- •Л.І. Скібіцька, о.М. Скібіцький менеджмент
- •1. Сутність і значення сучасного менеджменту 12
- •2. Виникнення та еволюція наукових шкіл у менеджменті 25
- •9. Організація взаємодії та повноважень 125
- •10. Планування як функція менеджменту 137
- •15. Процес прийняття та реалізації управлінських рішень 195
- •16. Інформаційне забезпечення управління 208
- •1. Сутність і значення сучасного менеджменту
- •1.1. Поняття про менеджмент і управління
- •1.2. Основні категорії менеджменту
- •1.3. Основні закони управління
- •1.4. Підприємництво як об'єкт управління
- •1.5. Менеджмент як вид діяльності
- •1.6. Типи і види управління
- •1. .7 Методи дослідження у менеджменті
- •2. Виникнення та еволюція наукових шкіл у менеджменті
- •2.1. Зародження світової управлінської думки
- •2.2. Управлінська думка часів феодалізму
- •2.3. Передфаза
- •2.4. Школа наукового управління
- •2.5. Класична школа (школа «адміністративно-бюрократичного» підходу)
- •2.6. Школа руху за гуманні стосунки (школа людських відносин)
- •2.7. Школа наук поведінки (біхевіористська школа)
- •2.8. Сучасна фаза
- •2.9. Витоки та джерела вивчення управлінської думки в Україні
- •3. Управління як процес, що розвивається
- •3.1. Поняття про систему управління та її складові
- •3.2. Зміст і логіка розвитку управління
- •3.3. Загальні принципи розвитку управління
- •3.4. Логічна схема розвитку управління
- •4. Загальні закономірності управління. Загальні принципи менеджменту
- •4.1. Закономірності управління
- •4.2. Поняття про принцип управління
- •4.3. Принципи наукового управління ф.Тейлора
- •4.4. Принципи організації виробництва г.Форда
- •4.5. Принципи адміністративного управління а.Файоля
- •4.6. Принципи продуктивності г.Емерсона
- •4.7. Сучасні принципи менеджменту та їх характеристика
- •5. Теорія організації
- •5.1. Поняття про організацію як відкриту систему
- •5.2. Макро- та мікросередовище організацій
- •5.3. Основні функції організацій та їх види
- •5.4. Загальні риси формальної організації та її внутрішнє і зовнішнє середовище
- •5.5. Оцінювання факторів зовнішнього середовища організації
- •5.6. Правові основи менеджменту організацій
- •6. Підприємство як виробнича система
- •6.1. Характерні прикмети і властивості підприємства як виробничої системи
- •6.2. Порядок реєстрації та ліквідації підприємств
- •6.3. Класифікація підприємств
- •6.4. Виробнича структура підприємства
- •6.5. Види підприємств, які можуть діяти в Україні
- •6.6. Організаційні особливості створення нового підприємства в Україні
- •7. Структура та принципи організації виробничого процесу
- •7.1. Організаційні типи виробництва.
- •7.2. Методи організації виробництва.
- •7.3. Суспільні форми організації виробництва.
- •7.1. Організаційні типи виробництва
- •7.2. Методи організації виробництва
- •7.3. Суспільні форми організації виробництва
- •8. Організаційні структури управління та принципи їх формування
- •8.1. Поняття про структуру організації та організаційну структуру управління
- •8.2. Типи організаційних структур управління
- •8.3. Основні принципи формування організаційних структур управління
- •8.4. Розробка маршрутної технології виконання управлінських функцій і проектування організаційного процесу
- •8.5. Удосконалення роботи з формування організаційних структур
- •9. Організація взаємодії та повноважень
- •9.1. Організація взаємодії як функція менеджменту.
- •9.2. Нормативні акти, які регламентують організацію взаємодії і повноважень.
- •9.1. Організація взаємодії як функція менеджменту
- •9.2. Нормативні акти, які регламентують організацію взаємодії і повноважень
- •10. Планування як функція менеджменту
- •10.1. Основні положення планування
- •10.2. Планування на макро- та мікрорівні
- •10.2.1. Макрорівень
- •10.2.2. Мікрорівень. Прогнозування розвитку підприємств
- •10.3. Принципи планування
- •10.3.1. Основні принципи
- •10.3.2. Специфічні принципи
- •10.4. Види планування
- •10.4.1. Перспективне планування
- •10.4.2. Система поточного (оперативного) планування
- •10.5. Методологічні та методичні основи планування
- •10.5.1. Методи планування
- •Загальноприйнята класифікація методів планування діяльності та розвитку підприємства
- •Джерела інформації для планування
- •10.5.2. Характеристика окремих методів прогнозування розвитку підприємств (організацій)
- •10.6. Поняття про «Систему планів компанії»
- •10.7. Особливості вітчизняного планування
- •11. Комунікації у менеджменті
- •11.1. Поняття про комунікації.
