1. .7 Методи дослідження у менеджменті

Менеджмент виявляє природу управлінської праці, з'ясовує зв'язки між причиною та наслідком, фактори й умови, за яких спільна праця людей має бути більш корисною та продуктивною. В менеджменті особливе значення надається системі знань, що дозволяє не тільки своєчасно й якісно управляти поточними спра­вами, а й прогнозувати розвиток подій та у зв'язку з цим розроб­ляти стратегію, ринкову політику організації.

Предметом менеджменти є вивчення законів і закономірностей цілеспрямованої діяльності організацій, відносин у процесі управ­ління.

Як наукова і навчальна дисципліна менеджмент має власні пред­мет і методи дослідження, систему понять і категорій. Менеджмент пов'язаний з економічними і поведінськими науками — психоло­гією, соціологією та ін.

Науковий підхід в управлінні пов'язаний з пошуком раціо­нальних шляхів ефективного керівництва підприємствами. Він ба­зується на тезі про те, що в управлінні підприємствами с багато спільного, незважаючи на розбіжності в їх розмірах, технології, формі власності тощо. Наприклад, зміст управлінської діяльності у великому універсамі (заводі) і невеликому цеху (магазині) практич­но ідентичний: планування діяльності, організація, реалізації планів, контроль діяльності. У даному випадку розбіжності стосуються лише обсягу, масштабів управлінськоі діяльності.

Менеджмент як наука не дає керівникові точних рецептів, а ви­робляє рекомендації, які сприяють ефективній дічльності. Менеджмент поєднує елементи науки і мистецтва. Щоб стати ефективним менед­жером, недостатньо вивчити теорію. Потрібно володіти талантом організатора, вміти будувати стосунки з людьми, впливати на них.

У теорії менеджменту виокремлюють чотири основні групи ме­тодів дослідження: аналіз об'єкта дослідження, моделювання, нау­ковий експеримент, соціологічні методи.

Аналіз об'єкта виконується з використанням трьох підходів: діалектичного, конкретно-історичного, системного.

Діалектичний підхід дозволяє дослідити явища та факти у їх розвитку та взаємозв'язку, єдності та протиріччях.

Конкретно-історичний підхід полягає в дослідженні відносин управління з урахуванням впливу на них виробничих, економічних, соціальних, психологічних та інших факторів.

Системний підхід спрямований на виявлення як загальних вла­стивостей системи (організації) у комплексі, так і її елементів, внут­рішніх зв'язків.

Моделювання є поширеним загальнонауковим методом. Необ­хідність моделювання пов'язана з такими причинами, як складність у вирішенні реальних проблемам, неможливість проведення експе­рименту, неможливість спостерігати явище, яке може відбутися в майбутньому. Найчастіше застосовують такі моделі:

— вербальні (словесні), які характеризують об'єкти словами лі­тературної мови — статути підприємств, посадові інструкції;

— фізичні, які подають об'єкт у зменшеному вигляді, — моделі автомобілів, будівель;

— аналогові, які подають досліджуваний об'єкт у вигляді анало­га, який поводиться як реальний об'єкт, не будучи ним;

— тренажери;

— математичні, які являють собою сукупність математичних співвідношень, що відбивають залежність вихідних перемін­них об'єкта від вхідних.

Як і моделювання, експеримент належить до розповсюджених загальнонаукових методів дослідження. Як і в природничих науках, експеримент звичайно проводять з метою перевірки теоретичних положень. Але експерименти в менеджменті, у соціальних системах повинні бути максимально обґрунтовані. Негативний результат експерименту у фізичній лабораторії свідчить лише про помилко­ву гіпотезу експериментатора. Наслідки ж невдалого експеримен­ту в організації можуть бути набагато серйознішими: психологічні стреси, конфлікти в колективі, зниження продуктивності праці, погіршення показників фінансово-господарської діяльності тощо. Методи соціологічних досліджень набули широкого розповсюдження в практиці менеджменту (опитування, тестування, соціометрія та ін). За допомогою цих методів отримують соціальну інформацію про колектив.