8.4. Фінансування проекту

Фінансування проекту передбачає вирішення двох основних завдань:

• забезпечення такої динаміки інвестицій, яка б дозволила виконувати проект відповідно до тимчасових та фінансових (грошових) обмежень;

• зниження витрат фінансових коштів і ризику проекту за рахунок відповідної структури інвестицій і максимальних податкових пільг.

Фінансування проекту складається з чотирьох етапів:

• попереднє вивчення життєздатності проекту;

• розробка плану реалізації проекту;

• організація фінансування;

• контроль за виконанням плану й дотриманням умов фінансування.

На першому етапі, до подання проекту інвесторам, проводиться попередній аналіз щодо його життєздатності, в результаті якого визначають, чи вартий проект подальших витрат часу і коштів, чи вистачить потоку готівки для покриття всіх витрат і одержання середнього прибутку.

Етап планування, пов'язаний з реалізацією проекту, охоплює процес від моменту попереднього вивчення його життєздатності до організації фінансування. На цьому етапі проводять оцінку всіх показників і ризиків, аналіз можливих шляхів розвитку економічної, політичної та інших ситуацій; прогнозують вплив на життєздатність проекту таких чинників, як процентні ставки по кредитах, темпи зростання інфляції, валютні ризики і т. ін.

Після завершення перших двох етапів розроблюють пропозиції щодо створення схеми фінансування проекту. На фазі реалізації проекту, після організації фінансування, здійснюють контроль за виконанням плану та умовами фінансування.

Способи і джерела фінансування проекту

Розрізняють чотири способи фінансування проекту:

• акціонерне інвестування;

• фінансування з державних джерел;

• лізингове фінансування;

• боргове фінансування.

Акціонерне фінансування - це внески у вигляді коштів, устаткування, технологій. Фінансування з державних джерел здійснюється безпосередньо за рахунок інвестиційних програм через пряме субсидування. Лізингове фінансування - це передача учасниками проекту прав власності на проект або його частину інвестору. Боргове фінансування здійснюється за рахунок кредитів банків та боргових зобов'язань юридичних або фізичних осіб.

Джерелами інвестицій можуть бути:

• власні фінансові кошти (прибуток, амортизаційні відрахування, суми, виплачувані страховими органами), інші види активів (основні фонди, земельні ділянки тощо), а також залучені кошти (від продажу акцій, добродійні чи інші внески, кошти, що виділяються вищестоящими холдинговими або акціонерними компаніями, промислово-фінансовими групами на безоплатній основі);

• асигнування з державного, регіональних і місцевих органів, фонду підтримки підприємництва, надані на безоплатній основі;

• іноземні інвестиції, надані у формі фінансової або іншої участі у статутному капіталі спільних підприємств, а також у формі прямих вкладень (у грошовій формі) міжнародних організацій і фінансових установ, держав, підприємств і організацій різноманітних форм власності;

• різноманітні форми позикових коштів, у тому числі: кредити, надані державою на основі повернення; кредити іноземних інвесторів; облігаційні позики; кредити банків, інвестиційних фондів і компаній, страхових товариств, пенсійних фондів, а також векселі й інші кошти.

Ряд банків надають спеціальну послугу (на Заході її називають merchant banking), суть якої полягає в тому, що банк бере на себе аналіз запропонованого проекту, доведення його до рівня, який дозволив би успішно організувати фінансування, проведення переговорів з метою виявлення можливих кредиторів і передачу (на комерційних умовах) замовнику опрацьованого варіанта проекту з конкретними висновками і рекомендаціями. У цьому випадку кредитори отримують додаткову гарантію життєздатності проекту.

На успіх реалізації проекту впливає вибір кредиторів. Джерелами кредитів можуть бути:

• міжнародні фінансові організації;

• спеціалізовані агентства експортних кредитів;

• урядові організації, що приймають проект;

• комерційні банки;

• фінансові компанії;

• інвестиційні компанії;

• лізингові компанії;

• ощадні банки;

• багаті приватні особи.