- •11.2. Комунікаційний процес та його види.
- •11. 1 Поняття про комунікації
- •11.2. Комунікаційний процес та його види
- •1.3. Шляхи вдосконалення міжособових та організаційних комунікацій
- •12. Мотивація як функція менеджменту
- •12.1. Сутність мотивації та її роль у менеджменті
- •12.2. Характеристика змістовних теорій мотивацій
- •12.3. Процесуальні теорії мотивації
- •12.4. Методи та система мотивації праці
- •12.5. Заходи щодо забезпечення власної мотивації до життя і роботи
- •13. Контроль як функція менеджменту
- •13.1. Сутність, види та основні завдання контролю.
- •13.2. Процес контролю та його зміст.
- •13.3. Шляхи підвищення ефективності контролю.
- •13.1. Сутність, види та основні завдання контролю
- •13.2. Процес контролю та його зміст
- •13.3. Шляхи підвищення ефективності контролю
- •Інформаційно-управляючі системи в плануванні і контролі (іус)
- •14. Система методів менеджменту
- •14.1. Сутність, роль та класифікація методів менеджменту.
- •14.3. Організаційно-розпорядчі методи менеджменту.
- •14.4. Соціально-психологічні методи менеджменту.
- •14.1. Сутність, роль та класифікація методів менеджменту
- •14.2. Економічні методи менеджменту та механізм застосування їх
- •14.3. Організаційно-розпорядчі методи менеджменту
- •14.4. Соціально-психологічні методи менеджменту
- •14.4.1. Види соціально-психологічних методів
- •14.4.2. Характеристика психологічних методів і способів їх впливу
- •14.4.3. Способи соціально-психологічних досліджень
- •14.4.4. Соціальне планування як ефективний психологічний метод управління
- •15. Процес прийняття та реалізації управлінських рішень
- •15.1. Суть та особливості управлінських рішень
- •15.2. Класифікація рішень
- •15.3. Методи прийняття рішень
- •15.4. Технологія прийняття управлінських рішень
- •15.5. Причини прийняття невдалих рішень
- •16. Інформаційне забезпечення управління
- •16.1. Рівні інформаційного забезпечення менеджменту і типи інформації
- •16.2. Види інформації, які застосовуються у менеджменті
- •16.3. Використання інформації в основних функціях менеджменту
- •16.4. Постановка та реструктуризація управлінського обліку в організації
- •16.4.1. Управлінський облік у системі управління організацією
- •16.4.2. Елементи системи управлінського обліку
- •16.4.3. Процес постановки управлінського обліку
- •16.5. Раціоналізація, інтегрування й подальша автоматизація інформаційних потоків
- •16.6. Комп'ютерні системи інформаційного менеджменту
- •16.6.1. Система здійснення угод і операцій
- •16.6.2. Управлінські інформаційні системи
- •16.6.3. Системи підтримки рішень
- •16.6.4. Системи, що ґрунтуються на знаннях, та експертні системи
- •16.6.5. Побудова інформаційних систем
- •16.6.6. Розробка (доробка, переробка) систем користувачем
- •17. Керівництво, стиль управління та лідерство
- •17.1. Поняття та загальна характеристика керівництва.
- •17.3. Стилі управління та їхня характеристика.
