошти;

• батьки (усиновлювачі), опікуни чи інші фізичні особи, які на правових підставах здійснюють виховання малолітньої особи, є неплатоспроможними або померли.