56. Сфера дії Конвенції для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень від 28 травня 1999 року.

Дана конвенція, була покликана створити єдиний приватноправовий режим стосовно міжнародних повітряних перевезень. Замість документів Варшавської системи, які не набули чинності й мали лише факультативний характер, необхідний був єдиний міжнародний договір. Причому ця угода не могла порушувати й істотно змінювати правила, котрі склалися, та звичаї регулювання і регламентації договору міжнародного повітряного перевезення. Існування різних конвенцій про інші види транспорту засвідчило, що дія двох і більше міжнародних договорів ускладнює, а інколи й унеможливлює уніфікацію правил та умов договору перевезення на будь-якому виді транспорту. постало завдання: створити єдиний приватноправовий режим на міжнародному повітряному транспорті, кардинально не змінивши вже сталі правила і звичаї, тобто створити юридично нове, фактично не змінюючи старого.

Причому новий правовий режим повинен бути визнаний міжнародним співтовариством у найкоротші терміни. Від 28 квітня до 9 травня 1997 р. у Монреалі на 30-й сесії Юридичного комітету Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО) був узгоджений і прийнятий проект нової міжнародної конвенції, покликаної замінити Варшавську конвенцію й інші правові режими, пов'язані з нею. У Монреалі 28 травня 1999 р. повноважними представниками 52 держав у штаб-квартирі ІКАО підписана Конвенція для уніфікації деяких правил міжнародних повітряних перевезень, що одразу почали називати в професійному середовищі Монреальською конвенцією 1999 р. Підписи поставлено в шести автентичних текстах російською, англійською, арабською, іспанською, китайською та французькою мовами, після чого завірені копії Монреальської конвенції надіслали всім підписантам, а також учасникам Варшавської та Гвадалахарської конвенції, а також Гаазького, Гватемальського й Монреальського протоколів. Депозитарієм нової конвенції стала ІКАО (м. Монреаль, Канада). Конвенція набула чинності 4 листопада 2003 р., коли, згідно з положеннями пункту 7 статті 53, тридцята держава - Сполучені Штати Америки здала на зберігання в депозитарій відповідну ратифікаційну грамоту. Дана Конвенція застосовується до будь-якого міжнародного перевезення пасажирів, багажу або вантажу, яке здійснюється повітряним судном за винагороду.

Вона застосовується також до перевезень повітряним судном, що здійснюються авіатранспортним підприємством безоплатно. Цілью цієї Конвенції "міжнародне перевезення" означає будь-яке перевезення, при якому, згідно з визначенням сторін, місце відправлення й місце призначення незалежно від того, чи є перерва у перевезенні або перевантаження, розташовані або на території двох держав-сторін, або на території однієї й тієї самої держави-сторони, якщо погоджена зупинка передбачена на території іншої держави, навіть якщо ця держава не є державою-стороною. Перевезення між двома пунктами на території однієї й тієї самої держави-сторони без такої зупинки не розглядається в розумінні цієї Конвенції як міжнародне. Перевезення, яке повинно бути здійснене декількома послідовними перевізниками, для цілей цієї Конвенції вважається єдиним перевезенням, якщо воно розглядалося сторонами як одна операція незалежно від того, чи були оформлені документи у вигляді одного договору чи декількох договорів, і воно не втрачає свого міжнародного характеру виключно в силу того, що один чи декілька договорів повинні бути виконані повністю на території однієї й тієї самої держави.