7. Класифікація інбридингу за Шапоружем

Ступінь інбридингу	Ряди предків
Близьке споріднення (кровозмішення)	I-II, ІІ-І, ІІ-III, ІІІ-ІІ , ІІ-ІІ
Помірне споріднення	ІІІ-III, III-IV, ІV-ІV
Дальнє споріднення	IV- V і далі

Використання інбридингу у практичній селекції передбачає виконання цілого ряду положень, що запобігають його негативному впливу, зберігаючи при цьому його позитивну роль у селекції. Сюди перш за все відноситься посилене бракування інбридних тварин, які мають вади екстер'єру та конституції або не відповідають поставленій меті селекції. Інбридинг має бути обмежений у поколіннях, особливо при появі якихось небажаних наслідків. По можливості для парування використовують родичів, що були вирощені у різних умовах. Запорукою позитивної дії інбридингу є висока культура зоотехнічної роботи.

2.5. Поняття про породу. Неолітична революція, що здійснилась десь близько 10 тис. років тому, характеризувалась окультуренням диких рослин та прирученням диких тварин для задовільнення найбільш важливих потреб людства (початок був покладений з одомашнення диких овець) у продуктах харчування, транспорті, одязі тощо. Вона була наслідком фундаментальних перетворень у соціально-економічних відносинах у суспільстві того часу: переходом від кочового образу життя (пов'язаного з постійним пошуком їжі та інших засобів життя) до осідлого; розшаруванням первісних общин на окремі соціально залежні та підпорядковані групи, що у значній мірі спонукало розвиток ремесел, що в свою чергу забезпечували створення умов для захисту домашніх тварин від хижаків, створення необхідних запасів корму на зимовий період, збереження і переробки тваринницької продукції.

Уже на ранніх етапах доместикації (одомашнення) від погляду нашого далекого пращура напевно не сховались факти наявності різних форм одного й того ж виду приручених тварин, їх значна пластичність, податливість на селекційний тиск (відбір тварин за бажаними ознаками) та специфічні технологічні прийоми (тренування, годівля і ін.). Все це використовувалось людиною у процесі поліпшення тих або інших селекційних ознак, обумовлених потребами суспільства у відповідності з його соціально-економічним розвитком.

Незважаючи на досить тривалий строк доместикаційного процесу, наслідком якого в одомашненому стані в даний період нараховується біля 800 млн. свиней, біля 1 млрд. великої рогатої худоби та стільки ж овець і цілий ряд інших видів сільськогосподарських тварин, цілеспрямований породотворчий процес, за винятком конярства, розпочався лише у ХVІІІ ст. у зв'язку з різким прискоренням науково-технічної революції. Тому основні породи сільськогосподарських тварин мають новітню історію, що знаходиться, як правило, у межах двох-трьох сторіч і лише окремі з них у силу своїх особливих продуктивних ознак мають більш тривалу історію. Як уже вказувалося вище, спонукальною причиною породотворчого процесу є корінні зміни у соціально-економічних відношеннях у суспільстві, що детермінують ті або інші його потреби та необхідність їх забезпечення.

Матеріальною основою породотворчого процесу є невичерпний генофонд популяцій сільськогосподарських тварин, який постачає необхідний генетичний матеріал для направленої у бажаному напрямі селекції, що змінює співвідношення окремих генів, забезпечує накопичення у геномі потрібних мутацій генів і хромосом, складання та порушення окремих генних асоціацій, що відповідні за ті або інші селекційні ознаки.

Необхідною умовою породотворчого процесу є просторове розмежування генетично споріднених груп, тобто ізольоване розведення однієї або декількох з них.

Під породою слід розуміти групу тварин одного виду, яка під впливом цілеспрямованої селекції набула специфічних продуктивних, морфо-фізіологічних і зовнішніх ознак, за якими відрізняється від інших споріднених груп. Причому набуті селекційні ознаки стійко передаються нащадкам (спадкуються) при наявності специфічних умов, що відповідають вимогам її створення.

