Тема 47. Договір страхування

При розгляді даної теми необхідно знати, що відповідно до Закону України «Про страхування» (далі – Закону) страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян і юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, які формуються через сплату громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) і доходів від розміщення коштів цих фондів.

Страхові правовідносини мають низку специфічних понять і термінів, які характеризують взаємовідносини їх учасників (страховий ризик, страховий випадок, страхова сума, франшиза, страховий платіж, страховий тариф тощо).

Особливу увагу потрібно приділити договору страхування. За договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) чи іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України, ст. 16 Закону).

Необхідно звернути увагу на те, що за юридичними ознаками договір страхування є: двосторонній; реальний; відплатний; алеаторний (ризиковий).

Сторонами договору страхування є:

• страховик– це особа, яка бере на себе ризик загибелі майна, пошкодження здоров’я чи смерті застрахованого та зобов’язана при настанні певних подій сплатити визначену суму страхувальнику чи іншій управомоченій особі. Страховиками визнаються фінансові установи, створені у формі акціонерних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю, а також одержали у встановленому законом порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Ліцензії в Україні видає Державна комісія з регулювання ринку фінансових послуг України.

• страхувальник– це особа, яка страхує себе, своє майно чи третіх осіб та їхнє майно від настання певних подій. Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні громадяни, котрі уклали з ними договори страхування чи є такими відповідно до законодавства.

До кола учасників договору належать:

• застрахована особа– це фізична особа, життя чи здоров’я якої застраховані за договором особистого страхування або страхування відповідальності;

• вигодонабувач– це особа, на користь якої страхувальником укладено договір страхування;

• страхові брокери– юридичні особи чи громадяни, що зареєстровані у встановленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу в страхуванні як страхувальник;

• страхові агенти– громадяни чи юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика й виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов’язані зі здійсненням страхових виплат і страхових відшкодувань.

Істотними умовами договору страхування є: предмет договору; страховий випадок; розмір грошової суми, у межах якої страховик зобов’язаний провести виплату в разі настання страхового випадку (страхова сума); розмір страхового платежу та строки його виплати; строк договору й інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані:

• із життям, здоров’ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника чи застрахованої особи (особисте страхування);

• володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);

• відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі чи її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Форма договору страхування – письмова. Договір страхування може укладатися через видання страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката), що є підтвердженням факту його укладання.

Зміст договору страхування становлять права та обов’язки сторін (ст. ст. 988, 989 ЦК України та ст. ст. 20, 21 Закону).

Із метою стимулювати належне виконання зазначених зобов’язань законодавство визначає обставини, що надають право страховику відмовити у виплаті страхового відшкодування (ст. 26 Закону, ст. 991 ЦК України).

Відповідно до ст. 998 ЦК України, договір страхування є нікчемним або визнається недійсним у випадках, встановлених ЦК України. Також договір страхування визнається судом недійсним, якщо: його укладено після настання страхового випадку; об’єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації.