- •Загальне тваринництво
- •1. Анатомія та фізіологія тварин
- •1.1. Поняття про тканини
- •1.2. Поняття про органи і системи органів
- •1.2.1. Апарат руху
- •1.2.2. Система органів шкірного покриву
- •1.2.3. Система органів травлення
- •1.2.4. Система органів дихання
- •1.2.5. Система органів крово- і лімфообігу
- •1.2.6. Система органів сечовиділення
- •1.2.7. Система органів розмноження
- •1. Характеристика еякулятів самців різних видів сільськогосподарських тварин
- •1.2.9. Нервова система
- •2. Розведення сільськогосподарських тварин
- •2.1. Конституція і екстер'єр сільськогосподарських тварин.
- •2.2. Особливості індивідуального розвитку тварин
- •2. Тривалість росту, строки використання і тривалість життя домашніх тварин, років
- •Відносний приріст визначається (у %) за формулою:
- •2.3. Продуктивність тварин
- •2.3.1. Молочна продуктивність
- •3. Хімічний склад коров'ячого молока
- •4. Зміна складу молока корів червоної степової породи по місяцях лактації
- •2.3.2. М'ясна продуктивність
- •5. Хімічний склад м'яса різних видів тварин
- •2.3.3. Вовнова продуктивність
- •6. Класифікація однорідної вовни за її товщиною
- •2.3.4. Смушки
- •2.3.5. Яєчна продуктивність
- •2.4. Основи селекції сільськогосподарської худоби і птиці
- •7. Класифікація інбридингу за Шапоружем
- •2.5.1. Виробниче призначення порід
- •2.5.2. Структура порід
- •2.6. Методи розведення сільськогосподарських тварин
- •Мал. 4 Схема ввідного схрещування
- •2. 7. Відтворення стада
- •2.7.1. Біологічні особливості тварин і їх відтворна здатність
- •8. Біологічні особливості різних видів сільськогосподарських тварин щодо відтворної здатності
- •2.7.2. Господарські та селекційні фактори, що забезпечують оптимальне
- •2.7.3. Організація штучного запліднення самиць
- •9. Характеристика спермопродукції самців окремих видів
- •2.7.4. Заходи по контролю за станом вагітності самиць
- •2.7.5. Трансплантація ембріонів
- •3. Корми і годівля сільськогосподарських тварин
- •3.1. Поняття про поживність корму
- •3.1. 1. Оцінка поживності кормів за хімічним складом
- •3.1.2. Перетравність кормів
- •3.1.3. Оцінка загальної поживності кормів
- •3.1.4. Оцінка енергетичної цінності кормів
- •3.1.5. Біологічна цінність кормів
- •3.1.5.3. Мінеральна цінність кормів.
- •3.2. Корми та кормові продукти
- •3.2.1. Фактори, що впливають на склад та поживність кормів
- •3.2.2. Соковиті корми
- •3.2.2.1. Зелені корми.
- •10. Схема зеленого конвеєра для великої рогатої худоби та овець в умовах південного Лісостепу
- •3.2.2.2. Силосовані корми
- •11. Залежність кислотності силосу від вологості
- •12. Оптимальні строки збирання кормових культур на силос
- •13. Залежність ступеня подрібнення маси від вологості
- •14. Рецепти комбінованих силосів для свиней
- •15. Рецепти комбінованих силосів для птиці
- •3.2.2.4. Коренеплоди
- •3.2 2 5. Бульбоплоди
- •3.2.2.6. Баштанні
- •3.2.3. Грубі корми
- •16.Динаміка хімічного складу укісної маси деяких кормових культур
- •3.2.4. Концентровані корми
- •3.2.4.3. Способи підготовки зерна злакових і бобових культур
- •3.2.4.4. Трав'яне борошно
- •3.2.5. Відходи технічних виробництв
- •3.2.6. Корми тваринного походження
- •3.2.7. Мінеральні корми
- •17. Вміст кальцію та фосфору у 100 г мінеральних кормів
- •18. Вміст мікроелементів у солях
- •3.2.8. Азотисті синтетичні сполуки
- •3.2.9. Комбікорми, білково-вітамінні добавки, премікси
- •19. Рецепти повнораціонних комбікормів, %
- •20. Рецепти комбікормів-концентратів,%
- •21. Рецепти замінників незбираного молока для телят та поросят, %
- •3.3. Принципи годівлі сільськогосподарських тварин
- •3.3.1. Норми та раціони годівлі
- •3.4. Гігієна годівлі сільськогосподарських тварин
- •22. Гранично допустимі концентрації нітратів і нітритів у кормах (затверджені Головним управлінням ветеринарії), мг/кг корму:
