9. Організація взаємодії та повноважень 125

9.1. Організація взаємодії як функція менеджменту 125

9.2. Нормативні акти, які регламентують організацію взаємодії і повноважень 130

10. Планування як функція менеджменту 137

10.1. Основні положення планування 137

10.2. Планування на макро- та мікрорівні 140

10.2.1. Макрорівень 140

10.2.2. Мікрорівень. Прогнозування розвитку підприємств 142

10.3. Принципи планування 143

10.3.1. Основні принципи 143

10.3.2. Специфічні принципи 145

10.4. Види планування 146

10.4.1. Перспективне планування 146

10.4.2. Система поточного (оперативного) планування 146

10.5. Методологічні та методичні основи планування 150

10.5.1. Методи планування 151

10.5.2. Характеристика окремих методів прогнозування розвитку підприємств (організацій) 153

10.6. Поняття про «Систему планів компанії» 156

10.7. Особливості вітчизняного планування 157

11. КОМУНІКАЦІЇ У МЕНЕДЖМЕНТІ 159

11. 1 Поняття про комунікації 159

11.2. Комунікаційний процес та його види 162

1.3. Шляхи вдосконалення міжособових та організаційних комунікацій 162

12. МОТИВАЦІЯ ЯК ФУНКЦІЯ МЕНЕДЖМЕНТУ 167

12.1. Сутність мотивації та її роль у менеджменті 167

12.2. Характеристика змістовних теорій мотивацій 168

12.3. Процесуальні теорії мотивації 171

12.4. Методи та система мотивації праці 172

12.5. Заходи щодо забезпечення власної мотивації до життя і роботи 173

13. КОНТРОЛЬ ЯК ФУНКЦІЯ МЕНЕДЖМЕНТУ 175

13.1. Сутність, види та основні завдання контролю 175

13.2. Процес контролю та його зміст 176

13.3. Шляхи підвищення ефективності контролю 178

14. СИСТЕМА МЕТОДІВ МЕНЕДЖМЕНТУ 181

14.1. Сутність, роль та класифікація методів менеджменту 181

14.2. Економічні методи менеджменту та механізм застосування їх 182

14.3. Організаційно-розпорядчі методи менеджменту 185

14.4. Соціально-психологічні методи менеджменту 189

14.4.1. Види соціально-психологічних методів 189

14.4.2. Характеристика психологічних методів і способів їх впливу 191

14.4.3. Способи соціально-психологічних досліджень 192

14.4.4. Соціальне планування як ефективний психологічний метод управління 193

15. Процес прийняття та реалізації управлінських рішень 195

15.1. Суть та особливості управлінських рішень 195

15.2. Класифікація рішень 199

15.3. Методи прийняття рішень 200

15.4. Технологія прийняття управлінських рішень 203

15.5. Причини прийняття невдалих рішень 206

16. Інформаційне забезпечення управління 208

16.1. Рівні інформаційного забезпечення менеджменту і типи інформації 208

16.2. Види інформації, які застосовуються у менеджменті 212

16.3. Використання інформації в основних функціях менеджменту 219

16.4. Постановка та реструктуризація управлінського обліку в організації 221

16.4.1. Управлінський облік у системі управління організацією 221

16.4.2. Елементи системи управлінського обліку 222

16.4.3. Процес постановки управлінського обліку 224

16.5. Раціоналізація, інтегрування й подальша автоматизація інформаційних потоків 225

16.6. Комп'ютерні системи інформаційного менеджменту 228

16.6.1. Система здійснення угод і операцій 228

16.6.2. Управлінські інформаційні системи 230

16.6.3. Системи підтримки рішень 230

16.6.4. Системи, що ґрунтуються на знаннях, та експертні системи 231

16.6.5. Побудова інформаційних систем 232

16.6.6. Розробка (доробка, переробка) систем користувачем 234

17. КЕРІВНИЦТВО, СТИЛЬ УПРАВЛІННЯ ТА ЛІДЕРСТВО 236

17.1. Поняття та загальна характеристика керівництва 236

17.2. Теорії лідерства 241

17.3. Стилі управління та їхня характеристика 243

18. ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІНСЬКОЇ ПРАЦІ ТА ЇЇ ОРГАНІЗАЦІЯ 246

