11.2. Норми і стандарти

Система стандартів ISO

Усі роботи по забезпеченню якості засновані на використанні стандартів Міжнародної організації по стандартизації (ISO), визнаних у 1988 р. в СРСР як національні. У рамках систем управління якістю використовують серію стандартів ISO 9000 та еквівалентну їй серію.

Створена в 1947 р. зі штаб-квартирою в Женеві (Швейцарія), ISO є неурядовою організацією, мета якої - розробка світових стандартів, які мають сприяти поліпшенню міжнародних зв'язків і кооперації, а також прискореному розвиткові збалансованої і рівноправної міжнародної торгівлі. До складу ISO входить 91 країна, частка яких у світовому промисловому виробництві становить 95%. Станом на січень 1994 р. нею розроблено близько 9 тисяч стандартів.

Питаннями якості в ISO відає технічний комітет, який координує розробку стандартів і впровадження їх у системи контролю за якістю продукції. Він розпоряджається стандартами серії ISO 9000 "Системи якості". Стандарти ISO 9000-9004 мають найбільше поширення у світі і, можливо, є найважливішими серед стандартів системи якості, оскільки прийняті більшістю промислове розвинутих країн світу. Фірми, зайняті в промисловості та у сфері послуг, усе активніше підтримують діяльність технічного комітету ISO 176 як важливий засіб розвитку міжнародної торгівлі.

Стандарти ISO 9001 і EN 29001, покликані забезпечити якісне проектування, розробку, виробництво, монтаж, обслуговування, стосуються такого:

• відповідальність керівників;

• система якості;

• аналіз контрактів;

• управління проектуванням;

• управління потоком інформації,;

• закупівлі (матеріально-технічне забезпечення проектів);

• вироби, що постачаються замовником;

• ідентифікація виробу;

• управління процесом створення продукції;

• контроль та випробування;

• устаткування для контролю, вимірів та випробувань;

• статус контролю та випробувань;

• оформлення продукції, що не відповідає вимогам;

• внесення змін;

• зберігання, упакування і поставка;

• документація щодо якості;

• навчання;

• обслуговування;

• статистичні методи.

Стандарти ISO 9002 і EN 29002 координують якість процесів виробництва і монтажу, ISO 9003 і EN 29003 - контролю кінцевої продукції та її випробування. Багато розвинутих країн і тих, що розвиваються, керуються стандартами, еквівалентними ISO та EN.

Система будівельних норм України

Нова українська система будівельних норм перебуває у стадії становлення. Вона регламентується "Будівельними нормами і правилами України. Основними положеннями" (рис. 6.3) і містить:

• державні нормативні документи (будівельні норми і правила, рекомендаційні нормативні документи, а також державні стандарти України);

• адміністративно-територіальні нормативні документи (територіальні будівельні норми);

• виробничо-галузеві нормативні документи (будівельно-технологічні норми і нормативні документи зі стандартизації, стандарти підприємств, об'єднань та науково-технічних товариств, а також технічні умови).

Особливістю нових нормативних документів у галузі будівництва є перехід до сучасних методичних принципів, запозичених з практики будівельного нормування і стандартизації технічно розвинутих країн. Традиційний, так званий описовий, або розпорядчий, підхід потребував, щоб у нормативних документах наводився докладний опис конструкцій, методів розрахунку, застосовуваних

матеріалів і т. ін. Нові будівельні норми і стандарти повинні містити, у першу чергу, експлуатаційні характеристики будівельних споруд і виробів, засновані на вимогах споживача, тобто на першому плані - цілі, а не методи їхнього досягнення.

Передбачається, що нормативні документи поступово змінюватимуться: в них не буде вказівок щодо проектування й будування, а встановлюватимуться певні вимоги. Обов'язковими залишаться вимоги щодо гарантій безпеки життя і здоров'я громадян, охорони довкілля, надійності та довговічності будинків і споруд, сумісності і взаємозамінності продукції та застосовуваних у будівництві технічних рішень.

Обсягово-планувальні, конструктивні, технологічні й інші технічні рішення, що раніше регламентувалися нормами, мають носити лише характер рекомендацій. Рішення повинні прийматися з урахуванням конкретних умов відповідних виробництв, природнокліматичних, соціальних та економічних особливостей різних регіонів України.

Система будується на методичних та організаційних принципах, що відповідають прийнятим у роботі міжнародних (ISO, EN) і національних організацій зі стандартизації.