10.7. Особливості вітчизняного планування

Економічні і соціальні обставини, в яких працюють вітчизняні підприємства, часто не дають можливості безпосередньо викорис­товувати методичні розробки при складанні бізнес-планів. Необхі­дна їхня адаптація до реальних господарських, соціальних, право­вих та інших умов України.

У нашій країні законодавством не обумовлене обов'язкове скла­дання бізнес-плану, що досить часто заміняється техніко-економічним обґрунтуванням проекту.

Вітчизняна специфіка інвестиційного клімату утруднює проце­дури розробки бізнес-планів і облік у них ряду важкопрогнозованих факторів, таких як: інфляція, збут, банківські та податкові відсотки, курс валют, проблеми попередньої оплати постачань, кри­за неплатежів, недостатність інформаційних і статистичних даних та ін.

Необхідно враховувати, що складання бізнес-плану — це мож­ливість поліпшення фінансового стану підприємства.

Бухоблік у вітчизняному бізнесі — це засіб задовольнити цікавість фіскальної або контролюючої інстанції, у західному — інструмент для кращого розуміння бізнесу і пошуку шляхів збільшення його прибутковості.

Цінність розвитку бізнесу і його життєздатність, а не прибут­ковість його окремих частин покладається в основу планування розвинутих країн.

Основні причини обмеженого застосування планування:

1. Недостатня кількість знань.

2. Непрактичні засоби планування.

3. Неусвідомленість системного і комплексного підходу до планування.

4. Урахування ролі керівника проекту.

11. Комунікації у менеджменті

11.1. Поняття про комунікації.

11.2. Комунікаційний процес та його види.

11.3. Шляхи вдосконалення міжособових та організаційних

11. 1 Поняття про комунікації

Комунікації — це спілкування, передача інформації від однієї людини до іншої в процесі діяльності.

Комунікація в управлінні — це обмін інформацією, в результаті якого керівник одержує інформацію, необхідну для прийняття ефек­тивних рішень і доводить їх до співробітників.

Якщо комунікації налагоджені погано, рішення можуть вияви­тись помилковими, а працівники неправильно зрозуміють, чого від них хоче керівник, можуть погіршитися стосунки між людьми.

Між людьми існують дві площини або два рівні комунікацій: площина змісту і площина зв'язків (стосунків).

Площина змісту — послання, що надає відомості про становище речей чи про дії. «Метакомунікація» — це той підтекст, який ми читаємо між рядками і який є істинним змістом послання.

Площина зв'язків (стосунків) — охоплює звертання, сприйняття чи відхилення, симпатію чи антипатію, ненависть чи любов.

Комунікації передбачають обмін інформацією між носіями уп­равлінських відносин на всіх етапах управлінського циклу. Кожний суб'єкт управління являє собою вузол комунікаційної мережі, в якій відбувається обмін різноманітною інформацією, що надходить з різних джерел і направляється за різними адресами.

Комунікації є процесами зв'язку працівників, підрозділів, органі­зацій тощо.

Комунікації належать до сполучних процесів управління, оскіль­ки пов'язують функції планування, організації, мотивації та контролю.

Керівники витрачають на комунікації 50-90% усього робочого часу. Керівник, щоб реалізувати функції управління і застосовува­ти методи управління, бере участь в інформаційному обміні і прийнятті управлінських рішень. Обмін інформацією вбудовано в усі види управлінської діяльності; це називається сполучним процесом.

При обміні інформацією відправник і отримувач проходять кілька взаємопов'язаних етапів. їх завдання — скласти повідомлен­ня і використати канал для його передачі таким чином, щоб обидві сторони зрозуміли і розділили вихідну ідею. Це дуже складно, адже на кожному етапі інформація може втрачатися, або викривлятися з об'єктивних та суб'єктивних причин, зокрема через шуми.

Ці етапи такі:

1) зародження ідеї;

2) кодування і вибір каналу;

3) передача;

4) декодування.

Звідси виникають і форми комунікацій. Розглянемо їх.

Дигітальна — відомості закодовані за допомогою символів (абеткових, цифрових). За допомогою символів інформація може закодовуватись точно, але можуть виникати помилки при її сприй­нятті через неправильне кодування та інтерпретацію, а також че­рез неточний переклад з однією мовою на іншу.

Аналогова — має наочний або зворотний характер. До цього виду комунікацій належить вся невербальна візуально-сенсорна комунікація (жести, поза, дотик, запах тощо).