Найчастіше основними кредиторами виступають комерційні банки. Водночас було б неправильно вважати, що лише банки фінансують проект. Насправді у цьому беруть участь кілька фінансових організацій, а банківська установа опрацьовує різні варіанти проекту, організовує фінансування, надає консультативні послуги, розробляє схеми розподілу ризиків, здійснює зв'язок з іншими кредиторами.

Організація проектного фінансування

Проектне фінансування - один з видів боргового фінансування, широко застосовуваний у США та Західній Європі. Відділи проектного фінансування є в багатьох банківських установах. У США цей тип фінансування передбачає, що проект є єдиним (або основним) способом обслуговування боргових зобов'язань, який і виключає залучення додаткових фінансових джерел. В Європі його ; використовують для опису цілого набору способів надання коштів для фінансування проектів. Втім усі визначення зводяться до одного: проектне фінансування - це особливий спосіб, що дійсно забезпечує одержання запланованого потоку реальних грошей (cash flow).

Реальність одержання запланованого потоку реальних грошей досягається шляхом виявлення і розподілу всього комплексу ризиків, пов'язаних з проектом, між усіма учасниками проекту (підрядними організаціями, фінансовими установами, державними органами, постачальниками сировини та напівфабрикатів, споживачами кінцевої продукції).

Організація фінансування на початковій стадії здійснення проекту дозволяє:

• оцінити можливості його лідерів (засновників);

• визначити потребу проекту в позикових коштах;

• визначити прибуток після введення підприємства в експлуатацію;

• розподілити ризики створення і функціонування підприємства між усіма зацікавленими юридичними і фізичними особами.

Залежно від того, яку частку ризику приймає на себе кредитор, виділяють три форми проектного фінансування:

• з повним регресом на позичальника;

• без жодного регресу на позичальника;

• з обмеженим регресом на позичальника.

Регрес - це вимога щодо відшкодування наданої в борг суми.

Фінансування з повним регресом па позичальника - найпоширеніша форма проектного фінансування, її перевага - у швидкості та простоті одержання коштів, необхідних для фінансування проекту; до того ж вартість цієї форми фінансування нижча за дві інші.

Застосовується названа форма фінансування у випадках:

1. Надання коштів для фінансування малоприбуткових або некомерційних проектів, замовники яких мають можливість погасити кредити за рахунок інших прибутків позичальника. Це стосується проектів, що мають соціальну спрямованість.

2. Надання коштів у формі експортного кредиту. Багато спеціалізованих агентств з надання експортних кредитів мають можливість приймати на себе ризики проектів без додаткових гарантій третіх сторін, але при цьому згодні надати кошти тільки в такій формі.

3. Гарантії видані щодо недостатньо надійних проектів (навіть якщо вони й покривають усі ризики).

4. Вкладення коштів у невеличкі проекти, для яких дуже відчутним є значне збільшення витрат.

При проектному фінансуванні без будь-якого регресу на позичальника кредитор не має ніяких гарантій від позичальника і бере на себе майже всі ризики, пов'язані з реалізацією проекту. Ця форма фінансування має високу вартість для позичальника, оскільки кредитор сподівається одержати відповідну компенсацію за високий ступінь ризику. Без регресу на позичальника фінансуються звичайно проекти, від яких мають високі прибутки й отримують конкурентоспроможну продукцію.

Для того щоб кредитори погодилися прийняти на себе ризик вкладення коштів, необхідне дотримання таких умов:

• використання добре відпрацьованих технологій, які б дозволяли випускати конкурентоспроможну продукцію;

• можливість оцінити ризик будівництва, ризик виведення об'єкта на проектну потужність, а також ризики, пов'язані з функціонуванням проекту;

• надання гарантій щодо легкої реалізованості продукції, забезпечення для неї легко оцінюваного ринку з метою визначення цінових ризиків;

• існування надійної домовленості на поставку сировини, комплектуючих, енергоносіїв за певною ціною;

• політична стабільність у країні.

