82. Поняття міжнародного цивільного процесу.

Під міжнародним цивільним процесом у доктрині міжнародного приватного права розуміється:

І - сукупність питань процесуального характеру, які пов'язані із захистом прав іноземців та іноземних юридичних осіб в суді;

ІІ - врегульована законом діяльність суду щодо розгляду і вирішення спорів, які випливають з цивільних відносин, ускладнених "іноземним" елементом;

III - сукупність правових норм і міжнародно-правових принципів, які регулюють порядок розгляду і вирішення по суті спорів, що випливають з приватноправових відносин з "іноземним" елементом (у цьому випадку міжнародний цивільний процес ототожнюється із міжнародним цивільним процесуальним правом).

Предметом регулювання міжнародного цивільного процесу, так само як і внутрішнього цивільного процесу, є цивільні процесуальні відносини, які виникають між судом та іншими учасниками процесу при здійсненні правосуддя у цивільних справах. Проте означення "міжнародний" у назві процесу вказує на специфічність категорії судових спорів, що розглядаються. Ця особливість полягає у тому, що спірні матеріальні правовідносини, які є предметом спору, пов'язані із правопорядком двох і більше держав, тобто, за термінологією Закону України про МПрП, містять "іноземний" елемент. Наявність у спірному матеріальному правовідношенні "іноземного" елемента зумовлює особливі процесуальні питання, які не є характерними для внутрішнього цивільного процесу, - це, зокрема, можливість застосування процесуальних норм міжнародних договорів, необхідність тлумачення іноземного матеріального права, застосування взаємності і застереження про публічний порядок, вирішення конфлікту (колізій) юрисдикцій, необхідність отримання доказів з іншої держави, надіслання доручень за кордон, а також виконання судового рішення в іншій юрисдикції.

Складовими міжнародного цивільного процесу є: вирішення цивільних справ з іноземним елементом у державних судах; вирішення справ у міжнародному комерційному арбітражі; нотаріальне провадження у справах з іноземним елементом; направлення судових доручень та виконання доручень іноземних судів; визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні.

Найбільш розповсюдженими міжнародними договорами, які стосуються міжнародного цивільного процесу, є: Конвенція з питань цивільного процесу від 1 березня 1954 р., Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15 листопада 1965 р., Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 р. тощо. Важливу роль відіграють двосторонні договори про правову допомогу, укладені між державами. У них визначені спеціальні норми про підсудність окремих категорій справ, де передбачається застосування комбінованих критеріїв: громадянства, місця проживання сторін, місцезнаходження майна.

83.Способи визначення міжнародної підсудності.

Міжнародна підсудність – це визначення компетенції національного суду конкретної держави з приводу розгляду і вирішення цивільної справи, ускладненої іноземним елементом.

У кожній державі створена своя система судів, яка відрізняється як за юрисдикцією, так і за інстанційністю. Саме тому визначення підсудності спорів з іноземним елементом ускладнюється необхідністю ознайомлення із законодавством іншої держави ще в момент вирішення питання, до якого суду спрямувати свої вимоги.

Відповідно до ст. 75 Закону України "Про міжнародне приватне право", підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися. Суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.Визначення підсудності справ з іноземним елементом залежить від категорії спору. При вирішенні питання про підсудність справ судам України також мають враховуватися вимоги загальної, альтернативної, договірної, виключної підсудності.

Підсудність справ про обмеження цивільної дієздатності чи визнання недієздатним громадянина України, який проживає за її межами, визначається за клопотанням заявника ухвалою судді Верховного Суду України (ч.2 ст. 236 ЦПК). Підсудність справ про надання повної цивільної дієздатності неповнолітній особі – громадянину України, яка досягла шістнадцятирічного віку і проживає за її межами, у випадках, встановлених Цивільним кодексом, за відсутності згоди батьків (усиновлювачів) або піклувальника, визначається за клопотанням заявника ухвалою судді Верховного Суду України (ч. 2 ст. 242 ЦПК). Підсудність справ за заявою громадянина України, який проживає за її межами, про встановлення факту, що має юридичне значення, визначається за його клопотанням ухвалою судді Верховного Суду України (ч. 2 ст. 257 ЦПК).Підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, визначається за клопотанням позивача ухвалою судді Верховного Суду України. У такому самому порядку визначається підсудність справи про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України (ст.111 ЦПК). Справи про визнання шлюбу недійсним, про розірвання шлюбу між одним з подружжя – громадянином України та другим із подружжя незалежно від його громадянства, які проживають за межами України, підсудні судам України (ст. 63, 64 Закону України "Про міжнародне приватне право"),

Ст. 77 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначена виключна підсудність судам України, наприклад щодо справ про нерухоме майно; правовідносин між дітьми та батьками (обидві сторони мають місце проживання в Україні); спору, який стосується дійсності записів у державному реєстрі, кадастрі України; справи, що стосуються усиновлення, яке було здійснено або здійснюється на території України тощо.