- •17.1. Поняття та загальна характеристика керівництва
- •17.2. Теорії лідерства
- •17.3. Стилі управління та їхня характеристика
- •18. Особливості управлінської праці та її організація
- •18.1. Особливості управлінської праці
- •18.2. Еволюція вимог до менеджерів
- •18.3. Характеристика сучасного менеджера
- •18.4. Організація особистої праці менеджера
- •18.5. Основні напрями удосконалення організації праці та оцінювання діяльності менеджера
- •19. Культура, етика та мистецтво управління
- •19.1. Поняття про культуру та мистецтво управління
- •19.2. Роль культури менеджменту та її основні функції
- •19.3. Складові культури управління та їхня характеристика
- •19.4. Концепція організаційної культури
- •19.5. Управлінська етика та її складові
- •20. Корпоративна культура
- •20.1. Загальні положення та основні поняття корпоративної культури
- •20.2. Основні принципи і типи корпоративної культури
- •20.3. Фірмові стандарти як частина корпоративної культури
- •20.4. Компоненти корпоративної культури
- •Зв'язок управлінських форм і типів спільної діяльності в рамках організаційних культур
- •20.5. Стадії розвитку корпоративної культури
- •Можливості компаній з різним рівнем корпоративної культури
- •21. Управління конфліктами та стресами
- •21.1. Сутність та різновиди конфліктів
- •21.2. Причини виникнення конфлікту
- •21.3. Технологія управління конфліктами
- •Методика вирішення конфлікту через вирішення проблеми
- •21.4. Управління стресами
- •22. Персонал організації як об'єкт менеджменту
- •22.1. Об'єкт, суб'єкт і завдання управління персоналом
- •22.2. Персонал організації
- •22.3. Кадрова політика
- •Зовнішні
- •Внутрішні
- •22.4. Відмінності в системах управління персоналом, залежно від моделі ринку праці
- •Характеристики систем управління персоналом
- •22.5. Нормативно-правова база менеджменту персоналу
- •22. 6. Науково-методичне забезпечення менеджменту персоналу
- •22.7. Інформаційна база менеджменту персоналу
- •22.8. Кадрове забезпечення менеджменту персоналу
- •Список літератури
Методика вирішення конфлікту через вирішення проблеми
-
1. Визначте проблему в категоріях цілей, а не рішень
2. Після того як проблема визначена, визначте рішення, яке задовольнить обидві сторони
3. Зосередьте увагу на проблемі, а не на особистих якостях іншої сторони
4. Створіть атмосферу довіри, збільшить взаємний вплив та обмін інформацією
5. Під час спілкування створіть позитивне відношення одне до одного, виявляючи симпатію до іншої сторони, а також зводячи до мінімуму виявлення гніву та погроз
У ранніх працях з управління, як правило, підкреслюється важливість гармонійного функціонування організації. Як вважають їхні автори, якщо знайти правильну формулу, організація діятиме як добре змащений механізм. Конфлікти, які виникають усередині організації, розглядались як дуже негативні явища. Насправді, однією з найперших цілей «Веберовської бюрократії» та адміністративної школи теорії управління було усунення умов, які сприяли виникненню конфлікту. Сьогоднішні теоретики управління визнають, що повна відсутність конфлікту всередині організації — умова не тільки неможлива, а й небажана.
Більше того, хоча організації й потрібна гармонійна інтеграція усіх видів діяльності, вона не може залишатися статичною й задоволеною існуючим станом. Навпаки, керівництво повинне виявляти активність, планувати нововведення й певним чином реагувати на зміни зовнішнього середовища.
21.4. Управління стресами
Стрес (від англ. «stress» — «напруження»), термін, який використовується для визначення широкого кола станів людини, які виникають у відповідь на різні екстремальні впливи (стресори). Залежно від виду стресора і характеру його впливу виділяють фізіологічний і психологічний (емоційний) стреси. Емоційний стрес з'являється в ситуаціях загрози, небезпеки, скривдження та ін. Слід відрізняти стрес як напруження, що мобілізує зусилля до досягнення важливих для людини життєвих цілей, від «дистресу», який являє собою перенапруження, знижує життєву активність і дезорганізує поведінку. Тому стрес необхідний, і, як показують численні дослідження, він пов'язаний з будь-якою діяльністю. Уникнути його може тільки той, хто нічого не робить. Завдання полягає у тому, щоб уникнути дистресів.
Стрес — це стан напруження, яке виникає в людини під впливом сильної дії. Виділяють дві групи факторів, які зумовлюють стрес: організаційні — відсутність важливої справи, безцільність існування, перевантаження чи недовантаження роботою; персональні — смерть близької людини, шлюб, погані стосунки з рідними, зміна квартири тощо. Модель стресової реакції демонструється на рис. 21.2.
Стрес — це ситуація в управлінні, яка характеризується підвищеною психологічним або фізіологічним напруженням, це звичайне явище, яке трапляється часто. Незначні стреси неминучі і безпечні. Надмірний стрес дуже небезпечний. Той тип стресу, який має відношення до менеджерів, характеризується надмірним фізіологічним і психологічним навантаженням.
Виникнення стресу охоплює три етапи:
— появу початкової реакції подиву, тривоги, невміння розібратися в ситуації;
— виникнення суперечок, непорозумінь;
-
настання фази виснаження, втоми.
До фізіологічних ознак стресу відносяться виразки, мігрень, гіпертонія, біль у спині, артрит, астма і біль у серці, а до психологічних — роздратування, втрата апетиту, депресія і знижений інтерес до міжособистісних та сексуальних відносин тощо.