18.1. Особливості управлінської праці 246

18.2. Еволюція вимог до менеджерів 249

18.3. Характеристика сучасного менеджера 252

18.4. Організація особистої праці менеджера 262

18.5. Основні напрями удосконалення організації праці та оцінювання діяльності менеджера 272

19. КУЛЬТУРА, ЕТИКА ТА МИСТЕЦТВО УПРАВЛІННЯ 274

19.1. Поняття про культуру та мистецтво управління 274

19.2. Роль культури менеджменту та її основні функції 277

19.3. Складові культури управління та їхня характеристика 278

19.4. Концепція організаційної культури 280

19.5. Управлінська етика та її складові 282

20. КОРПОРАТИВНА КУЛЬТУРА 284

20.1. Загальні положення та основні поняття корпоративної культури 284

20.2. Основні принципи і типи корпоративної культури 285

20.3. Фірмові стандарти як частина корпоративної культури 290

20.4. Компоненти корпоративної культури 291

20.5. Стадії розвитку корпоративної культури 295

21. УПРАВЛІННЯ КОНФЛІКТАМИ ТА СТРЕСАМИ 299

21.1. Сутність та різновиди конфліктів 299

21.2. Причини виникнення конфлікту 301

21.3. Технологія управління конфліктами 303

21.4. Управління стресами 308

22. ПЕРСОНАЛ ОРГАНІЗАЦІЇ ЯК ОБ'ЄКТ МЕНЕДЖМЕНТУ 312

22.1. Об'єкт, суб'єкт і завдання управління персоналом 312

22.2. Персонал організації 313

22.3. Кадрова політика 315

22.4. Відмінності в системах управління персоналом, залежно від моделі ринку праці 322

22.5. Нормативно-правова база менеджменту персоналу 330

22. 6. Науково-методичне забезпечення менеджменту персоналу 332

22.7. Інформаційна база менеджменту персоналу 334

22.8. Кадрове забезпечення менеджменту персоналу 334

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 337

ВСТУП

В Україні відбуваються глибокі економічні зміни, відбувається докорінне руйнування колишнього механізму управління економі­кою, його заміна ринковими методами господарювання. Розвиток економіки на сучасному етапі визначається і характеризується пе­рехідними явищами і процесами, що пов'язано з відмовленням від адміністративної системи керування і вибором ринкової системи. Об'єктивні труднощі пов'язані з руйнуванням однієї системи уп­равління і незавершеністю, фрагментарністю побудови іншої. Ці складності загострюються суб'єктивними причинами, спричинени­ми відсутністю чітко виробленої стратегії й тактики переходу від державної економіки до ринкової, нерозробленістю проблеми без-корупційного роздержавлення підприємств. Тому набувають акту­альності проблеми адаптації і розвиток усіх систем підприємства, виживаності підприємства, гнучкості його реакції на зміни зовніш­ніх факторів.

Україна, що стала на шлях реформ, зіштовхується з безліччю проблем. Одна з них — непрофесіоналізм у сфері управління, пере­важання некваліфікованих керівників усіх рівнів. Ринкова еконо­міка орієнтує фірми на задоволення попиту і потреб ринку, на за­пити конкретних споживачів та організацію виробництва тільки тих видів продукції, що користуються попитом і можуть принести підприємству необхідний для розвитку прибуток.

Ринок характерний постійним прагненням до підвищення ефек­тивності виробництва, припускає прийняття рішень тими, хто несе відповідальність за кінцеві результати діяльності підприємства і його підрозділів; потребує постійних коригувань цілей і програм підприємства.

