86. Поняття і види міжнародного комерційного арбітражу

Міжнародний комерційний арбітраж (або третейський суд) є різно­видом комерційного арбітражу. Законодавство про арбітраж багатьох країн відображує природу арбітражу як альтернативного засобу вирі­шення спорів, що виникають у сфері економічного обігу, в основі якого лежить договір, який і виключає юрисдикцію державних судів щодо розгляду конкретної справи.

Договірна природа арбітражу означає, що його формування є пре­рогативою сторін. Заснування або обрання арбітражу здійснюється сторонами, між якими існує спір про право.

Міжнародна практика створила різні види комерційного арбітражу: випадковий та інституційний. Випадковий арбітраж створюється для розгляду конкретного спору (австрійський юрист Ламмош назвав його арбітражем асі кос). Після вирішення того чи іншого спору арбітраж припиняє існування. Процедура випадкового арбітражу може визна­чатися сторонами самостійно чи шляхом домовленості про застосу­вання модельних правил арбітражу (наприклад, Арбітражного регла­менту Комісії ООН з прав міжнародної торгівлі — ЮНСІТРАЛ).

У цей час значно поширені постійно діючі, або інституційні, арбі­тражі. Вони створюються при торговельних палатах, біржах, різних асоціаціях, організаціях та ін. Інституційний арбітраж організується як арбітражна установа, що не входить до складу державного апарату і є недержавним утворенням. Склад інституційного арбітражу може формуватися в різні способи. Як правило, він утворюється з осіб, що внесені до списку арбітрів, органом тієї організації, при якій він пере­буває. У деяких арбітражних установах коло осіб, які можуть входити до складу арбітражу, визначається не списком арбітрів, а членством у відповідній організації. Для інституційного арбітражу, на відміну від арбітражу ай кос, характерна також наявність власних правил проце­дури, які передбачають порядок утворення складу арбітражу і вирі­шення комерційних спорів.

Інституційний арбітраж зазнав деякої еволюції у своєму розвитко­ві. У цьому зв'язку слід відмітити спеціалізацію постійно діючих арбітражів. Так, поряд з арбітражами, так би мовити, загальної юрис­дикції, які розглядають будь-які спори з договірних або інших цивільно- правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговель­них та інших форм міжнародних економічних зв'язків, створюються арбітражі із спеціальною (обмеженою) юрисдикцією (торговельні, морські тощо). До арбітражів спеціальної юрисдикції належать, на­приклад, Міжнародний третейський суд по справах морського і річко­вого пароплавства у Ґдині, Арбітражний суд Асоціації з бавовни в Польщі, Морська арбітражна комісія при Торговельно-промисловій палаті України, Морська арбітражна комісія при Торговельно- промисловій палаті Російської Федерації та ін.

87. Визнання і виконання рішень міжнародних комерційних арбітражів в Україні.

Визнання міжнародного комерційного арбітражного рішення – це процес надання юридичної сили рішенню міжнародного комерційного арбітражного суду державним судом на території і в порядку, передбаченому процесуальним законодавством держави, де запитується таке визнання.

Визнання іноземного судового рішення являє собою юридичний акт, яким суверенна держава, розповсюджуючи дію іноземного рішення на власну територія, виражаючи своє ставлення до нього, як до юридичного факту, з яким пов’язано виникнення, зміни або припинення встановлених іноземним судом безспірних правовідносин. При цьому іноземне рішення сприймається як остаточне, що тягне за собою неможливість повторного розгляду того ж спору, і наділяється такими ж юридичними якостями, як і судові акти держави, яка визнає рішення, однак межі його дії не можуть бути більшими ніж ті, якими воно обмежене в державі постановлення.

Виконання міжнародного комерційного арбітражного рішення – це процес застосування примусових заходів уповноваженими органами держави щодо рішення, постановленого міжнародним комерційним арбітражним судом, визнаним державним судом на території і в порядку, передбаченому процесуальним законодавством держави, де запитується таке виконання.

«Визнання» відображає ставлення до актів іноземної держави, «виконання» підкреслює можливість посилання на авторитет держави, в якій рішення надається.

Як правило, ці процедури об’єднані, тому застосовують один юридичний процес – визнання та виконання рішення міжнародного комерційного арбітражного суду.

Екзекватура – це процес визнання та видачі судами дозволів на примусове виконання арбітражних рішень, постановлених в іншій державі. Державний суд визнає за іноземними судовими рішеннями юридичну силу, поширює її дію на всю територію держави. При чому в різних державах процес екзекватурування відрізняється і залежить від внутрішнього законодавства.

Примусове виконання рішень міжнародних комерційних судів за допомогою судів загальної юрисдикції є важливою гарантією захисту прав учасників міжнародного комерційного обороту. Перевірка рішень міжнародних комерційних судів державними судами допомагає легітимації арбітражної процедури загалом. В більшості держав світу існує позитивний досвід співробітництва державних судів з міжнародним комерційним судом в аспекті визнання та виконання рішень останніх.

81