12.4. Методи та система мотивації праці

В умовах ринкових відносин на рівні підприємств незалежно від форм власності застосовуються такі методи мотивації праці:

1. Економічні грошові, які передбачають безпосередню виплату чи доплату грошей працівникам (премії за раціоналізацію, відряд­на оплата, почасова оплата, участь у прибутках, оплата навчання та відпочинку, пільгове харчування, доплата за стаж, пільгове корис­тування житлом, транспорт та ін.).

2. Економічні не грошові (збагачення змісту праці, гнучкі робочі графіки, охорона праці, програми підвищення якості трудового життя, просування по службі, участь у прийнятті рішень на вищо­му рівні тощо).

Система мотивації на рівні підприємства має базуватися на пев­них вимогах. Основні з них:

— надання рівних можливостей щодо зайнятості та посадового просування за критерієм результатів праці;

• узгодження рівня оплати праці з її результатами та визначення особистого внеску працівника в загальний успіх. Це пе­редбачає справедливий розподіл доходів від підвищення про­дуктивності;

• гарантія зайнятості для тих працівників, що беруть участь у реалізації конкретних схем підвищення продуктивності праці;

• створення відповідних умов щодо захисту здоров'я, безпеки праці та благополуччя всіх працівників;

• забезпечення можливостей для зростання професійної май­стерності, реалізації здібностей працівників, передбачення програм навчання, підвищення кваліфікації та перекваліфі­кації;

• підтримання в колективі атмосфери довіри, зацікавленості у реалізації загальної мети, можливості двосторонньої комуні­кації між керівниками та робітниками тощо.

Дотримання менеджерами підприємств вимог системи моти­вації до праці, спонукає працівників до активної діяльності для досягнення поставленої мети.

12.5. Заходи щодо забезпечення власної мотивації до життя і роботи

Щоб забезпечити власну мотивацію до життя й роботи, слід взяти у свої руки використання власного часу, знайти в цьому питанні правильний підхід і проявити наполегливість. Це можна зробити тільки самому. Для цього потрібно:

• Намагатися резервувати собі досить часу для досягнення клю­чових кінцевих цілей. Не слід намагатися робити усе самому, не потрібно робити спішну роботу, а тільки найважливішу з погляду кінцевих цілей.

• Підтримувати найбільш важливі з погляду кінцевих резуль­татів організаційні і людські контакти.

• Сім'я — це головна одиниця суспільства. Не можна квапити­ся під час спілкування з членами сім'ї. Необхідно зрозуміти це вже спочатку трудового життя, а не в середньому віці, коли найчастіше це вже занадто пізно. Ми одержуємо значну частину мотивації до життя від сім'ї, відповідно, зможемо віддатися більше роботі.

• Потрібно мати друзів як на роботі, так і поза нею. Турботи вимагає не тільки машина, а й дружні стосунки, і вони набагато важливіші. Людські взаємовідносини потрібно оберігати, оскільки автоматично вони не зберігаються. Гарні людські взаємовідносини внесуть багато чого в зміст і вмотивованість життя. Завжди знай­деться час для друзів, якщо правильно оцінити значення дружніх стосунків.

• Потрібно вчасно зайняти чітку, обдуману позицію щодо го­ловних життєвих проблем і цінностей. Багато хто з нас тільки в середньому віці зупиняється, щоб з'ясувати, що ж ми дійсно цінує­мо і чого хочемо від життя. Яке наше відношення до релігії, політи­ки? Яке значення має наше ставлення до головних питань нашої життєвої позиції?

Для забезпечення власної мотивації до роботи потрібно дотри­муватись таких рекомендацій:

• Потрібно подбати про те, щоб бути добре відпочившим, бадь­орим і діяльним.

• Відноситися позитивно до роботи і життя. Організувати на робочому місці гурток «люби понеділок», оскільки понеділок — це дуже важкий день тижня.

• За допомогою цікавих захоплень можна зробити власну мо­тивацію більш багатобічною і підтримувати щиросердну бадьорість. Активно розвивати себе, зміцнюючи і використовуючи свої сильні сторони і виправляючи свої вади, з котрими дійсно потрібно щось робити. Подбати про те, щоб був особистий план розвитку на один рік і на 2-3 роки.

• Зробити більш приємним своє оточення на роботі.

• Подбати про те, щоб не робити одну й ту саму роботу, що повторюється занадто довго. Постаратися, щоб робота істотно змінювалася з інтервалом у 5-7 років. Це можливо, якщо зайняти в цьому питанні правильну позицію.

• Визначити для себе на найближчі роки на основі власних потреб різні альтернативні варіанти просування по службі як у своєму трудовому колективі, так і поза ним. Визначити заходи, за допомогою яких здійснення альтернативного варіанта кар'єри буде найбільше ймовірним, і скласти тимчасовий план здійснення за­ходів. Якщо це можливо, обговорити питання з начальником і ко­легами. Однак головну відповідальність за розвиток кар'єри з ме­тою зберігання мотивації до роботи потрібно нести самому.

• Винагороджувати себе за гарні досягнення в роботі і вимага­ти винагороди з боку трудового колективу. Винагорода не завжди повинна виражатися в грошах. Значною мотивуючою винагородою може бути можливість самостійно розподіляти час, свідомо уника­ти стресових ситуацій.

Отже, ми самі відповідаємо за своє життя і мотивацію до робо­ти. Чим швидше ми сприймемо таку точку зору, тим швидше поч­немо здійснювати правильні заходи.