- •Л.І. Скібіцька, о.М. Скібіцький менеджмент
- •1. Сутність і значення сучасного менеджменту 12
- •2. Виникнення та еволюція наукових шкіл у менеджменті 25
- •9. Організація взаємодії та повноважень 125
- •10. Планування як функція менеджменту 137
- •15. Процес прийняття та реалізації управлінських рішень 195
- •16. Інформаційне забезпечення управління 208
- •1. Сутність і значення сучасного менеджменту
- •1.1. Поняття про менеджмент і управління
- •1.2. Основні категорії менеджменту
- •1.3. Основні закони управління
- •1.4. Підприємництво як об'єкт управління
- •1.5. Менеджмент як вид діяльності
- •1.6. Типи і види управління
- •1. .7 Методи дослідження у менеджменті
- •2. Виникнення та еволюція наукових шкіл у менеджменті
- •2.1. Зародження світової управлінської думки
- •2.2. Управлінська думка часів феодалізму
- •2.3. Передфаза
- •2.4. Школа наукового управління
- •2.5. Класична школа (школа «адміністративно-бюрократичного» підходу)
- •2.6. Школа руху за гуманні стосунки (школа людських відносин)
- •2.7. Школа наук поведінки (біхевіористська школа)
- •2.8. Сучасна фаза
- •2.9. Витоки та джерела вивчення управлінської думки в Україні
- •3. Управління як процес, що розвивається
- •3.1. Поняття про систему управління та її складові
- •3.2. Зміст і логіка розвитку управління
- •3.3. Загальні принципи розвитку управління
- •3.4. Логічна схема розвитку управління
- •4. Загальні закономірності управління. Загальні принципи менеджменту
- •4.1. Закономірності управління
- •4.2. Поняття про принцип управління
- •4.3. Принципи наукового управління ф.Тейлора
- •4.4. Принципи організації виробництва г.Форда
- •4.5. Принципи адміністративного управління а.Файоля
- •4.6. Принципи продуктивності г.Емерсона
- •4.7. Сучасні принципи менеджменту та їх характеристика
- •5. Теорія організації
- •5.1. Поняття про організацію як відкриту систему
- •5.2. Макро- та мікросередовище організацій
- •5.3. Основні функції організацій та їх види
- •5.4. Загальні риси формальної організації та її внутрішнє і зовнішнє середовище
- •5.5. Оцінювання факторів зовнішнього середовища організації
- •5.6. Правові основи менеджменту організацій
- •6. Підприємство як виробнича система
- •6.1. Характерні прикмети і властивості підприємства як виробничої системи
- •6.2. Порядок реєстрації та ліквідації підприємств
- •6.3. Класифікація підприємств
- •6.4. Виробнича структура підприємства
- •6.5. Види підприємств, які можуть діяти в Україні
- •6.6. Організаційні особливості створення нового підприємства в Україні
- •7. Структура та принципи організації виробничого процесу
- •7.1. Організаційні типи виробництва.
- •7.2. Методи організації виробництва.
- •7.3. Суспільні форми організації виробництва.
- •7.1. Організаційні типи виробництва
- •7.2. Методи організації виробництва
- •7.3. Суспільні форми організації виробництва
- •8. Організаційні структури управління та принципи їх формування
- •8.1. Поняття про структуру організації та організаційну структуру управління
- •8.2. Типи організаційних структур управління
- •8.3. Основні принципи формування організаційних структур управління
- •8.4. Розробка маршрутної технології виконання управлінських функцій і проектування організаційного процесу
- •8.5. Удосконалення роботи з формування організаційних структур
- •9. Організація взаємодії та повноважень
- •9.1. Організація взаємодії як функція менеджменту.
- •9.2. Нормативні акти, які регламентують організацію взаємодії і повноважень.
- •9.1. Організація взаємодії як функція менеджменту
- •9.2. Нормативні акти, які регламентують організацію взаємодії і повноважень
- •10. Планування як функція менеджменту
- •10.1. Основні положення планування
- •10.2. Планування на макро- та мікрорівні
- •10.2.1. Макрорівень
- •10.2.2. Мікрорівень. Прогнозування розвитку підприємств
- •10.3. Принципи планування
- •10.3.1. Основні принципи
- •10.3.2. Специфічні принципи
- •10.4. Види планування
- •10.4.1. Перспективне планування
- •10.4.2. Система поточного (оперативного) планування
- •10.5. Методологічні та методичні основи планування
- •10.5.1. Методи планування
- •Загальноприйнята класифікація методів планування діяльності та розвитку підприємства
- •Джерела інформації для планування
- •10.5.2. Характеристика окремих методів прогнозування розвитку підприємств (організацій)
- •10.6. Поняття про «Систему планів компанії»
- •10.7. Особливості вітчизняного планування
- •11. Комунікації у менеджменті
- •11.1. Поняття про комунікації.