При цьому слід відмітити, що породні ознаки - це колективні ознаки. Це означає, що порода, характеризуючись специфічними усередненими значеннями селекційних ознак, представлена індивідуумами з великою мінливістю. Мінливість селекційних ознак залежить від широкого генного спектру, властивого даному виду. Він забезпечує високу пластичність порід, тобто їх мінливість у відповідному напрямі під тиском направленої селекції.

Розрізнюють місцеві (аборигенні) породи, що відносяться до географічних, ландшафтних порід. В Україні це сіра та білоголова породи великої рогатої худоби, сокільська порода овець, ряд порід сільськогосподарської птиці. Яскравими представниками ландштафних порід є якутська, кавказькі та деякі інші породи великої рогатої худоби. Генотип цих порід найбільш повно відповідає місцевим, як правило, екстремальним умовам певної географічної зони їх розведення. Так, якутська худоба добре пристосована до дуже низьких температур, що характерні для полюсу холоду, що, як відомо, знаходяться в Якутії. Кавказькі місцеві породи характеризуються міцним копитним рогом, що дозволяє їм добувати корм у гірській місцевості. Зебувидна худоба стійка проти ряду гематологічних захворювань, що передаються в умовах жаркого клімату кровососучими комахами. Сіра українська порода була добре пристосована для виконання тяглових робіт, пов'язаних з перевезенням вантажів, сільськогоспо- дарськими роботами та ін. Білоголова українська порода добре почувала себе в умовах Полісся з його достатньо вологим кліматом і болотистими пасовищами.

Інша, більш значна частина популяцій одомашнених видів сільськогосподарських тварин, представлена культурними або заводськими породами. Найбільш старі за часом їх створення породи є продуктом селекції місцевих аборигенних порід, в яких шляхом цілеспрямованого добору та подбору формувались селекційні ознаки у відповідності до задуму селекціонерів. Проте більшість заводських порід - це результат різних видів схрещування (відтворювального і поглинального), в яких приймали участь місцеві малопродуктивні породи уже створені, відселекційовані на певну високу продуктивність заводські породи. Причому абсолютна більшість заводських порід сільськогосподарських тварин (за винятком окремих порід коней) на певних етапах свого розвитку з тих чи інших причин, зазнавали відповідного генетичного тиску з боку інших порід (тобто проводилось планове або непланове їх схрещування), що вело до обміну їх генофондом і його збагаченню. Тому у генетичному плані більшість заводських порід - це продукт обміну генетичним матетеріалом різних порід, у тому числі завезених з іншої місцевості.

Чисельність породи залежить від її ареалу, тобто від того, якого розповсюдження вона набула у певній місцевості. Для нормального функціонування породи без стихійного інбридингу, який може призвести до її виродження, для кожного виду необхідно мати від декількох сот до 2-3 тис. голів маток і відповідної кількості самців-плідників. Місцеві породи, як правило, малочисельні, з незначним ареалом. Високопродуктивні заводські породи набувають широкого розповсюдження: від поширення у певній зоні до завоювання практично усіх континентів, де проживає людина (голштинська порода великої рогатої худоби, велика біла порода свиней, деякі породи та кроси курей та ін).

Симентальську породу розводять у лісостеповій зоні України, Нечорноземній зоні Росії, на півночі Казахстану, на Алтаї, Далекому Сході; червону степову - у степових регіонах України, Казахстану, Росії; а чорно-рябу - від Карпат до Далекого сходу та від північного Кавказу до північних областей колишнього СРСР. Симентальську і чорно-рябу породи розводять не тільки у нас, але й у країнах Західної Європи, Північної Америки. Найбільшого поширення у світі набула високопродуктивна молочна порода великої рогатої худоби - голштинська, яку називають породою космополітом. Вона не визнає ні кордонів, ні географічних зон. Ця порода потребує лише однієї умови - створення, специфічних умов, що забезпечують реалізацію її високого генетично-обумовленого продуктивного потенціалу. Слід мати на увазі, що високопродуктивні породи дуже вибагливі до умов їх утримання та експлуатації. Недотримання їх веде до глибоких порушень у системі "генотип-середовище", що викликає різке зниження продуктивності, масові захворювання, зниження тривалості продуктивного використання тварин та ін