Зворотний зв'язок — це реакція отримувача на те, що почуто, прочитано або побачено: інформація відсилається назад відправникові і проходить через усі названі етапи, засвідчуючи міру розуміння, дові­ри до повідомлення, засвоєння і погодження із повідомленням.

Зворотний зв'язок сприяє значному підвищенню ефективності обміну управлінською інформацією.

Основна мета комунікаційного процесу — забезпечити розумі­ння інформації, що є предметом обміну.

Елементи комунікаційного процесу:

1. Відправник — особа, що генерує ідеї або збирає інформацію і передає її.

2. Повідомлення — інформація, закодована за допомогою символів.

3. Канал — засіб передачі інформації. Канали — це мова, пись­мові матеріали при листуванні, електронна пошта, комп'ютерна мережа, засоби зв'язку. Канал повинен відповідати ідеї. Може бути декілька каналів передачі інформації.

4. Одержувач — особа якій призначена інформація, що її цікавить.

Відправник має усвідомити, які ідеї призначені до передачі ще до того, як він відправить повідомлення, і мати впевненість в до­речності його ідей з урахуванням конкретної ситуації і мети.

Обмін інформацією буде ефективним, якщо одержувач зрозумів ідею, виконавши дії, яких очікував від нього відправник.

У системах виробничої і невиробничої сфер комунікації вини­кають:

1. Між організацією і зовнішнім середовищем. Організації корис­туються різноманітними засобами для комунікацій зі складовими елементами зовнішнього середовища. З наявними і потенційними споживачами вони спілкуються за допомогою реклами; у відноси­нах із громадськістю — приділяється значення створенню іміджу. У стосунках з державою комунікації здійснюються через подання звітності (статистичної, бухгалтерської та ін.). Здійснюються також комунікації з виробниками товарів, банками, страховими, транспор­тними організаціями тощо.

2. Комунікації між рівнями, підрозділами та працівниками орга­нізації. Комунікації можуть здійснюватися:

— з рівня на рівень (вертикальні комунікації) інформація може передаватися по спаданню, тобто з вищих рівнів на нижчі. Таким шляхом підлеглим рівням управління повідомляється про поточні завдання, плани, норми, правила, стандарти, технічні умови тощо;

— від нижчих рівнів до вищих (у формі звітів, пропозицій, ра­портів, доповідних і пояснювальних записок, скарг, заяв, клопотань тощо). Найчастіше так надходить інформація про відхилення фактичних параметрів функціонування системи від нормативних (порушення правил продажу товарів та об­слуговування споживачів, про виконання планових завдань з виробництва товарів чи послуг щодо товарообігу, про то­вари, на які знизився попит тощо);

— між різними підрозділами (відділами, цехами). Горизонтальні комунікації потрібні для координації завдань і дій. Відділи по­винні координувати дії і працювати спільно для досягнення мети;

— між менеджером (керівником) і його робочою групою (апа­ратом, командою). Пояснення завдань, залучення до вирішення завдань підприємства (підрозділу), обговорення проблем ефективності, визнання і винагорода з метою мотивації, зби­рання інформації про назріваючу або реальну проблему, одер­жання зведень про ідеї, удосконалення, пропозиції; — через неформальні комунікації. Канали неформальних кому­нікацій часто називають каналами чуток, пліток, оскільки джерело інформації часто невідоме. Оскільки по каналах чу­ток інформація передається набагато швидше, ніж по фор­мальних, керівники часто користуються ними для заплано­ваного витоку і поширення певної інформації або для дезінформації при маніпулюванні працівниками. Досліджен­ня показують, що інформація, передана неформально, тобто чутки, частіше виявляється точною, а не перекрученою. Ти­пова інформація, передана по каналах чуток:

1) майбутні скорочення працівників (преміальних доплат);

2) нові заходи щодо покарань за запізнення;

3) зміни в структурі організації;

4) майбутні переміщення і підвищення;

5) докладний виклад суперечки двох керівників на останній нараді;

6) хто кому призначає побачення після роботи;

7) хто є потайним алкоголіком.

Чутки, як правило, стосуються важливих для певної соціальної гру­пи чи людини явищ, торкаються актуальних для них потреб та інтересів.

Досить часто дезінформацію або правдиві «чутки» розповсюджує саме керівництво для маніпулювання працівниками. Наприклад, кер­івник дає спеціально витік інформації про майбутнє рішення, дізнаєть­ся про реакцію. Якщо вона позитивна, то він приймає це рішення.

Як показує досвід, неформальні комунікації часто негативно впливають на соціально-психологічний клімат колективу, тому ке­рівник сам повинен систематично інформувати працівників по каналах формальних комунікацій про проблеми, які їх цікавлять.