- •11.2. Комунікаційний процес та його види.
- •11. 1 Поняття про комунікації
- •11.2. Комунікаційний процес та його види
- •1.3. Шляхи вдосконалення міжособових та організаційних комунікацій
- •12. Мотивація як функція менеджменту
- •12.1. Сутність мотивації та її роль у менеджменті
- •12.2. Характеристика змістовних теорій мотивацій
- •12.3. Процесуальні теорії мотивації
- •12.4. Методи та система мотивації праці
- •12.5. Заходи щодо забезпечення власної мотивації до життя і роботи
- •13. Контроль як функція менеджменту
- •13.1. Сутність, види та основні завдання контролю.
- •13.2. Процес контролю та його зміст.
- •13.3. Шляхи підвищення ефективності контролю.
- •13.1. Сутність, види та основні завдання контролю
- •13.2. Процес контролю та його зміст
- •13.3. Шляхи підвищення ефективності контролю
- •Інформаційно-управляючі системи в плануванні і контролі (іус)
- •14. Система методів менеджменту
- •14.1. Сутність, роль та класифікація методів менеджменту.
- •14.3. Організаційно-розпорядчі методи менеджменту.
- •14.4. Соціально-психологічні методи менеджменту.
- •14.1. Сутність, роль та класифікація методів менеджменту
- •14.2. Економічні методи менеджменту та механізм застосування їх
- •14.3. Організаційно-розпорядчі методи менеджменту
- •14.4. Соціально-психологічні методи менеджменту
- •14.4.1. Види соціально-психологічних методів
- •14.4.2. Характеристика психологічних методів і способів їх впливу
- •14.4.3. Способи соціально-психологічних досліджень
- •14.4.4. Соціальне планування як ефективний психологічний метод управління
- •15. Процес прийняття та реалізації управлінських рішень
- •15.1. Суть та особливості управлінських рішень
- •15.2. Класифікація рішень
- •15.3. Методи прийняття рішень
- •15.4. Технологія прийняття управлінських рішень
- •15.5. Причини прийняття невдалих рішень
- •16. Інформаційне забезпечення управління
- •16.1. Рівні інформаційного забезпечення менеджменту і типи інформації
- •16.2. Види інформації, які застосовуються у менеджменті
- •16.3. Використання інформації в основних функціях менеджменту
- •16.4. Постановка та реструктуризація управлінського обліку в організації
- •16.4.1. Управлінський облік у системі управління організацією
- •16.4.2. Елементи системи управлінського обліку
- •16.4.3. Процес постановки управлінського обліку
- •16.5. Раціоналізація, інтегрування й подальша автоматизація інформаційних потоків
- •16.6. Комп'ютерні системи інформаційного менеджменту
- •16.6.1. Система здійснення угод і операцій
- •16.6.2. Управлінські інформаційні системи
- •16.6.3. Системи підтримки рішень
- •16.6.4. Системи, що ґрунтуються на знаннях, та експертні системи
- •16.6.5. Побудова інформаційних систем
- •16.6.6. Розробка (доробка, переробка) систем користувачем
- •17. Керівництво, стиль управління та лідерство
- •17.1. Поняття та загальна характеристика керівництва.
- •17.3. Стилі управління та їхня характеристика.
