9.Законодавство України як джерело міжнародного приватного права.

Внутрішні нормативно-правові акти конкретної держави є одним із основних джерел міжнародного приватного права. Внутрішні нормативно-правові акти з міжнародного приватного права можуть формуватися у вигляді окремого закону, спеціальних кодексів з міжнародного приватного права, які включають основні інститути міжнародного приватного права, колізійні норми, положення міжнародного цивільного процесу. Наприклад, Федеральний закон про міжнародне приватне право 1987 р. Швейцарії, Закон про міжнародне приватне право 1965 р. Польщі, Закон про міжнародне приватне право 1995 р. Великобританії, Федеральний закон про міжнародне приватне право 1978 р. Австрії, Закон "Про кодекс з міжнародного приватного права" 2004 р. Бельгії, Закон про міжнародне приватне право 1998 р. Грузії тощо. Норми з міжнародного приватного права (колізійні норми, міжнародна підсудність) можуть міститися в різних кодексах держави. Традиційно найбільше таких положень буде передбачено у Цивільному кодексі. Зазначені норми можна знайти і в Сімейному, Господарському кодексах, Судових кодексах конкретної держави. Прикладом держав, які не мають окремого закону про міжнародне приватне право, є Російська Федерація та інші держави СНД, крім того Литва, Латвія, Португалія, Франція тощо.

Українське законодавство з питань міжнародного приватного права. В Україні прийнято окремий закон, який врегульовує міжнародні приватні відносини. До джерел МПрП України належать як законодавство України, так й інші нормативно-правові акти. Відповідно до офіційного тлумачення Конституційного Суду України, під терміном "законодавство" слід розуміти закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до законів і Конституції України. До переліку актів законодавства України Конституційний Суд України не включив, наприклад, нормативно-правові акти Національного банку України, центральних органів виконавчої влади, місцевих органів державної виконавчої влади тощо.

Базовим нормативно-правовим актом є Закон України "Про міжнародне приватне право", який встановлює порядок врегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок. Закон складається з чотирнадцяти розділів. У ньому визначено колізійні норми щодо правового статусу фізичних та юридичних осіб, колізійні норми щодо правочинів, довіреності, позовної давності, прав інтелектуальної власності, речового права, договірних та недоговірних зобов'язань, трудових відносин, сімейного права, спадкування, провадження у справах за участю іноземних осіб, підсудності та виконання іноземних судових доручень, визнання та виконання рішень іноземних судів.

Приклади нормативно-правових актів, які можна включити до джерел МПрП Закони України:

– Конституція України від 28 черв. 1996 р.;

– Митний кодекс України від 13 берез. 2012 р.;

– Цивільний кодекс України від 16 січ. 2003 р.;

– Цивільний процесуальний кодекс України від 18 берез. 2004 р.;

– Закон України "Про міжнародне приватне право" від 23 черв. 2005 р.;

– Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квіт. 1991 р.;

– Закон України "Про міжнародний комерційний арбітраж" від 24 лют. 1994 р.;

– Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 верес. 2011 р.;

– Закон України "Про закордонних українців" від 4 берез. 2004 р.;

– Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 верес. 1994 р.;

– Закон України "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності" 23 груд. 2008 р.;

– Закон України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" від 8 лип. 2011 р.;