78.Джерела регулювання сімейних відносин з іноземним елементом

Правове  регулювання шлюбно-сімейних відносин з наявністю  іно- земного елемента в різних правових системах здійснюється як нормами сімейного (наприклад, Сімейний  кодекс України, Сімейний ), так і цивільного законодавства (Німецьке цивільне уложення, Французький цивільний кодекс).

Для правового  регулювання шлюбно-сімейних відносин у між- народному  приватному праві  характерним є  перевага  колізійних норм над уніфікованими нормами. В Україні колізійні норми у сфе- рі шлюбно-сімейних відносин  передбачені  розділом  ІХ «Колізійні норми сімейного права» Закону  України  «Про міжнародне  приват- не право», розділом VI «Особливості усиновлення за участю інозем- ців та осіб без громадянства» Сімейного кодексу України 

Важливе значення у регулюванні шлюбно-сімейних відносин з іно- земним елементом мають міжнародні договори, серед яких особливе місце насідають Конвенція про права дитини, прийнята та відкрита для підписання, ратифікації та приєднання резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї від 20 листопада 1989 року, яка набула чинності для України з

27 вересня 1991 року [2]; Декларація про соціальні і правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо при передачі ді- тей на виховання і їхнє усиновлення на національному і міжнародному рівнях, прийнята резолюцією 41/ 85 Генеральної Асамблеї від 3 грудня

1986 року [3]; Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних,  сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року, яку підписали такі країни СНД: Азербайджанська Республіка,  Республіка , Республіка Біло- русь, республіка  Таджикистан, Грузія, Туркменистан, Республіка Ка- захстан,, , Україна

Шлюбно-сімейні відносини з іноземним елементом врегульовані й двосторонніми угодами (договорами) про правову  допомогу у сімей- них, цивільних,  кримінальних справах.

 Стаття  18 Закону  України  «Про  правовий  статус  іноземців  та осіб без громадянства» передбачає, що іноземці та особи без грома- дянства  можуть укладати  і розривати шлюби з громадянами Укра- їни та іншими  особами відповідно  до законодавства України.  Іно- земці та особи без громадянства мають рівні з громадянами України права і обов'язки у шлюбних і сімейних відносинах.

Правове регулювання шлюбно-сімейних відносин з наявністю інозем- ного елемента в Україні здійснюється міжнародними договорами, зокрема, Конвенцією про права дитини тощо

Сімейним  кодексом України  та іншими нормативно-правовими ак- тами, зокрема, Законом України  «Про міжнародне приватне право» двосторонніми угодами  (договорами) про правову  допомогу  у сі- мейних, цивільних,  кримінальних справах, зокрема.

 

79.Укладання, розірвання, визнання недійсним шлюбу з іноземним елементом

Відповідно до ст. 55 ЗУ "Про міжнародне приватне право" право на шлюб визначається особистим законом кожної з осіб, які подали заяву про укладення шлюбу. У разі укладення шлюбу в Україні застосовуються вимоги СК України щодо підстав недійсності шлюбу.

Форма і порядок укладення шлюбу в Україні між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, а також між іноземцями або особами без громадянства визначаються правом України.

Іноземці та особи без громадянства для реєстрації шлюбу в Україні повинні пред'явити національний паспорт або паспортний документ з відміткою про реєстрацію уповноваженого органу щодо законності їх перебування в Україні, якщо інше не передбачене чинним законодавством України.

У разі реєстрації, якщо в паспортах або паспортних документах іноземців та осіб без громадянства відсутні відомості про сімейний стан їх власників, то вони під час реєстрації шлюбу в ДРАЦС повинні одночасно подати документ про те, що не перебувають у шлюбі, виданий компетентним органом країни свого громадянства або країни постійного проживання та легалізований належним чином.

Зазначені документи можуть бути також видані або легалізовані консульською установою або дипломатичним представництвом цієї країни в Україні та надалі легалізовані МЗС України.

Якщо в паспортах або паспортних документах є відмітка про припинення шлюбу вищезазначених осіб, документ про те, що особа не перебуває в шлюбі, повинен бути пред'явлений за період після розірвання шлюбу.

До документів іноземців, осіб без громадянства, які є підставою для реєстрації шлюбу та складені іноземною мовою, обов'язково додається переклад тексту українською мовою, достовірність якого засвідчується дипломатичним представництвом або консульською установою України за кордоном, посольством (консульством) держави, громадянином якої є іноземець (країни постійного проживання особи без громадянства), МЗС, іншим відповідним органом цієї держави або нотаріусом.

Орган ДРАЦС під час приймання заяви про реєстрацію шлюбу інформує наречених про можливість здійснення медичного обстеження та за їхнім бажанням видає направлення за зразком, затвердженим МОЗ.

Приховування відомостей про стан здоров'я одним з наречених, наслідком чого може стати (стало) порушення фізичного або психічного здоров'я іншого нареченого чи їхніх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним.

Укладення шлюбу між іноземцями в консульській установі або дипломатичному представництві відповідних держав в Україні регулюється правом акредитуючої держави.

Шлюб між громадянином України та іноземцем, шлюб між громадянином України та особою без громадянства, що укладений за межами України відповідно до права іноземної держави, є дійсним в Україні за умови додержання щодо громадянина України вимог СК України щодо підстав недійсності шлюбу.

Шлюб між іноземцями, шлюб між іноземцем та особою без громадянства, шлюб між особами без громадянства, що укладені відповідно до права іноземної держави, є дійсними в Україні.

Правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності – правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого – правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.

Подружжя, яке не має спільного особистого закону, може обрати право, що буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу, якщо подружжя не має спільного місця проживання або якщо особистий закон жодного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання.

Іноземець, який не досяг за чинним законодавством шлюбного віку (18 років), не має права вимагати реєстрації шлюбу, хоча за законом своєї країни він уже може вступити в шлюб. Водночас така особа не позбавлена права на шлюб відповідно до п. 2 ст. 23 СК України. Відповідно до ст. 25 СК України жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі. На виконання цієї норми іноземець не може вимагати реєстрації другого шлюбу за наявності першого нерозірваного шлюбу, хоча за законом його країни може допускатися багатожонство. Але в той же час, якщо витримані умови вступу до шлюбу, передбачені СК України, шлюб може бути укладеним навіть у тих випадках, коли за законами громадянства іноземця він не має права вступити до шлюбу.

Подружжя може обрати для регулювання майнових наслідків шлюбу право особистого закону одного з подружжя або право держави, у якій один з них має звичайне місце перебування, або, стосовно до нерухомого майна, право держави, у якій це майно знаходиться.

У разі відсутності вибору права подружжям майнові наслідки шлюбу визначаються правом, яке застосовується до правових наслідків шлюбу.

Припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.

За законом України шлюби між громадянином України та іноземцем, розриваються за такою ж процедурою, за тими ж мотивами і з тими ж правовими наслідками, які встановлені в СК України. Щодо розірвання шлюбів іноземців СК України не передбачає ніяких обмежень і винятків. Тому у разі розлучення іноземці не можуть посилатися на свої національні закони, наприклад, на ті, які забороняють розірвання шлюбу або обмежують його визначеними умовами, або навпаки – примушують розірвати шлюб, виходячи з расових, релігійних та інших міркувань.