- •4. Технологія виробництва молока на промисловій основі
- •4.1. Характеристика основних порід великої рогатої худоби
- •4.1.1. Аборигенні зникаючі породи
- •4.1.2. Сучасні зникаючі породи
- •4.1.4. Новостворені породи молочної худоби в Україні
- •4.2. Племінна робота в господарствах
- •4.2.1. Племінні господарства
- •4.2.2. Племінна робота в умовах молочних комплексів
- •4.2.3. Мічення молодняку
- •4.3. Відтворення великої рогатої худоби
- •4.3.1. Підготовка корів до отелення
- •4.3.2. Проведення отелення корів
- •4.4. Утримання корів
- •4.5.1. Молоко і молочні продукти
- •4.5.2. Склад і якість молока
- •4.5.3. Основні види молочних продуктів
- •23. Норми основних мінеральних речовин для корів, г
- •24. Витрати концентрованих кормів в залежності від молочності корів
- •4.6.2.Годівля ремонтного молодняку.
- •25. Схема годівлі теличок до 6-місячного віку в стійловий період
- •26. Річні норми потреби в енергії та перетравному протеїні для молодняку
- •5. Технологія виробництва яловичини
- •5.1. Відгодівля молодняку великої рогатої худоби молочних і
- •27. Витрати енергії на 1 кг добового приросту молодняку
- •28. Раціони молодняку під час відгодівлі на жомі, кг на одну голову на добу
- •29. Орієнтовні раціони для молодняку великої рогатої худоби
- •5.2. Породи м’ясної худоби
- •5.3. Утримання мясної худоби
- •5.4. Годівля великої рогатої худоби м’ясних порід
- •5.5. Відтворення мясної худоби
- •5.6. Отелення корів м’ясних порід
- •5.7. Вирощування телят м’ясних порід
- •5.8. Технологія виробництва свинини
- •5.8.1. Біологічні особливості свиней і їх роль у розвитку галузі
- •5.8.2. Племінна робота у свинарстві
- •5.8.3.Основні породи свиней в Україні
- •5.8.4. Технологія виробництва свинини
- •30. Розрахунок репродуктивних циклів (опоросів) на свинофермі за рік
- •31. Оптимальні показники мікроклімату для свиней
- •32. Інтенсивність використання маток залежно від тривалості підготовки тварин до запліднення
- •33. Ефективність відгодівлі свиней із різним рівнем протеїну в раціонах
- •34. Орієнтовна структура річних раціонів для свиней, за поживністю, %
- •35. Орієнтовні раціони для кнурів при помірному їх використанні,
- •36. Орієнтовні раціони для поросних маток на зимовий період
- •37. Орієнтовні раціони для підсисних свиноматок
- •38. Орієнтовна схема підгодівлі поросят-сисунів (на голову за добу), г
- •39. Співвідношення основних кормів у раціонах відлучених поросят,
- •40. Орієнтовне співвідношення кормів у раціонах племінного молодняку свиней, % за поживністю
- •41. Хімічний склад приросту свиней, %
- •42. Витрати кормів на 1 кг приросту у свиней різної живої маси
- •43. Вплив живої маси поросят під час відлучення на приріст
- •44. Орієнтовні співвідношення основних кормів при мясній відгодівлі свиней за різними типами раціонів, % за поживністю
- •45. Орієнтовні раціони за різними типами відгодівлі свиней на мясо
- •46. Орієнтовні раціони в період відгодівлі свиней до жирних кондицій
- •Контрольні питання
- •47. Виробнича класифікація овець
- •5.9.1.1. Племінна робота
- •5.9.2. Продукція вівчарства
- •5.9.2.1. Вовнова продуктивність овець
- •5.9.2.2. М’ясна продуктивність овець
- •5.9.2.3. Молочна продуктивність овець
- •5.9.2.4. Смушки й овчини
- •5.9.2.5. Фактори, що впливають на якість продукції овець
- •5.9.3. Технологія виробництва продукції вівчарства
- •5.9.3.1. Типи вівчарських ферм і комплексів
- •5.9.4. Годівля овець
- •5.9.4.1. Годівля баранів-плідників
- •48. Норми годівлі баранів-плідників вовнових та м'ясо-вовнових порід
- •49. Орієнтовні раціони для баранів-плідників вовнових і
- •5.9.4.2. Годівля вівцематок
- •5.9.4.3. Годівля ягнят і ремонтного молодняку
- •50. Орієнтовні раціони ягнят-сисунів у період відлучення їх
- •5.9.4.4. Відгодівля овець.
