5.9.4.4. Відгодівля овець.

На відгодівлю надходять молоді та дорослі тварини. Молодняк можна ставити на інтенсивну відгодівлю (тривалість три-чотири місяці до живої маси 40-60 кг у віці семи-восьми місяців) та помірну відгодівлю (тривалість п’ять-шість місяців до живої маси 50-55 кг у віці дев’ять-десять місяців). Відгодівлю дорослих (відбракованих) овець проводять з метою одержання високосортної баранини. У період відгодівлі дорослих овець враховують, що утворення м'язової тканини у них припинилося і збільшення живої маси відбувається за рахунок відкладання жиру, тому тривалість відгодівлі скорочується до двох-трьох місяців.

Нагул на підніжних кормах найдешевший спосіб збільшення виробництва баранини. Нагул овець здійснюють протягом усього пасовищного періоду. Для нагулу формують в отари за статтю, віком, живою масою. Окремо формують отари валухів, відбракованих маток, молодняку поточного року народження.

Для нагулу виділяють пасовища з молодою рослинністю - до колосіння злаків. Пізніше у рослинах збільшується кількість клітковини, знижується перетравність поживних речовин і вміст протеїну. Для нагулу можна використовувати культурні пасовища, отаву сінокосів, післяжнивні посіви, стерню після збирання зернових культур. Важливо, щоб тварини отримували на пасовищі вдосталь кормів, що забезпечують одержання середньодобового приросту не менше 100 г. При нагулі на довголітніх культурних пасовищах середньодобовий приріст овець може досягти 200 г і більше. Контроль за нагулом овець необхідно здійснювати шляхом зважування контрольної групи тварин (5-10 % від загальної кількості). Якщо прирости менші запланованих, необхідно підгодовувати овець з розрахунку 0,2-0,4 кг к.од. на голову на добу.

Напувати тварин під час нагулу необхідно два-три рази на добу залежно від погодних умов та якості травостою. В умовах високої розораності земель у різних зонах країни здійснюють стійлову відгодівлю овець для досягнення ними забійних кондицій. У літній період дорослим вівцям на відгодівлі згодовують 5-6 кг зеленої маси і 0,4-0,5 кг концентратів. У осінній період в основному відгодовують дорослих овець на соковитих кормах (силос, коренеплоди), а також грубих і концентрованих кормах. Орієнтовний склад раціону може бути таким: сіно злакове - 0,5 кг, силос - 4 кг, дерть ячмінна - 0,5 кг, кухонна сіль - 15 г, знефторений фосфат - 15 г. Витрати гранул на дорослу вівцю становлять за добу 2,5-2,7 кг, середньодобовий приріст досягає 170-200 г і більше.

5.9.5. Відтворення стада овець

Відтворення - це один із найважливіших виробничих процесів, що забезпечує відповідний рівень поголів'я та його продуктивність. До відтворення допускають добре розвинених ярок (як правило, у півторарічному віці), якими замінюють до 20 % маток основного стада, що вибраковуються за віком (чотири-п(ять років виробничого використання) та за продуктивністю (прохолостілі, маломолочні, з невираженими материнськими інстинктами тощо).

Вівці більшості порід характеризуються певною сезонністю у розмноженні, тому їх парування й окіт (тривалість вагітності - 5 місяців) визначають, виходячи з цієї біологічної обставини, ураховуючи при цьому господарські умови, що забезпечують хід суягності маток і нормальний подальший розвиток одержаного від них приплоду.

В Україні найбільш доцільним є парування маток у кінці літа і на початку осені з одержанням приплоду у січні-лютому наступного року. Такі строки визначають найбільш сприятливі умови для забезпечення годівлі маток, що позитивно впливає на їх запліднення та розвиток ембріону і молодняку, який після відбивки від матері (в чотиримісячному віці) має змогу перейти до споживання цінного весняного зеленого корму.

У практиці роботи господарств використовують як штучне запліднення, так і природне парування. Останнє поділяється на класне (до маток відповідно класу закріплюють відповідних баранів у розрахунку два-три барани на 100 маток, яких пускають удень у стадо, а на ніч відділяють і підгодовують концентратами), гаремне (за групою маток - до 50 голів закріпляють певного, відповідного за класом барана, який на ніч відділяється від них і підгодовується концентратами), індивідуальне (відібраних у стані статевої охоти маток покривають одним з ізольовано утримуваних баранів, який може протягом дня спаруватися не більш, ніж з двома-трьома матками; вільне (барани весь час перебувають в одному стаді з матками).

Для проведення парувальної кампанії у стислі строки, одержання високої заплідненості маток у вівчарських господарствах дотримуються відповідних правил щодо її підготовки та проведення.

Перш за все створюються необхідні умови для задовільної годівлі маток і баранів відповідно до існуючих норм та раціонів. Матки і барани до початку парувальної кампанії повинні набути заводської вгодованості, але не ожирілості і користуватися достатнім моціоном.

У цей же період проводиться підбір і закріплення баранів за окремими отарами чи групами маток. Ним передбачається поліпшення продуктивних ознак одержуваних нащадків, що можливо тільки за умови використання племінних, перевірених за якістю потомства плідників.

Перед початком парувальної кампанії всіх намічених для використання баранів оцінюють за якістю одержуваної від них сперми, вибраковуючи тих, які не відповідають установленим вимогам за цією ознакою.

Контрольні питання

1. Виробнича класифікація порід овець.

2. Характеристика порід овець, що розводяться в Україні.

3. В яку пору року проводиться стрижка овець ?

4. Способи парування овець.

5. Способи годівлі підсисних холостих та суягних маток.

6. Як проводиться відлучення та формування отар молодняку