62. Сфера дії Міжнародної конвенції про уніфікацію деяких правил про коносамент від 25 серпня 1924 року із змінами, внесеними Брюссельським протоколом 1968 та Брюссельським протоколом 1979року.

Для того, аби перевезення вантажу підпало під юрисдикцію Конвенції, вона, безумовно, повинна бути оформлена коносаментом. Це неодмінна вимога Гаазько-Вісбійських правил. Під сферу дії Конвенції підпадає кожне міжнародне морське перевезення вантажу за коносаментом, якщо:

• коносамент виданий у країні - учасниці Гаазько-Вісбійських правил

• перевезення здійснюється з порту країни - учасниці Гаазько-Вісбійських правил;

• договір, вміщений у коносаменті або засвідчений ним, передбачає, що правила Конвенції або введення їх у дію законодавством тієї чи іншої країни застосовують до цього договору, незважаючи на національність судна, перевізника, відправника, одержувача чи іншої зацікавленої особи.

Згадані правила дають змогу зарахувати Конвенцію до "відкритого типу" конвенцій міжнародних перевезень. Для підпадання договору перевезення під юрисдикцію такої (відкритої) угоди, достатньо, щоб або пункт відправлення, або пункт передбачуваного призначення вантажу розташовувався в країні - учасниці цієї Міжнародної конвенції.

Тут принципового значення набувають не порти призначення вантажу і проміжні порти, а документарне посвідчення (підтвердження) місця початку перевезення, місця укладання договору перевезення чи оформлення коносамента.

Питання застосовного права до відносин, не врегульованих Гаазько-Вісбійськими правилами, може бути вирішене сторонами договору міжнародного морського перевезення вантажу.

63.Сфера дії конвенції про морське перевезення вантажів від 31 березня 1978 року. (гамбурзькі правила)

Міжнародні морські перевезення. У Гамбурзі 31 березня 1978 р. прийнято Конвенцію ООН щодо морського перевезення вантажів. Найбільш детально угода регулює питання відповідальності перевізника і вантажовідправника. Відповідальність перевізника презюмується, тобто, як правило, обов’язок доказування покладається на перевізника. Відповідальність перевізника за вантаж охоплює період, протягом якого вантаж знаходиться у віданні перевізника в порту навантаження, під час перевезення і в порту розвантаження. Він несе відповідальність за збитки, які виникли внаслідок втрати або пошкодження вантажу. Перевізник не несе відповідальності, крім випадків загальної аварії, коли вони виникли внаслідок заходів щодо спасіння життя або розумних заходів щодо спасіння майна на морі.

Стаття 2 Сфера застосування

     1. Положення цієї Конвенції застосовуються до всіх договорів морського перевезення між двома різними державами, якщо:

     a) порт навантаження, передбачений в договорі морського

перевезення, знаходиться в одній з Договірних держав; або

     b) порт розвантаження, передбачений в договорі морського перевезення, знаходиться в одній з Договірних держав; або

     c) один з опціонних портів розвантаження, передбачених в договорі морського перевезення, є фактичним портом розвантаження, і такий порт знаходиться в одній з Договірних Держав; або

     d) коносамент чи інший документ, що підтверджує договір морського перевезення, виданий в жодній з Договірних Держав; або

     e) коносамент чи інший документ, що підтверджує договір морського перевезення, передбачає, що договір повинен регулюватися положеннями Конвенції або законодавством будь-якої держави, що вводить їх в дію.

     2. Положення цієї Конвенції застосовуються незалежно від національної приналежності судна, перевізника, фактичного перевізника, вантажовідправника, вантажоодержувача чи іншої заінтересованої особи.

     4. Якщо договір передбачає перевезення вантажу декількома

відвантаженнями протягом узгодженого періоду, положення цієї Конвенції застосовуються до кожного відвантаження.