Рис. 21.2. Модель стресової реакції
Дуже часто перед менеджерами різних рівнів виникає питання: як управляти, щоб підвищити продуктивність праці і знизити рівень стресу? Ідеальним буде такий стан, коли продуктивність праці знаходиться на високому рівні, а стрес — на максимально низькому. Люди, які страждають від надмірного стресу на роботі, можуть застосувати такі методи:
— розробити систему пріоритетів у своїй роботі: «Маю зробити сьогодні», «Зробити пізніше, на тому тижні» і т.д.;
— навчитися говорити «Ні», коли досягнуто рубежу, після якого вже неможливо взяти на себе більше роботи;
— налагодити особливо ефективні і надійні відносини з менеджером: зрозуміти його проблеми і допомогти йому зрозуміти Ваші;
— не погоджуватися з менеджером або будь-ким, хто починає встановлювати суперечливі вимоги;
— обговорити причини почуття нудьги або відсутності інтересу до роботи зі своїм менеджером.
До інших факторів, які пов'язані зі зниженням вірогідності стресу, відносяться дотримання належного режиму харчування, здорового способу життя, підтримка фізіологічної форми і досягнення загальної рівноваги (духовної гармонії) у житті.
Надмірний стрес може бути спричинений дуже великим або дуже малим об'ємом роботи, конфліктом ролей та їх невизначеністю, нудьгою, фізичними факторами і різними подіями особистого характеру.
Особливе місце посідає біологічно зумовлена підструктура особистості: темперамент, сила, рухомість, урівноваженість.
Емоційна врівноваженість — це контроль менеджером своїх емоційних проявів. У цьому зв'язку емоційна врівноваженість є умовою підвищення працездатності менеджера, його ділової активності. Не менш важливо для менеджера опанувати засобами емоційного розвантаження: прийомами м'язової релаксації, аутотренінгом та ін.
З емоційною врівноваженістю тісно пов'язаний термін «стресовитривалість». Навіть у добре керованих системах повсякденно виникають ситуації, які призводять до стресу. Керівник відчуває стрес внаслідок того, що йому не вистачає часу для виконання всього обсягу запланованої роботи; коли ситуація стає неконтрольованою; коли необхідно терміново обрати одну з кількох не кращих альтернатив; коли виникає конфлікт ролей або їх невизначеність. Крім того, життєдіяльність людини не обмежується тільки працею, і причини багатьох стресових ситуацій — поза роботою. Вміння впоратися із власною напруженістю, максимально зменшити прояви стресових симптомів, уникнути дистресу — це професійна необхідність.
Низька власна стресовитривалість керівника породжує ланцюг стресів у колективі.
Серед числених рекомендацій щодо підвищення рівня стресовитривалості спеціалісти рекомендують такі, як необхідність вести розмірене життя, вміти відключатися від службових проблем, мати почуття гумору та ін.
Негативний вплив стресу можна ліквідувати за допомогою самоуправління та застосування певних управлінських рішень. Для усунення стресу в процесі самоуправління працівник повинен: оцінити свій власний стан та результати діяльності; конкретизувати систему своєї роботи; не погоджуватися із суперечливими вимогами до нього та до своєї роботи.
Щоб управляти іншими, пропонуються такі методи:
— оцініть здібності, потреби і схильності ваших працівників і спробуйте вибрати об'єм і тип робот для них;
— дозволяйте вашим працівникам відмовлятися від виконання якого-небудь завдання, якщо в них є для цього досить обґрунтовані підстави;
— чітко опишіть конкретні зони повноважень, відповідальності і виробничих завдань;
— використовуйте стиль лідерства, який відповідає вимогам конкретної ситуації;
— забезпечте належну винагороду за ефективну роботу;
— виступайте в ролі наставника по відношенню до ваших підлеглих, розвиваючи їх здібності, і обговорюйте з ними складні питання.
Для управління стресами менеджеру можна запропонувати: вивчати особливості характеру, ставлення до праці своїх підлеглих; вибирати тип і обсяг робіт відповідно до здібностей працівників; визначати чіткі зони повноважень; удосконалювати комунікації; використовувати стиль керівництва відповідно до ситуації; не приховувати виробничо-господарської інформації.
Академік І.П.Павлов установив, що для значного зниження стресу необхідно враховувати біологічно зумовлену структуру людини, яка визначається різним співвідношенням двох основних нервових процесів: збудженням і гальмуванням, які можуть бути сильними або слабкими, рухомими або інертними, врівноваженими або неврівноваженими