У нинішніх умовах для ефективного функціонування підприє­мства на ринку необхідно керувати дією не тільки внутрішніх, а й зовнішніх щодо підприємства факторів. Зміни в зовнішньому се­редовищі досить значні, тому керівникам підприємств доводиться враховувати їхній вплив, оскільки кожне підприємство так чи інак­ше залежить від зовнішнього світу щодо постачання ресурсів, енергії, кадрів, а також попиту споживачів і кон'юнктури ринку. Від керівника, менеджера залежить виживання підприємства. Тому менеджер зобов'язаний уміти виявляти основні фактори, що впли­вають на його організацію. Він покликаний знайти і запропонува­ти найраціональніші способи реагування на зовнішній вплив ри­зику, зумовлений невизначеністю зовнішнього середовища. Чим більше тут неясностей, тим більший ризик, тим сутужніше прий­мати ефективні рішення. Ризик є невід'ємним атрибутом ринкової діяльності. В міру розвитку ринкових відносин посилюється кон­куренція. Щоб вижити в цих умовах, потрібно зважитися на впро­вадження технічних та інших нововведень, на сміливі, нестандартні дії, а це підсилює ризик. Доводиться змиритися з неминучістю ри­зику, навчитися прогнозувати його, оцінювати і не переходити за припустимі межі.

Сучасний менеджмент — це тисячі можливих варіантів і нюансів управлінських рішень, у тому числі й у фінансовій сфері. Як тільки менеджмент почне відставати від реальних потреб ринкової обста­новки, він перестає відповідати пропонованим вимогам. Управ­лінські рішення, що розроблені одним підприємством і добре себе в ньому зарекомендували, можуть виявитися не тільки марними, але навіть небезпечними для іншого. Багатоваріантність рішень і ходів менеджменту, гнучкість і неординарність господарських ком­бінацій, унікальний характер кожного управлінського рішення в конкретній специфічній ситуації є основою керування. Тому в діяль­ності менеджерів натиск доводиться робити не на стандартні рішен­ня, а на здатність швидко й правильно оцінити господарську ситу­ацію і знайти єдино можливий у даному положенні підхід, що і є в конкретних умовах оптимальним. Для менеджменту в даний час є характерним:

— широка господарська самостійність, що забезпечує волю прий­няття рішень тим, хто несе відповідальність за кінцеві резуль­тати функціонування підприємства на ринку;

— постійне коригування цілей і програм залежно від стану рин­ку, змін у зовнішньому середовищі;

• орієнтація на досягнення запланованого кінцевого результат діяльності підприємства;

— оцінювання керування в цілому тільки на підставі реально до­сягнутих кінцевих результатів;

— використання сучасної інформаційної бази для різноманітних розрахунків під час прийняття управлінських рішень;

— проведення глибокого економічного аналізу кожного управ­лінського рішення;

• здатність розумно ризикувати і керувати ризиком.

Менеджмент — інтеграційний процес планування, організації,

мотивації та контролю, за допомогою якого професійно підготов­лені спеціалісти формують організації всіх галузей економіки та уп­равляють ними шляхом постановки цілей і розробки способів їх досягнення, координуючи діяльність працівників.

Управлінська праця — праця непродуктивна, участь у створенні матеріальних благ відбувається не прямо, а опосередковано, через працю інших осіб. Продуктом управлінської праці є рішення, а не товари та послуги.

У процесі управління його суб'єкти вирішують найрізноманіт­ніші проблеми — організаційні, економічні, технічні, соціально-пси­хологічні, правові тощо. Це розмаїття також є важливою особливіс­тю праці менеджера.

Менеджер повинен бути підготовлений до управлінської діяльнос­ті у відповідній галузі на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності та різної організаційно-правової форми і знати:

— основи загальнотеоретичних дисциплін в обсязі, необхідному для успішного опанування методами економічного і систем­ного аналізу у сфері менеджменту і проведення досліджень зі спеціальності;

— дисципліни загальноекономічного циклу і спеціальні, що роз­глядають закономірності, особливості, сучасний стан і основні тенденції розвитку економіки;

— стан і розвиток сучасної менеджерської діяльності на внутріш­ньому і світовому ринках;

— стан і розвиток ринку трудових ресурсів;

— тенденції та перспективи розвитку підприємств різних форм власності та організаційно-правових форм;

— напрями інноваційної та інвестиційної політики;

• особливості управління підприємством різних організаційно-правових видів та форм власності;

• стратегічні цілі й тактичні прийоми функціонування підпри­ємств;

• основні напрями маркетингових досліджень ринку;

— специфіку проведення посередницьких операцій при здійс­ненні комерційної діяльності;

— методику визначення економічної ефективності управлінської діяльності фірми.

