Тема53. Договір банківського вкладу

Необхідно визначити, що договір банківського вкладу (депозит) - це договір, за яким одна сторона (банк), яка прийняла від або для другої сторони (вкладника) грошову суму (вклад), що надійшла, та зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму й проценти на неї чи дохід в іншій формі на умовах і в порядку, встановлених договором (ч. 1 ст. 1058 ЦК України).

Юридична характеристика договору: односторонній; реальний; відплатний.

У межах зазначеного питання слід акцентувати увагу на тому, що при умові якщо вкладником виступає фізична особа, договір банківського вкладу вважається публічним (ст. 633 ЦК).

Сторонами договору виступають банк та вкладник. Банком виступає юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії НБУ здійснювати в сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних та юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб (ст. 1 Закону України "Про банки і банківську діяльність"). Вкладником може бути будь-яка особа, яка визнається учасником цивільних правовідносин відповідно до обсягу своєї правосуб'єктності.

Предметом договору банківського вкладу є грошова сума - вклад (гривневий, валютний).

Варто вказати на основні види банківського вкладу:

• вклад на вимогу - передбачає видачу вкладу на першу вимогу вкладника;

• строковий вклад - повернення вкладу здійснюється зі спливом встановленого в договорі строку.

Необхідно визначити форму договору банківського вкладу, яка є письмовою. Письмова форма договору вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з виданням ощадної книжки чи сертифіката, депозитної картки або іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. Недодержання письмової форми визначає недійсність (нікчемність) цього договору. Укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на її рахунок за вкладом може підтверджуватися ощадною книжкою або ощадним сертифікатом.

Ощадна книжка - документ, що підтверджує укладення договору банківського вкладу з фізичною особою та внесення грошових коштів на її рахунок за вкладом. В ощадній книжці вказуються найменування і місцезнаходження банку (його філії), номер рахунка за вкладом, а також усі грошові суми, зараховані на рахунок та списані з рахунка, а також залишок грошових коштів на рахунку на момент пред'явлення ощадної книжки в банк (ст.. 1064 ЦК).

Ощадний (депозитний) сертифікат - цінний папір (іменний або на пред'явника), який підтверджує суму вкладу, внесеного в банк, і права вкладника (володільця сертифіката) на одержання зі спливом встановленого строку суми вкладу та процентів, встановлених сертифікатом, у банку, який його видав (ст.. 1065 ЦК).

Обов'язки банку:

• зберігати грошові кошти вкладника;

• віддавати вклади на вимогу вкладника відповідно до договору банківського вкладу;

• страхувати вклади;

• надавати документ, який підтверджує приймання вкладу;

• надавати вкладникові інформацію про стан і зміни умов вкладу;

• сплачувати встановлені проценти за вкладом. Встановлений договором розмір процентів на строковий вклад або на вклад, внесений на умовах його повернення у разі настання визначених договором обставин, не може бути односторонньо зменшений банком, якщо інше не встановлено законом. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів на строковий вклад в односторонньому порядку є нікчемною, (ст. 1061 ЦК України).

Права вкладника:

• одержувати вклад повністю або частково;

• особисто або через представників поповнювати вклад;

• перевести вклад до іншого банку;

• одержувати прибутки за вкладом (проценти);

• розпоряджатися вкладом на випадок смерті;

• достроково розірвати договір;

• стягувати сплату неустойки у формі банківського процента, вимагати відшкодування завданих збитків за невиконання чи неналежне виконання умов договору.

Варто вказати, що Цивільний кодекс України передбачає можливість укладання договору банківського вкладу (депозиту) на користь третьої особи (ст. 1063 ЦК України), тобто ця особа набуває права вкладника з моменту пред'явлення нею до банку першої вимоги, що випливає з прав вкладника, чи з моменту заявлення в інший спосіб наміру скористатися таким правом. До набуття особою, на користь якої зроблено банківський вклад, прав вкладника ці права належать особі, яка зробила вклад. Визначення імені фізичної особи чи найменування юридичної особи, на користь якої зроблений вклад, є істотною умовою договору. Якщо особа, на користь якої зроблено вклад, відмовилася від нього, особа, яка уклала договір банківського вкладу на користь третьої особи, має право вимагати повернення вкладу або перевести його на своє ім’я.