- •17.1. Поняття та загальна характеристика керівництва
- •17.2. Теорії лідерства
- •17.3. Стилі управління та їхня характеристика
- •18. Особливості управлінської праці та її організація
- •18.1. Особливості управлінської праці
- •18.2. Еволюція вимог до менеджерів
- •18.3. Характеристика сучасного менеджера
- •18.4. Організація особистої праці менеджера
- •18.5. Основні напрями удосконалення організації праці та оцінювання діяльності менеджера
- •19. Культура, етика та мистецтво управління
- •19.1. Поняття про культуру та мистецтво управління
- •19.2. Роль культури менеджменту та її основні функції
- •19.3. Складові культури управління та їхня характеристика
- •19.4. Концепція організаційної культури
- •19.5. Управлінська етика та її складові
- •20. Корпоративна культура
- •20.1. Загальні положення та основні поняття корпоративної культури
- •20.2. Основні принципи і типи корпоративної культури
- •20.3. Фірмові стандарти як частина корпоративної культури
- •20.4. Компоненти корпоративної культури
- •Зв'язок управлінських форм і типів спільної діяльності в рамках організаційних культур
- •20.5. Стадії розвитку корпоративної культури
- •Можливості компаній з різним рівнем корпоративної культури
- •21. Управління конфліктами та стресами
- •21.1. Сутність та різновиди конфліктів
- •21.2. Причини виникнення конфлікту
- •21.3. Технологія управління конфліктами
- •Методика вирішення конфлікту через вирішення проблеми
- •21.4. Управління стресами
- •22. Персонал організації як об'єкт менеджменту
- •22.1. Об'єкт, суб'єкт і завдання управління персоналом
- •22.2. Персонал організації
- •22.3. Кадрова політика
- •Зовнішні
- •Внутрішні
- •22.4. Відмінності в системах управління персоналом, залежно від моделі ринку праці
- •Характеристики систем управління персоналом
- •22.5. Нормативно-правова база менеджменту персоналу
- •22. 6. Науково-методичне забезпечення менеджменту персоналу
- •22.7. Інформаційна база менеджменту персоналу
- •22.8. Кадрове забезпечення менеджменту персоналу
- •Список літератури
2.7. Школа наук поведінки (біхевіористська школа)
Паралельний розвиток психології та соціології, а пізніше — соціоніки та удосконалення методів досліджень цих наук значно удосконалили вивчення поведінки людини на робочому місці, що зумовило в 50-ті роки відхід від школи людських стосунків і створення нового напряму, який дістав назву школи поведінських наук (біхевіористської школи). Представниками цієї школи є К.Арджиріс, Р.Лайнкерт, Д.Мак-Грегор, Ф.Герцберг. Якщо прихильники школи людських стосунків зосередилися на проблемах налагодження мікроклімату в колективі, то представники поведінської школи намагалися надати допомогу працівникові в усвідомленні своїх власних можливостей для самовиявлення в процесі праці. Виходячи з цього, будувалися концепції школи поведінських наук відносно управління організаціями підвищення ефективності використання людських ресурсів. У 60-ті роки поведінський підхід став надзвичайно популярним і охопив майже всю сферу управління в економічно розвинутих країнах. Як і попередні школи, прихильники школи поведінських наук вважали, що вони знайшли найбільш ефективний шлях розв'язання проблем успішного управління «від ефективності працівника — до ефективності організації».
Теоретичні дослідження такого напряму в нашій країні практично не провадилися. Більшість праць у цьому напрямі присвячена критиці теорії як засобу експлуатації трудящих капіталістами.
Початок цій школі дало дослідження природи людини та практики мотивації її праці, перші результати якого пов'язані з відомими в історії менеджменту експериментами в Хоторні (штат Іллінойс), які проводилися на заводі «Western electric» з 1924 р. по 1929 р. Дослідники дійшли висновку, що на продуктивність праці великий вплив має психологічний стан та неформальні відносини працюючих. До серії експериментів був запрошений Джордж Елтон Мейо (1880-1949), який до організації людей підійшов як до соціальної системи.
Представником школи наук поведінки є Абрахам Маслоу (нар. 1908). Він сформулював п'ять категорій потреб людини.
Внесок школи наук поведінки: застосування прийомів управління між особистими відносинами для підвищення ступеня задоволення потреб та продуктивності праці; формування організації, в якій кожен робітник реалізовував би свій потенціал.
Недоліком школи наук поведінки є переоцінка неформальних факторів
2.8. Сучасна фаза
Кількісна школа (нова школа)
Сучасний менеджмент, заснований на науковому дослідженні управління, займається використанням наукового підходу до практики управління. Саме це дало можливість розвинути нову концепцію менеджменту шляхом використання математичних методів та комп'ютерної техніки, дав їй відповідну назву «кількісна (управлінська) школа».
Представники цієї школи вважають управління процесом логічним та піддаючимся формалізації, який можливо виразити математично.
Завдяки застосуванню економіко-математичних методів можна вирішувати такі завдання, як наприклад:
1) управління запасами;
2) управління масовим обслуговуванням;
3) розподіл обмежених ресурсів між споживачами;
4) заміна старого обладнання;
5) пошук рішень через раціональний перебіг можливостей;
6) застосування теорії ігор;
7) прогнозування;
8) імітаційне моделювання.
Для сучасної фази характерним є застосування «суворих» методів дослідження, які ґрунтуються на формалізації процесів управління і є складовими частинами таких наук, як математика, статистика, інженерні науки. Ці науки і пов'язані з ними галузі знань внесли суттєвий внесок у теорію управління на всіх фазах її розвитку. їх вплив можна простежити ще в працях Тейлора з наукового аналізу праці. Проте до Другої світової війни кількісні методи використовувались у науці і практиці управління ще недостатньо. Під час війни в Англії для управління ефективною протиповітряною обороною від нальотів фашистських літаків було вперше застосовано кількісні методи, згруповані під загальною назвою «дослідження операцій». Пізніше ці методи виявились ефективними у вирішенні інших проблем управління, а в самій математиці розвинувся окремий напрям досліджень, названий прикладною математикою.