Крім фундаментальних та загальнотеоретичних знань у обсязі, необ­хідному для вирішення завдань управління, знань з дисциплін еко­номічного циклу, менеджер мусить мати спеціальні знання з проблем:

— теорії організації, загальних функцій та методів менеджменту;

— процесу прийняття управлінського рішення та його інформа­ційного забезпечення;

• керівництва та лідерства; групової динаміки;

• психології та етики ділового спілкування;

— процесу управління підприємством та його ефективності;

— управління персоналом;

— дослідження ринків та споживачів, прогнозування, товарної політики;

— маркетингового планування, цінової та торгової політики;

— формування попиту та стимулювання збуту;

— рекламної та зовнішньоекономічної діяльності;

— фінансової ПОЛІТИКИ, ГРОШОВОГО обігу, Кредиту;

• бухгалтерського обліку;

• соціальної відповідальності за ринкову діяльність підприєм­ства.

На основі знань про умови та фактори конкурентоспроможного функціонування в умовах ринкових відносин, методології аналізу ринкового середовища на мікроекономічному рівні, розуміння взає­мозв'язку елементів внутрішнього та факторів зовнішнього середо­вища менеджер повинен вміти:

— розробляти і проводити стратегічну й тактичну політику підприємства в конкурентному середовищі;

— організовувати та координувати колективну працю з вироб­ництва товарів та надання послуг; забезпечувати ефективне узгоджене використання трудових, матеріальних та фінансо­вих ресурсів;

— організовувати та планувати, здійснювати поточний контроль та координацію діяльності, делегувати повноваження; доби­рати виконавців і розподіляти обов'язки, інструктувати;

— впроваджувати ефективні технології виробництва та обслуго­вування;

— контролювати додержання технології виробництва та обслу­говування, охорони праці та техніки безпеки; захищати дов­кілля від забруднення;

— здійснювати управління інноваційними процесами, спону­кати працівників до творчої діяльності, підтримувати нові ідеї;

— організовувати маркетингові дослідження, аналізувати стан і динаміку попиту, формувати попит та стимулювати збут; вести рекламну та консультаційну роботу;

• забезпечувати необхідний рівень якості товарів та послуг;

• здійснювати комерційні операції та забезпечувати матеріаль­но-технічне постачання і товарорух, укладати та реалізовува­ти контракти;

— координувати зовнішньоекономічну діяльність;

— розробляти варіанти управлінських рішень, обґрунтовувати оптимальний вибір (виходячи з критеріїв соціально-еконо­мічної ефективності та екологічної безпеки) та забезпечува­ти контроль за виконанням; вести діловодство;

— володіти навичками пошуку, збирання і використання ін­формації, використовувати інформаційні технології менеджменту, економіко-математичні моделі та методи; працювати на комп'ютерах та іншій оргтехніці;

• практично використовувати навички раціональної організації управлінської праці;

• спрямовувати діяльність колективу на захист інтересів України при здійсненні комерційної діяльності на внутрішньому та зовнішньому ринках;

• захищати права споживачів;

— вирішувати питання добору, оцінювання, наймання, виховання, розвитку та звільнення кадрів, концентрувати зусилля на безперервному підвищенні якості роботи персоналу;

— використовувати методи наукової організації праці та оргпроектування, ефективні системи мотивації та оплати праці;

— вирішувати конфліктні ситуації в колективі та здійснювати профілактику конфліктів;

• формувати організаційну культуру бізнесу на підприємстві;

• формувати у працівників підприємства науковий світогляд і сприйняття духовних цінностей;

• забезпечувати соціальний захист працівників;

• оцінювати виробничо-економічний потенціал організації, пла­нувати та прогнозувати діяльність організації чи підрозділу; розраховувати обсяги діяльності та динаміку розвитку;

• оцінювати дані статистичної звітності та бухгалтерського об­ліку з основних господарських операцій;

• працювати з байками та іншими кредитно-фінансовими ус­тановами; контролювати всі види розрахунків;

• забезпечувати ризикозахищеність та конкурентоспромож­ність діяльності підприємства;

• вільно володіти державною, однією іноземною мовою, а та­кож уміти користуватися однією із слов'янських мов у своїй професійній діяльності.