75.Загальна характеристика Євразійської патентної конвенції від 9 вересня 1994 р.

Після розпаду Радянського Союзу його держави-наступники не мали системи захисту інтелектуальної власності. В загальному вигляді патентні питання входили в конвенцію, яка була підписана 27 грудня 1991 року, але ніколи не вступала в силу. Друга версія конвенції 1994 відповідала Європейській патентній конвенції і «прагнула зміцнити співробітництво у сфері захисту винаходів» та створити міждержавну систему отримання такого захисту на основі єдиного патенту, чинного на території держав, що є сторонами конвенції.

Євразійське відомство видає євразійський патент на винахід, яке є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним. Термін дії євразійського патенту становить 20 років від дати подання євразійської заявки. Основною метою Євразійської конвенції є розвиток співробітництва у сфері охорони об'єктів промислової власності і створення міждержавної (регіональної) системи одержання правової охорони на основі єдиного патенту, який має чинність на території кожної держави-учасниці. На основі Євразійської патентної конвенції створена Євразійська патентна організація (ЄАПО), яка виконує адміністративні функції, пов'язані з діяльністю цієї організації і видачею євразійських патентів на винаходи.

Держави-учасниці, які підписали Євразійську конвенцію і ратифікували її, зберігають повний суверенітет у національній системі охорони промислової власності, вони також мають право видавати свої національні патенти, брати участь у будь-якій іншій міжнародній організації тощо. Євразійську патентну конвенцію ратифікували Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Казахстан, Киргизстан, Молдовія, Росія, Таджикистан і Туркменистан. Україна цієї Конвенції не ратифікувала.

1994 — міжнар. договір з питань охорони пром. власності. Підписана 9.IX 1994 в Москві главами урядів держав — членів СНД (Азербайджан, Вірменія, Білорусь, Грузія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Російська Федерація, Таджикистан), а також України. Набула чинності 1995. Конвенція складається з преамбули, 9 частин і 28 статей. У преамбулі зазначено, що осн. метою Є. п. к. 1994 є «прагнення зміцнити співробітництво у сфері захисту винаходів» та створити міждерж. систему отримання такого захисту на основі єдиного патенту, чинного на тер. держав, що є сторонами конвенції. Док-том передбачено заснування Євразійської патентної системи (ЄПС). При цьому її сторони зберігають повний суверенітет щодо розвитку нац. систем захисту винаходів. Для виконання адм. завдань, пов'язаних з функціонуванням ЄПС та видачею євразійських патентів, ств. Євразійську патентну організацію (ЄПО). Це — міжурядова організація, має статус юрид. особи та володіє відповідною правоздатністю згідно з чинним зак-вом сторін. Органами ЄПО є Адміністративна рада (АР) та Євразійське патентне відомство (ЄПВ), яке водночас виконує функції секретаріату організації. Вища посад, особа ЄПО — президент; він очолює також ЄПВ. Видається бюлетень ЄПВ. Офіц. мова ЄПО — російська. Діяльність АР регламентується ст. З Є. п. к. 1994. Кожна сторона має у раді один голос, а кворум становлять дві третини від заг. кількості сторін. Рішення ухвалюються простою більшістю голосів повноважних представників, які беруть участь у голосуванні, за винятком спеціально передбачених у конвенції випадків, коли вимагається консенсус або більшість у дві третини. Засідання АР відбуваються щороку. До компетенції АР, зокрема, належать: призначення президента ЄПВ, ухвалення річного бюджету, розгляд річного звіту організації. ЄПВ видає євразійський патент (ЄП) на винахід, який: а) є новим, б) має винахідницький рівень та в) промислово застосовний. Право на отримання ЄП належить винахіднику або його правонаступнику. Власник патента має виключне право використовувати, дозволяти чи забороняти іншим користуватися запатентованим винаходом, передавати своє право та видавати на нього ліцензії. Термін дії ЄП — 20 років. Порядок видачі примус, ліцензії на використання ЄП третіми особами, що здійснюється згідно з Паризькою конвенцією з охорони промислової власності 1883, а також оскарження рішення про видачу врегульовано ст. 12 Є. п. к. 1994. Відповідно до ст. 13 встановлюється режим чинності ЄП у д-вах, що є сторонами конвенції, а також порядок здійснення патентних прав. У док-ті міститься перелік обов'язкових реквізитів патентної інструкції: визначення умов патен-тоздатності винаходу, тлумачення формули винаходу та ін. Конвенція містить норми щодо незалежності нац. патентних систем, порядку перегляду Є. п. к. 1994, а також механізму врегулювання спорів з питань тлумачення чи застосування положень док-та. У Заключних положеннях Конвенції зазначено, що членство в ній є відкритим для будь-якої держави — члена ООН, яка є стороною Паризької конвенції 1883 та Вашингтонського договору про патентне співробітництво 1970.