10.5.2. Характеристика окремих методів прогнозування розвитку підприємств (організацій)

Ресурсний метод планування, виділений за ознакою «Вихідна позиція для розробки плану», із урахуванням ринкових умов госпо­дарювання та наявних ресурсів може застосовуватись за монополь­ного становища підприємства або за слабкої конкуренції. З поси­ленням конкурентної боротьби вихідною позицією, початковим моментом планування стають потреби ринку, попит на продукцію (послуги). Підприємство самостійно виконує цілепокладання, виз­начає цілі діяльності і для їх досягнення формує відповідні плани.

Залежно від позиції підприємства на ринку застосовуються й різні принципи визначення кінцевого та проміжних значень пла­нових показників. За монопольного становища, відсутності загро­зи з боку конкурентів підприємство може сподіватися, що розви­ток у майбутньому відбуватиметься зі збереженням тих самих тенденцій. Відтак проміжні та кінцеві (на кінець планового періо­ду) значення планових показників визначають методом екстрапо­ляції. При екстраполярному методі планування проміжні і кінцеві значення планових показників визначаються на основі їхньої ди­наміки в минулому з припущенням того, що темпи і пропорції, що їх досягнуть на момент розробки плану, буде збережено і в майбут­ньому.

Принципово протилежним є інтерполятивний метод, за яким підприємство встановлює ціль для досягнення її в майбутньому і на цій підставі визначає тривалість планового періоду та проміжні планові показники. Тобто на протилежність поступальному рухові за екстраполяції, інтерполятивний метод передбачає зворотний рух — від встановленої мети та відповідного кінцевого значення плано­вих показників до обчислення проміжних їхніх величин.

Для визначення ступеня обґрунтованості показників важливим є виокремлення методів планування за способом розрахунку пла­нових завдань. Експериментально-статистичний метод (метод се­редніх показників) передбачає для встановлення планових показ­ників використання фактичних статистичних даних за попередні роки, обрахування середніх величин.

Більш обґрунтованим є факторний метод планування, згідно з яким планові значення показників визначають на підставі розрахунків впливу найважливіших чинників, що обумовлюють зміни цих показників.

Найбільш точним є нормативний метод планування, суть якого полягає в тому, що планові показники розраховуються на підставі прогресивних норм використання ресурсів із врахуванням їхніх змін в результаті впровадження організаційно-технічних заходів у плановому періоді.

Ув'язування потреб із необхідними ресурсами для їхнього за­доволення найліпше забезпечується за допомогою балансового ме­тоду. Його суть полягає в розробці спеціальних таблиць-балансів, в одній частині яких із різним ступенем деталізації показують усі напрями витрат ресурсів згідно з потребами, а в другій — джерела надходження цих ресурсів. Баланси на

підприємстві розробляються для різних видів ресурсів (матеріальні, трудові, фінансові).

Матричний метод планування є подальшим розвитком балан­сового методу і полягає в побудові моделей взаємозв'язків між ви­робничими підрозділами та показниками.

За сучасних умов господарювання на підприємствах треба роз­робляти не один, а кілька варіантів плану. Показники окремих розділів (найбільш важливих) мають бути оптимізовані за допомо­гою економіко-математичного моделювання.

Метод функцій належить до математично-статистичних методів прогнозування, що використовують так звані автокореляційні функції (автокореляція — вираження взаємного зв'язку між сусідні­ми членами тимчасового ряду). Процес прогнозування з використан­ням таких функцій полягає у виконанні двох послідовних дій. Спо­чатку формулюють задача і критерій їх вирішення, а потім на основі даних тимчасового ряду визначають прогнозовану величину за умо­ви мінімізації середньоквадратичних погрішностей передбачення.

Методи кореляційних і регресійних моделей також досить широ­ко застосовуються в економічному прогнозуванні. Прогнозування з використанням кореляційних моделей складається в пошуку ста­тистичного зв'язку одного показника з іншими (парна кореляція) або з групою інших (множинна кореляція). Значення прогнозова­ного показника визначається способом підстановки в регресійне рівняння значення ознак (факторів) і оцінки очікуваного середнього значення результативної ознаки. При цьому пошук кількісних зна­чень параметрів вихідних залежностей здійснюється за допомогою способу найменших квадратів.

Метод експертних оцінок за своєю сутністю є інтуїтивним і ви­користовується тоді, коли бракує належної інформації. В його ос­нову покладений спосіб збирання такої інформації переважно ан­кетуванням. Анкети повинні зробити можливим одержання:

1) кількісно однозначних відповідей на пропоновані експерту (експертам) питання;

2) формалізованих зведень про характер джерел аргументації, рівня впливу кожного з джерел на відповідь експерта;

3) кількісно визначеної експертом (групою експертів) оцінки рівня знання предмета, що пропонується для аналізу, і відповідних висновків.

Метод «мозкової атаки»- є різновидом методу групових експер­тних оцінок і полягає у творчому співробітництві певної групи експертів-фахівців щодо вирішення поставленої задачі за допомогою дискусії («мозкової атаки»). Учасники такої дискусії повинні дот­римувати двох обов'язкових правил поведінки:

1) не допускати критики і негативних коментарів щодо мірку­вань опонентів;

2) не заперечувати новій ідеї, якою би абсурдною вона не вида­валася з погляду можливості її практичної реалізації за конкретних реальних умов (стан науки і техніки, система господарювання тощо).

Метод морфологічного аналізу ґрунтується на використанні ком­бінаторики, тобто на дослідженні всіх можливих варіантів, спира­ючись на закономірності побудови (морфологію) об'єкта прогнозу­вання. Прогнозне оцінювання розвитку підприємства (організації) здійснюється способом комбінування можливих варіантів розвит­ку об'єкта.

Метод побудови «дерева цілей» застосовується в прогнозуванні для розподілу основних завдань на підзавдання та створення сис­теми «зважених» за експертними оцінками зв'язків. При цьому для виявлення найважливіших факторів, що помітно впливають на прогностичну модель і побудову системи зв'язків, широко викори­стовуються матриці взаємовпливу і теорія графів.

Метод інформаційного моделювання належить до групи специ­фічних методів прогнозування. Він базується на тому, що характерні риси масових потоків інформації роблять можливим процес прогнозування розвитку тих або інших об'єктів на підставі джерел інформації, що містять необхідні, логічно упорядковані документи у певній послідовності.

Метод оптимізації окремих параметрів досліджуваних об'єктів полягає в найбільш ретельному аналізі максимально можливої кількості факторів, що пов'язані з виробництвом і фінансово-економічними показниками діяльності і враховують ступінь їхньої об'єктивно існуючої взаємодії.

Цільовий метод планування використовується за умови посилен­ня конкуренції на ринку і ґрунтується на врахуванні попиту на продукцію (послуги). У цьому випадку підприємство (організація) самостійно визначає цілі своєї діяльності на основі потреб ринку і відповідно до цього формує свої плани.