14.4.2. Характеристика психологічних методів і способів їх впливу

Праця формує особистість і в праці вона найбільше проявляєть­ся. Проявлення психіки людей у праці повинно підпорядковуватись потребам і цілям підприємства.

У трудовій діяльності працівник повинен робити не завжди те, що хоче, але завжди те, що потрібно для підприємства. Тому психо­логічні методи менеджменту покликані забезпечувати формування первинних трудових колективів відповідно індивідуальним здібно­стям їх членів, відповідно схильностям, інтересам і дотриманню пси­хологічної сумісності працівників шляхом регулювання відносин між людьми, впливати на індивідуальну психологію окремих працівників.

Стосовно психологічних методів управління можливі різні спо­соби впливу. Розрізняють прямі і непрямі методи впливу.

При непрямих методах впливу менеджер створює певну запла­новану ситуацію, яка дозволяє одному працівникові або групі ви­конувати завдання в режимі повсякденної організації праці.

Непрямі методи мотивації розрізняють за:

1) умовами праці — це зовнішня привабливість, змінність, на­явність елементів творчості, ритмічність у роботі;

2) елементами системи управління. Вона включає форми стиму­лювання, контролю, організаційні структури, положення, посадові інструкції та ін.

3) особистішими, соціальними і соиіально-психологічиими фактора­ми (психологічний клімат, корпоративний дух, характер традицій).

При прямих видах мотивації використовують такі методи як:

а) переконання — аргументований активний вплив за допомо­гою логічних засобів із зняттям упереджень та інших психологіч­них бар'єрів;

б) навіювання — цілеспрямований вплив керівника на підлеглого шляхом зосередження впливу на його психіку за допомогою звер­нення до формальних актів, інструкцій тощо;

в) наслідування — вплив на працівника або групу особистим прикладом;

г) залучення — психологічний прийом, за допомогою якого всі працівники стають безпосередніми учасниками управлінського рішення та заходів щодо його реалізації;

д) спонукання — висловлення, яке підкреслює позитивні якості працівників, їх кваліфікацію і досвід, що виражають впевненість у надійному вирішенні поставлених завдань;

є) примушування — вплив, який зобов'язує виконувати надані доручення, які зумовлені виробничою необхідністю проти волі або бажання працівника. Важливим способом впливу при застосуванні психологічних методів управління є гуманізація праці, тобто змен­шення негативного впливу виробничих факторів на людину. Це знижує втому, поліпшує настрій, що в кінцевому рахунку сприяє підвищенню продуктивності праці.

14.4.3. Способи соціально-психологічних досліджень

Соціальні служби підприємств (відділи персоналу) використо­вують такі способи соціально-психологічних досліджень:

1. Спостереження. Воно являє собою цілеспрямоване, система­тизоване, безпосереднє сприймання і фіксування суспільного про­цесу, соціально-психологічних проявів окремої особистості, груп людей (колективів);

Розрізняють суцільне, вибіркове, включене і невключене спос­тереження.

Суцільне спостереження вивчає широко взятий процес (наприк­лад, розподіл праці по управлінню на підприємстві). Вибіркове спо­стереження вивчає будь-яке вузько окреслене питання, це, наприк­лад, вивчення функцій планування, мотивації. Включене спостереження полягає в тому, що до складу дослідників включаються спостерігач і досліджуваний. Невключене спостереження передбачає вивчення процесів (явищ) з боку досліджуваного. При цьому спостереження здійснюється одночасно з розвитком явища, яке вивчається.

Об'єктами спостереження можуть бути: виробнича, торговель­на, соціальна, політична, духовна діяльність особистості, групи, ко­лективу в цілому.

2. Аналіз документів. У документах містяться відомості про різні процеси, явища, результати діяльності. Документи бувають офіційні і неофіційні, письмові і статистичної звітності.

Головні вимоги щодо роботи з документами — їх надійність, достовірність, точність, правдивість.

3. Експеримент — це активне втручання в процес, який вив­чається, перетворення умов його протікання. У результаті експери­менту визначаються причини різних явищ. Потім одні умови мож­на ізолювати, інші виключити, треті посилити або послабити.

4. Анкетування являє собою розробку, заповнення і оброблен­ня опитувальних листів. Анкети бувають закриті (коли слід на питання відповісти «так» чи «ні») і відкриті — (коли в анкеті до­пускаються відповіді у довільній формі).

5. Отримання інтерв'ю — це отримання інформації в процесі бесіди. Розрізняють формалізоване, фокусоване і вільне інтерв'ю. Формальне інтерв'ю базується на чіткій регламентації питань (опи­тувальних листів). Фокусоване передбачає збирання думок, оцінок з приводу конкретної ситуації, явища, його наслідків та причин. Вільне інтерв'ю проводиться без завчасно підготовлених опиту­вальних листів і планів бесід.

6. Соціометрія. Сутність її полягає в тому, що кожному праців­никові, який обстежується, пропонують вибір партнерів для визна­ченого виду діяльності. Після оброблення даних отримують стати­стичний знімок внутрішніх відносин у колективі на визначений момент часу.

7. Психологічні дослідження проводяться, щоб установити міру сприйняття працівниками умов середовища, в якому здійснюється процес праці (температура, вологість повітря, провітрюваність при­міщень, рівень шуму, вібрації, загазованості, пофарбування при­міщень, монотонність праці, її інтенсивність, ритмічність тощо).