- •5.9.5. Відтворення стада овець
- •5.10. Птахівництво
- •5.10.1. Породи і кроси курей
- •5.10.1.1. Яєчні породи
- •5.10.1.2. М'ясні породи
- •5.10.2. Породи і кроси індиків
- •5.10.3. Породи і кроси качок
- •5.10.4. Породи гусей
- •5.10.5. Племінна робота у птахівництві
- •5.10.6. Характеристика яєць птиці
- •5.10.7. Технологія виробництва яєць на промисловій основі
- •5.10.7.1. Утримання курей батьківського стада
- •5.10.7.2. Утримання курей
- •5.10.7.3. Інкубація яєць
- •5.10.8. Технологія виробництва м’яса птиці
- •5.10.8.1. Технологія вирощування курчат-бройлерів
- •5.10.9. Технологія вирощування качок
- •5.10.10. Технологія вирощування гусят
- •5.10.11. Технологія вирощування індичат
- •5.10.12. Годівля птиці
- •5.10.12.1. Особливості травлення й обміну речовин у птиці
- •51. Норми годівлі молодняку курей різного напряму продуктивності
- •52. Орієнтовні норми згодовування комбікормів дорослій птиці
- •53. Орієнтовні норми згодовування комбікормів молодняку птиці
- •54. Рецепти повнораціонних комбікормів для курей-несучок
- •5.10.12.2. Годівля курчат та ремонтного молодняку курей
- •5.10.12.3. Годівля м’ясних курчат-бройлерів
- •55. Рецепти повнораціонних комбікормів для курчат-бройлерів, % (ундіп)
- •5.11. Конярство
- •5.11.1. Основні породи коней
- •5.11.2. М'ясна і молочна продуктивність коней
- •5.11.3. Кінний спорт
- •5.11.4. Годівля коней
- •5.11.4.1. Годівля жеребців
- •56. Орієнтовні раціони для жеребців верхових і рисистих порід
- •5.11.4.2. Годівля кобил
- •57. Зимові раціони для племінних кобил на голову за добу, кг
- •5.11.4.3. Годівля робочих коней
- •58. Орієнтовні раціони робочих коней, кг на голову за добу
- •5.12. Кролівництво
- •5.12.1. Годівля кролів
- •112. Раціони для кролів за напівконцентратним типом годівлі на одну голову за добу, г
- •Список рекомендованої літератури
5.9.4.4. Відгодівля овець.
На відгодівлю надходять молоді та дорослі тварини. Молодняк можна ставити на інтенсивну відгодівлю (тривалість три-чотири місяці до живої маси 40-60 кг у віці семи-восьми місяців) та помірну відгодівлю (тривалість п’ять-шість місяців до живої маси 50-55 кг у віці дев’ять-десять місяців). Відгодівлю дорослих (відбракованих) овець проводять з метою одержання високосортної баранини. У період відгодівлі дорослих овець враховують, що утворення м'язової тканини у них припинилося і збільшення живої маси відбувається за рахунок відкладання жиру, тому тривалість відгодівлі скорочується до двох-трьох місяців.
Нагул на підніжних кормах найдешевший спосіб збільшення виробництва баранини. Нагул овець здійснюють протягом усього пасовищного періоду. Для нагулу формують в отари за статтю, віком, живою масою. Окремо формують отари валухів, відбракованих маток, молодняку поточного року народження.
