10.2. Планування на макро- та мікрорівні

Планування діяльності підприємства має два напрями:

— на макрорівні;

— на мікрорівні.

10.2.1. Макрорівень

Будь-яка організація здійснює свою діяльність у державі відпо­відно до його чинного законодавства. Держава виконує ряд функцій, першочерговими і визначальними з яких є функції регу­лювання економіки. Це означає, що об'єктивно завжди існують і реалізуються економічні функції держави.

Випереджальною функцією й обов'язковою передумовою дер­жавного регулювання економіки є створення необхідної правової бази, що визначає порядок формування і функціонування елементів ринкового господарства.

Розробка і реалізація глобальної стратегії економічного розвитку країни є однієї з головних функцій держави. Стратегічні напрями розвитку економіки визначаються в процесі макроекономічного планування. ,:• Таке планування передбачає:

— досягнення цілей і рішення завдань, що об'єктивно не може бути забезпечено первинними і середніми управлінськими структурами;

— перехід від переважно галузевого до територіального комп­лексного регулювання економіки із забезпеченням органіч­ної взаємодії економічного і соціального прогресу в сус­пільстві;

— формування господарсько-економічного механізму, здатного погоджувати і реалізовувати інтереси всіх суб'єктів власності з орієнтацією на досягнення цілей більшості;

— розробку стратегічного плану у вигляді визначеної сукупності цільових комплексних програм, сутність та етапи реалізації яких визначаються їхньою спрямованістю і змістом.

Регулювання і стимулювання інноваційних процесів та інвести­ційної діяльності також належать до важливих функцій держави в сфері управління економікою. Це є цілком логічним і об'єктивно необхідним, оскільки економічний розвиток країни здійснюється за допомогою науково-технічних і організаційних інновацій, що по­требують, як правило, великих інвестиційних ресурсів.

Інноваційні процеси повинні ґрунтуватися на цілеспрямованій державній науково-технічній політиці, що може бути селективною, спиратися на всебічно зважену стратегію вибору і реалізації пріо­ритетів.

Державне регулювання інвестиційної діяльності охоплює як пряме управління інвестиціями, так і визначення й дотримання державою необхідних економічних передумов цієї діяльності. Кон­кретними формами такого регулювання є:

• прогнозування і планування державних інвестицій;

— адаптована до ринкової економіки система фінансування, кредитування та ціноутворення;

— нормування амортизаційних відрахувань;

— експертиза інвестиційних проектів тощо.

Перерозподіл централізованих доходів і ресурсів, стабілізація еко­номіки і соціальний захист населення у своїй практичній реалізації передбачають:

— визначення мінімальних розмірів заробітної плати і пенсій;

— трансферні платежі (виплати з безробіття, соціальні виплати);

• регулювання цін;

• забезпечення функціонування на належному рівні освіти, на­уки, культури, охорони здоров'я та інших сфер діяльності через пряме бюджетне фінансування;

— надання податкових пільг і застосування особливих податків (відрахувань) з метою поповнення державного бюджету.

Моніторинг і регулювання процесів охорони і відтворення навко­лишнього природного середовища належать до соціально-економічних функцій держави, що охоплює:

— гарантію екологічної безпеки;

— охорону й ефективне використання природного середовища;

— проведення на базі екологічних програм конкретних заходів щодо ощадливого використання і відтворення природних ресурсів.

Основний зміст індикативного макроекономічного планування становлять розробка і наукове обґрунтування цілей, орієнтирів, пріоритетів, пропорцій соціально-економічного розвитку України на заданий перспективний період. Індикативний план має цілесп­рямований і орієнтовані характер; він містить визначений комплекс необов'язкових для суб'єктів господарювання рекомендацій, а та­кож засобів непрямого впливу на суспільне виробництво через фінансово-кредитний і податковий механізми, а також прямі впли­ви за допомогою державного підприємництва і розробки цільових комплексних програм.

Основні принципи макроекономічного планування:

— об'єднання аналітичних і прогнозних методів для вивчення соціально-економічних процесів, визначення конкретних об'єктів впливу і вибір засобів такого впливу;

— інформування суб'єктів ринкових відносин про перспективи і прогнози соціально-економічного розвитку для забезпечення їхньої орієнтації під час опрацювання і вибору власних

господарських рішень;

— застосування переважно непрямих регуляторів і нормативів для суб'єктів ринкових відносин;

— реалізація прямого впливу на соціально-економічні процеси та відповідні групи суб'єктів господарювання переважно че­рез засоби державного бюджету.

Орієнтований перелік типових розділів індикативного макро­економічного плану України:

1. Природноекономічні особливості країни і регіонів (поточний і перспективний стан).

2. Зміни в структурі економіки на перспективу, важливі про­порції і пріоритети.

3. Перспективи розвитку областей і міжгалузевих зв'язків.

4. Напрями соціального розвитку суспільства, соціальний захист населення.

5. Перелік цільових програм та їх ресурсного забезпечення на різних рівнях управління.

6. Розвиток внутрішнього і зовнішнього ринку на перспективу; кон'юнктура ринків.

7. Фінансовий план, державний бюджет та економічні регулятори. Основні інструменти індикативного планування — державний контракт і державне замовлення.

Державний контракт - форма забезпечення потреб споживачів, що фінансуються за рахунок державного бюджету і поповнення державних резервів. При цьому оплата поставок продукції (вико­нання робіт, надання послуг) гарантується державою. Державні контракти можуть укладатися в:

— промисловості — на кінцеві продукти споживання;

— капітальному будівництві — на створення технологічних ком­плексів виробничо-технічного і соціально-культурного при­значення;

— сільському господарстві — на продовольство.

Державне замовлення - це форма стимулювання виробництва дефіцитної продукції, розвитку пріоритетних галузей економіки, вирішення соціальних проблем, державної підтримки важливих наукових досліджень. Держава надає пільги виконавцям такого за­мовлення, але не забезпечує його фінансування. До державного замовлення включається певна сукупність видів продукції (робіт, послуг), перелік яких визначає уряд країни.

Цільові настанови прогнозів, планів і програм реалізуються в основному через загальнодержавне бюджетне планування (скла­дання і виконання державного бюджету).