Тема 40. Загальні положення договорів про надання послуг

При вивченні даного питання необхідно зазначити, що договір про надання послуг – це договір, при якому одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу (ст. 901 ЦК).

Потрібно зазначити, що юридичні ознаки та форма договору про надання послуг визначаються спеціальними нормами про конкретні види договірних зобов'язань.

Варто вказати, що сторонами договору про надання послуг є виконавець та замовник, це можуть бути фізичні (в тому числі й фізичні особи-підприємці) та юридичні особи.

Предметом договору про надання послуг є виконання певних дій або здійснення певної діяльності, які не мають матеріального результату.

При опануванні цієї теми студент повинен з’ясувати специфічні риси договору про надання послуг є встановлення вимоги щодо виконавця надати послугу особисто, хоча і допускається можливість покладення виконання договору на іншу особу, за умови повної відповідальності виконавця перед замовником.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (ст. 905 ЦК).

Вивчаючи дану тему, необхідно запам’ятати, що законодавство допускає можливість розірвання договору про надання послуг, в тому числі й шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку, передбаченому законом.

Загальні положення щодо договору про надання послуг поширюється на всю низку договорів, предметом яких є надання послуги, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності. Їх передбачено в ЦК України поза межами глави (перевезення, страхування, транспортне експедирування, зберігання, доручення, комісія, управління майном та ін.) та в інших нормативно-правових актах і законах України.

Тема 41. Правове регулювання перевезень

Необхідно звернути увагу на те, що договір перевезення – це договір, при якому одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) пасажира (вантаж) до пункту призначення, а відправник зобов’язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Вивчаючи дану тему, необхідно визначити, що за характером об'єкта, який перевозиться, розрізняють перевезення вантажу, пасажирів, багажу та пошти (ст. 908 ЦК).

Вкажіть, що перевезення, залежно від виду транспорту, яким вони здійснюються, поділяються на:

• залізничні;

• внутрішніми водними шляхами (річкові);

• морські;

• повітряні;

• автомобільні.

Джерелами правового регулювання перевезень в Україні є сукупність нормативно-правових актів, які регулюють здійснення того чи того виду перевезення. Основні з них: Глава 64 ЦК України; Кодекс торговельного мореплавства України;Повітряний кодекс України; Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 457; Статут автомобільного транспорту УРСР, затверджений постановою Ради Міністрів УРСР від 27 червня 1969 р. № 401; Статут внутрішнього водного транспорту СРСР, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 15 жовтня 1955 р. № 1801.