Для нагулу виділяють пасовища з молодою рослинністю - до колосіння злаків. Пізніше у рослинах збільшується кількість клітковини, знижується перетравність поживних речовин і вміст протеїну. Для нагулу можна використовувати культурні пасовища, отаву сінокосів, післяжнивні посіви, стерню після збирання зернових культур. Важливо, щоб тварини отримували на пасовищі вдосталь кормів, що забезпечують одержання середньодобового приросту не менше 100 г. При нагулі на довголітніх культурних пасовищах середньодобовий приріст овець може досягти 200 г і більше. Контроль за нагулом овець необхідно здійснювати шляхом зважування контрольної групи тварин (5-10 % від загальної кількості). Якщо прирости менші запланованих, необхідно підгодовувати овець з розрахунку 0,2-0,4 кг к.од. на голову на добу.
Напувати тварин під час нагулу необхідно два-три рази на добу залежно від погодних умов та якості травостою. В умовах високої розораності земель у різних зонах країни здійснюють стійлову відгодівлю овець для досягнення ними забійних кондицій. У літній період дорослим вівцям на відгодівлі згодовують 5-6 кг зеленої маси і 0,4-0,5 кг концентратів. У осінній період в основному відгодовують дорослих овець на соковитих кормах (силос, коренеплоди), а також грубих і концентрованих кормах. Орієнтовний склад раціону може бути таким: сіно злакове - 0,5 кг, силос - 4 кг, дерть ячмінна - 0,5 кг, кухонна сіль - 15 г, знефторений фосфат - 15 г. Витрати гранул на дорослу вівцю становлять за добу 2,5-2,7 кг, середньодобовий приріст досягає 170-200 г і більше.
5.9.5. Відтворення стада овець
Відтворення - це один із найважливіших виробничих процесів, що забезпечує відповідний рівень поголів'я та його продуктивність. До відтворення допускають добре розвинених ярок (як правило, у півторарічному віці), якими замінюють до 20 % маток основного стада, що вибраковуються за віком (чотири-п(ять років виробничого використання) та за продуктивністю (прохолостілі, маломолочні, з невираженими материнськими інстинктами тощо).
Вівці більшості порід характеризуються певною сезонністю у розмноженні, тому їх парування й окіт (тривалість вагітності - 5 місяців) визначають, виходячи з цієї біологічної обставини, ураховуючи при цьому господарські умови, що забезпечують хід суягності маток і нормальний подальший розвиток одержаного від них приплоду.
В Україні найбільш доцільним є парування маток у кінці літа і на початку осені з одержанням приплоду у січні-лютому наступного року. Такі строки визначають найбільш сприятливі умови для забезпечення годівлі маток, що позитивно впливає на їх запліднення та розвиток ембріону і молодняку, який після відбивки від матері (в чотиримісячному віці) має змогу перейти до споживання цінного весняного зеленого корму.
У практиці роботи господарств використовують як штучне запліднення, так і природне парування. Останнє поділяється на класне (до маток відповідно класу закріплюють відповідних баранів у розрахунку два-три барани на 100 маток, яких пускають удень у стадо, а на ніч відділяють і підгодовують концентратами), гаремне (за групою маток - до 50 голів закріпляють певного, відповідного за класом барана, який на ніч відділяється від них і підгодовується концентратами), індивідуальне (відібраних у стані статевої охоти маток покривають одним з ізольовано утримуваних баранів, який може протягом дня спаруватися не більш, ніж з двома-трьома матками; вільне (барани весь час перебувають в одному стаді з матками).
Для проведення парувальної кампанії у стислі строки, одержання високої заплідненості маток у вівчарських господарствах дотримуються відповідних правил щодо її підготовки та проведення.
Перш за все створюються необхідні умови для задовільної годівлі маток і баранів відповідно до існуючих норм та раціонів. Матки і барани до початку парувальної кампанії повинні набути заводської вгодованості, але не ожирілості і користуватися достатнім моціоном.
У цей же період проводиться підбір і закріплення баранів за окремими отарами чи групами маток. Ним передбачається поліпшення продуктивних ознак одержуваних нащадків, що можливо тільки за умови використання племінних, перевірених за якістю потомства плідників.
Перед початком парувальної кампанії всіх намічених для використання баранів оцінюють за якістю одержуваної від них сперми, вибраковуючи тих, які не відповідають установленим вимогам за цією ознакою.
Контрольні питання
1. Виробнича класифікація порід овець.
2. Характеристика порід овець, що розводяться в Україні.
3. В яку пору року проводиться стрижка овець ?
4. Способи парування овець.
5. Способи годівлі підсисних холостих та суягних маток.
6. Як проводиться відлучення та формування отар молодняку