Дослідження операцій за своїм змістом — це застосування методів наукового дослідження до операційних проблем організацій. Послідовність застосування методів дослідження операцій така. На першому етапі фахівці-управлінці ставлять завдання, тобто структурують управлінські проблеми, формулюють перелік обмежень і вимоги до критеріїв ефективності їх розв'язання. Другий етап здійснюють фахівці з дослідження операцій. Вони розробляють модель ситуації. Модель, як правило, спрощує реальність або подає її абстрактно, що дає змогу краще зрозуміти складності реальності. Спрощення реальності за допомогою моделі відбувається скороченням кількості змінних після оцінки суттєвості впливу їх на кінцевий результат. Кількість змінних скорочують відкиданням несуттєвих і агрегуванням другорядних. Отже, в моделі залишаються найбільш суттєві змінні. Третій крок полягає у «випробуванні» моделі наданням змін кількісним значенням. Це дає змогу об'єктивно описати та порівняти кожну змінну і відношення між ними. Перевагою кількісного підходу є заміна словесних міркувань та описового аналізу моделями, символами та кількісними значеннями.
Звичайно, моделі ситуацій, проблем та процесів управління досить складні, тому поштовхом до застосування їх був винахід і удосконалення комп'ютерів. Комп'ютери дали змогу дослідникам операцій сконструювати математичні моделі зростаючої складності, які досить наближені до реальності і із значною точністю описують її. Отже, кількісні методи є ефективним знаряддям наукових досліджень в управлінні, у вирішенні практичних завдань його оптимізації.
У колишньому СРСР дослідження операцій використовувалося в основному для розробки варіантів планових завдань. Однак такі дослідження не завжди були успішними, оскільки в моделі складно було закласти суб'єктивні моменти, пов'язані з функціонуванням адміністративно-командної економіки. Сьогодні це перспективний напрям оптимізації управління в умовах ринкової економіки.
Сучасний менеджмент, заснований на науковому дослідженні управління, займається використанням наукового підходу до практики управління. Саме це дало можливість розвинути нову концепцію менеджменту шляхом використання математичних методів та комп'ютерної техніки, дало їй відповідну назву «кількісна школа».
Представники цієї школи вважають управління процесом логічним та таким, що піддається формалізації, який можливо виразити математично.
Внесок кількісної школи: розробка та застосування моделей для поглибленого розуміння управлінських проблем; розвиток кількісних методів на допомогу керівникам у складних ситуаціях.
До недоліків школи відноситься: вузькоспеціалізований підхід до управління; неможливість повного врахування людського фактора.
Треба усвідомити, що на кожному етапі управління допомагало вирішувати питання свого часу. Глибокі перетворення в управлінні економікою не можуть бути реалізовані без відповідних змін у політичній системі, соціальній та духовній сферах.
Школа соціальних систем
Ця школа являє собою системний підхід до науки управління, загальний спосіб мислення, суть якого полягає в пошуку простого у складному, декомпозиції проблеми на складові частини, до виходу на прості запитання типу «є — потрібно визначити».
Представниками є Парсон, Мертон. Школу характеризує прагнення розглядати соціальну організацію як комплексну систему з рядом складових її частин у динаміці.
Внеском школи соціальних систем можна вважати те, що вчені цього напряму розглядали організацію як відкриту або закриту комплексну систему.
Представники школи відводили особливу роль зовнішнім силам, наголошуючи на тому, що тільки вони мають бути визначальними для ефективного функціонування організації. Цей погляд можна вважати за недолік школи соціальних систем.
Емпірична школа менеджменту
Емпірична школа менеджменту стала синтезом попередніх шкіл. Це прагматична орієнтація, що будується на практичному вивченні управління з метою обґрунтування рекомендацій, які мають практичне значення, що є внеском цієї школи в менеджмент.
Представником емпіричної школи є Пітер Друкер, який вивчає практику управління. Одним з відомих положень Друкера є його концепція управління за цілями, в якій він стверджує, що управління повинно починатися з розробки цілей, а потім переходити до визначення функцій, системи взаємодії та процесу.
До недоліків школи можна віднести те, що однакові рекомендації управління не можуть бути ефективними для всіх підприємств через різні умови функціонування організацій.