5.4. Загальні риси формальної організації та її внутрішнє і зовнішнє середовище

До загальних основних рис будь-якої формальної організації відносять:

— чітко визначені місію та цілі організації;

— наявність матеріальних, фінансових, трудових ресурсів, тех­нології та інформації;

— залежність від зовнішнього середовища (економічних умов, громадських організацій, законодавчих актів, конкурентів, техніки, технології тощо);

— здійснення певних видів діяльності (виробничої, торговель­ної тощо);

— горизонтальний поділ праці (поділ робіт, послуг на конкретні завдання);

— вертикальний поділ праці, спрямований на координацію діяльності працівників системи, тобто здійснення процесу управління;

— необхідність управління.

Цілі — це конкретний стан окремих характеристик організації, досягнення яких є для неї бажаним і на досягнення яких спрямована її діяльність.

Структура — це її внутрішній устрій, який характеризує склад підрозділів (служб) і систему зв'язків, підпорядкованості та взаємодії між ними.

Завдання — це види робіт, які повинні виконуватися в обумов­лений термін.

Технологія — це засіб перетворення вхідних елементів (матері­алів, сировини тощо) у вихідні (продукт, виріб тощо).

Персонал — це найважливіший ситуаційний фактор організації. Від рівня знань і поведінки персоналу, його ставлення до праці залежить досягнення цілей організації.

Усі внутрішні змінні взаємопов'язані між собою і утворюють ^} системну модель.

В управлінні організаціями необхідно також враховувати вплив факторів не тільки внутрішнього, а й зовнішнього середо­вища.

Зовнішнє середовище містить такі елементи, як споживачі, кон­куренти, державні заклади (інституції), фінансові організації, дже­рела трудових ресурсів тощо.

Усі фактори зовнішнього середовища поділяються на дві групи:

1) фактори прямої дії, тобто ті, що безпосередньо впливають на, діяльність організації й залежать від цієї діяльності;

2) фактори непрямої дії, які впливають не безпосередньо, а че­рез певні механізми й взаємини.

До факторів прямої дії відносяться: споживачі, конкуренти, система економічних відносин у державі, державні органи влади, , законодавчі акти, постачальники (виробники продукції), партії та інші громадські організації, профспілки.

До факторів непрямої дії відносяться: стан економіки, особ­ливості економічних відносин, стан техніки і технології, соціально-культурні обставини, політичні обставини, міжнародне оточення, науково-технічний прогрес, міжнародні події.

Для організацій, які діють за межами внутрішнього ринку (на міжнародному рівні), особливого значення набуває група факторів міжнародного оточення. Особливість їхньої дії полягає в тому, що вони включають у себе всі розглянуті фактори зовнішнього сере­довища непрямої дії, які відображають умови конкретної країни, де власне функціонує організація.

При цьому слід враховувати те, що для проникнення на міжна­родні ринки існують такі шляхи:

— експорт — тобто виготовлення продукції в своїй країні, а ре­алізація в іншій;

— імпорт — ввезення товарів з-за кордону;

— ліцензування — продаж права (ліцензії) на виробництво своєї продукції іноземній фірмі чи державі;

— спільне підприємництво — створення кількома організаціями різних держав (чи державами) спільних підприємств;

— прямі капіталовкладення — діяльність організації здійснюєть­ся за кордоном створенням там певних підприємств, інвес­тування;

— формування багатонаціональних корпорацій — створення філіалів, представництв тощо в багатьох країнах світу.