57. Види та принципи відповідальності перевізника за Конвенцією для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень від 29 травня 1999 року.

Вимоги, що випливають з договору перевезення. Відповідно до ст. 19 Монреальської конвенції перевізник не несе відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок затримки, якщо доведе, що він, його службовці та агенти вжили всіх заходів, які могли б бути необхідними для того, щоб уникнути шкоди. Згідно зі ст. 20 якщо перевізник доведе, що шкода була завдана або її виникненню сприяла недбалість, неправомірна дія чи бездіяльність особи, яка вимагає відшкодування, або особи, від якої походять його або її права, перевізник повністю або частково звільняється від відповідальності. Згідно зі ст. 21 Монреальської конвенції перевізник не може виключити або обмежити своєї відповідальності за шкоду, що спричинила загибель або тілесне ушкодження пасажира, компенсація якої не перевищує 100 тис. спеціальних прав запозичення на кожного пасажира.

Також нова конвенція розширила можливості захисту прав пасажира – до чотирьох варіантів юрисдикції, встановлених Варшавською конвенцією (за місцем знаходження перевізника, за місцем знаходження головного управління перевізника, за місцем розташування контори перевізника, через яку була укладена угода, за місцем призначення багажу) Монреальська конвенція додала п’ятий, що дає потерпілим змогу пред’явити позови про відповідальність перевізників за місцем свого проживання. Ще однією безперечною перевагою Монреальскої конвенції є те, що вона вводить дворівневу систему відшкодування збитків. Перший рівень – об’єктивна відповідальність у розмірі 100 тис. СПЗ незалежно від вини перевізника, другий рівень ґрунтується на презумпції вини перевізника, яка взагалі не передбачає обмеження відповідальності2 . У сучасному світі, де дуже важливе місце посідають авіаперельоти, вагомим питанням є їх правове регулювання та уніфікація для будь якої держави. Міжнародне повітряне право спрямоване на захист юридичних прав пасажирів та законодавчо встановлює межі відповідальності авіаперевізника за заподіяну шкоду згідно з договором міжнародного повітряного перевезення. Одним з найважливіших міжнародних нормативно-правових актів цивільної авіації є Монреальська конвенція 1999 року, до якої Україна приєдналася у 2008 році. Це, безперечно, сприяло подальшому розвитку зовнішніх політичних та економічних зв’язків нашої країни з іншими державами світу, завдяки чому вона зробила ще один вагомий крок до побудови розвинутої демократичної держави.

58. Здійснення прав на пред’явлення заперечень та позовів до перевізника за Конвенцією для уніфікації деяких правил , що стосуються міжнародних повітряних перевезень від 25 травня 1999 року

Позови пасажирів до авіаперевізників, які виникають з відносин міжнародних повітряних перевезень. Останніми роками на фоні зростання об’ємів міжнародних авіаперевезень зростає й кількість позовів пасажирів до авіаперевізників, які виникають з відносин міжнародного авіаперевезення пасажирів та їхнього багаж. Варто вирішити деякі основні нормативно-правові акти, які регулюють відносини міжнародного повітряного перевезення пасажирів та багажу.

Законодавство, яке регулює відносини міжнародного повітряного перевезення пасажирів та багажу найпоширенішою помилкою позивачів при пред явленні претензій та позовів до авіаперевізника є посилання на Монреальську конвенцію для уніфікації деяких правил міжнародних повітряних перевезень від 29 травня 1999 року. Загалом справа у тому, що Україна ще не приєдналась до цієї конвенції але, на даний момент Монреальську конвенцію не ратифіковано навіть мінімально необхідною кількістю країн для набрання нею чинності. Таким чином, відносини міжнародного повітряного перевезення надалі продовжують регулюватись Варшавською конвенцією для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень, яка ратифікована Верховною радою України та вступила в дію на території України.Одна не зважаючи на те, що Монреальська конвенція ще не набрала чинності, деякі авіаперевізники, турбуючись про позитивний імідж пропонують компенсації, передбачені цією конвенцією (такі компенсації є більшими в порівнянні з Варшавською конвенцією). Основне питання яке розглядають професіонали у даній справі, вони представляють пасажирів, роблять на посилання до ЦК України, Повітряного кодексу України та ЗУ «Про захист прав споживачів». З цього приводу варто підкреслити, що відповідно до ч.2 ст 10 чинного ЦКУ, «якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України». Аналогічну норму містить ч.2 ст.19 ЗУ «Про міжнародні договори України». Варшавська конвенція містить концептуально інші правила відповідальності перевізників, ніж Цивільний кодекс України чи інші акти цивільного законодавства (Повітряний кодекс України, Закон України «Про захист прав споживачів» тощо). Тому норми Варшавської конвенції мають пріоритет перед нормами актами цивільного законодавства України. Правила повітряних перевезень пасажирів і багажу розроблені з урахуванням положень Варшавської конвенції та умов договору перевезення вантажів, установлених Міжнародною асоціацією повітряного транспорту («Air Waybill conditions of contract», ІАТА, Resolution 600b), а також на виконання Повітряного кодексу України та Закону України «Про захист прав споживачів».Тобто Правила повітряних перевезень пасажирів і багажу є спеціальним галузевим нормативно-правовим актом, який відповідає Варшавській конвенції, правилам IATA та не суперечить Цивільному кодексу України чи іншим актам цивільного законодавства. Відповідальність іноземного авіаперевізника за збитки, завдані пасажирам внаслідок затримки, анулювання рейсу, відмови в перевезенні, втрати чи затримки багажу Загальними принципами відповідальності міжнародних авіаперевізників є принцип обмеженої відповідальності та необхідність доведення вини перевізника для застосування повної матеріальної відповідальності перевізника. Обмежена відповідальність авіаперевізників передбачена тому, що перевізники несуть відповідальність, незважаючи на те, що практично неможливо довести, наприклад, вміст багажу, який втрачений. Крім того, багаж може бути втрачений чи пошкоджений не з вини авіакомпанії та її працівників, а, наприклад, з вини працівників аеропорту.