Проектне фінансування без регресу на позичальника, як правило, застосовується щодо проектів, пов'язаних з видобутком та реалізацією корисних копалин. У даний час поширення отримує проектне фінансування з обмеженим регресом на позичальника. Воно передбачає, що в процесі фінансування проекту всі ризики, пов'язані з його реалізацією, оцінюються та розподіляються між усіма учасниками проекту таким чином, щоб кожен міг взяти на себе ті ризики, що від нього залежать. Наприклад, позичальник несе відповідальність за ризики, пов'язані з експлуатацією об'єкта, підрядчик ~ за ризик завершення будівництва об'єкта і введення його в експлуатацію, постачальники устаткування - ризик, пов'язаний з комплектністю, якістю та своєчасністю поставок.

Перевагою такої форми проектного фінансування є помірна ціна фінансування і максимальний розподіл ризиків для позичальника. Сторони, зацікавлені в реалізації проекту, беруть на себе конкретні комерційні зобов'язання.

Контроль за фінансуванням

Контроль за фінансуванням здійснюється, як правило, на основі регулярних ревізій за такими аспектами:

• фактичні витрати;

• потік реальних грошей;

• фінансовий стан проекту і компанії, що здійснює проект;

• звітність;

• управління фінансами;

• помилкові витрати.

Ефективність роботи керівника проекту оцінюють в основному з позицій того, наскільки грамотно організовано роботу з контролю за витратами на проект. За кордоном для управління цим процесом використовують план управління ресурсами (cost management plan), який розробляють при підготовці контрактів і в подальшому постійно коригують. Цей план визначає:

• які витрати підлягають контролю (витрати компанії; вартість устаткування, матеріалів, робочої сили; накладні витрати);

• за якими показниками мають оцінюватися витрати (необхідно, щоб вони узгоджувалися з прийнятою в проекті або компанії системою звітності);

• як буде організований контроль (учасники, витрати на контроль, процедури передачі інформації). Керівник проекту відповідає за слушність прийнятих рішень і їхню реалізацію. Варто пам'ятати, що ефективність контролю знижується на більш пізніх етапах реалізації проекту.

Учасники проектного фінансування:

- спонсор (організатор, не лідер) - забезпечує участь необхідних сторін, веде переговори, обговорює пропозиції, досліджує ринок, бере на себе відповідальність щодо планування й організації повного фінансового пакета, вибирає фінансових партнерів тощо. Спонсором може бути як комерційна структура (в якої є досвід і яка має фінансові ресурси), так і державна;

• підрядчик: інженерно-будівельна фірма, найнята для проектування і будівництва проекту;

• постачальник устаткування: виконує контракти на поставки устаткування;

• організація, що експлуатує проект, управляє ним після введення його в дію;

• постачальники сировини, необхідної для виробництва;

• покупці (споживачі) виробленої продукції;

• незалежний експерт: дає висновок з оцінкою реальності термінів і вартості будівництва, можливостей та умов експлуатації проекту;

• консультант з питань страхування: аналізує ступінь захищеності проекту на основі страхового відшкодування;

• радник з юридичних питань: готує документи і розглядає всі узгодження і контракти щодо проекту;

• консультант з питань маркетингу (може бути найнятий кредитором): оцінює надійність показників проекту;

• фінансовий радник: оцінює фінансові можливості проекту в цілому і його учасників;

• кредитори: надають кредити для фінансування проекту;

• позичальник: здійснює власне проект;

- тримачі первинних ризиків: надають гарантії на випадок виникнення ризиків. Гарантіями можуть виступати також страхові поліси або контрактні гарантії;

- тримачі залишкових ризиків (кредитори): приймають на себе не ідентифіковані (нерозпізнані) ризики.