5.3. Утримання мясної худоби

Вибір технології утримання мясної худоби зумовлений наявністю і станом природних пасовищ, приміщень, їх конструктивно-планувальних рішень, забезпеченістю підстилкою. Найбільш доцільною системою утримання мясної худоби є стійлово-пасовищна. Залежно від наявності приміщень, кормів, підстилки, застосовують привязний та безпривязний з відпочинком на глибокій підстилці способи утримання.

Безпривязне утримання на глибокій підстилці є економічно вигідний, особливо за трудовими витратами, технологічний прийом. Однак безумовною вимогою його застосування є наявність необхідної кількості підстилки – соломи, торфу або іншого вологопоглинального матеріалу. На стійловий період (180 днів) в розрахунку на одну голову необхідно мати соломи (кг): для корів з телятами на підсосі – 900 кг, для молодняку у віці 8-18 місяців – 540 кг, торфу відповідно – 1800 кг та 1440 кг. У господарствах, розташованих біля заводів з переробки льону для глибокої підстилки можна використовувати частково відходи льонарства - кострицю.

Основною умовою ефективного застосування цього способу утримання є забезпечення тварин сухим і теплим місцем відпочинку. Для цього необхідно забезпечити хід біотермічних процесів у підстилці, її “горіння”. Перший шар підстилки висотою 25-30 см закладають у серпні-вересні, коли температура повітря має плюсові значення. Для трамбування та зволоження підстилки допускають вхід у приміщення худоби протягом семи-десяти днів.

У період стійлового утримання тварин щоденно вносять по 5 кг соломи або 10 кг торфу на одну корову з телям і відповідно 3 та 8 кг на одну голову молодняку від 8 до 15 місяців. Площа підлоги у приміщенні для відпочинку на одну корову з телям – 5 м², на одну голову молодняку старше восьми місяців – 3 м².

Для телят підсосного періоду обовязково відгороджують у приміщенні або під навісом місце для відпочинку з розрахунку 1,5 м² на одну голову, де особливо ретельно підтримують сухість. Саме тут обладнують годівниці для сіна, концентрованих і мінеральних кормів. Доступ телят до цього відділення відбувається через лаз.

Годівлю тварин здійснюють на майданчиках, що прилягають до приміщень або навісів. Майданчики повинні мати суцільне тверде покриття з розрахунку 8 м² на корову з телям; 5 м² на одну голову молодняку у віці 8-18 місяців.

На піщаних ґрунтах майданчики можуть бути без твердого покриття, однак площа на одну голову збільшується до 20–25 м². Тверде покриття майданчика повинно мати поперечні ухили від приміщення (навісу) та годівниць до середини майданчика – 2-3% і поздовжній ухил в один із кінців – 3%. У цьому кінці обладнують ливневу систему для відведення з майданчика рідкої фракції гною та атмосферних опадів.

Приміщення (навіс) і майданчики ділять на секції. Вони розраховані на утримання 50 корів з телятами або 100 голів молодняку. Із кожної секції худоба має вільний доступ із майданчика до місць відпочинку. Майданчики обладнують годівницями й напувалками. Фронт годівлі для корів становить 0,8 м; молодняку 8-15 місяців – 0,6 м; 15-18 місяців – 0,7 м.

Для захисту кормів і тварин від атмосферних опадів над годівницями обладнують навіси. Групові автонапувалки з електропідігрівом типу АГК-4 установлюють з розрахунку одну на 100 голів.

Вигульно-кормові майданчики повинні мати захист від вітрів. Для цього біля них проводять лісонасадження, а по периметру обладнують огорожу висотою до 2 м. Кращою є не суцільна огорожа, а конструкції типу жалюзі. Такі конструкції краще розсіюють потік вітру.

Очищають приміщення від гною один раз на рік – у червні – липні. Майданчики очищають один раз на тиждень, а влітку – якщо є необхідність.

Ураховуючи, що більшість господарств не мають типових приміщень для утримання худоби безпривязно на глибокій підстилці, її можна утримувати саме таким способом у реконструйованих закритих приміщеннях без виходу на вигульні майданчики. У приміщенні обладнують два ряди годівниць із кормовим проїздом поміж ними. Підлога вздовж годівниць шириною 2 м (місце годівлі) повинна мати уклін у бік місця відпочинку до 5%, щоб гній збивався тваринами й не накопичувався біля годівниць.

Місце відпочинку повинно бути нижче від місця годівлі на 25-30 см. За цим способом утримання соломи для підстилки необхідно дещо менше – 3 кг на корову з телям і 2 кг на голову молодняку старше восьмимісячного віку.

При відсутності необхідної кількості підстилки худобу утримують у закритих приміщеннях на привязі (корів і нетелів) або безпривязно в станках (телиці та бугайці у віці 8-15 місяців).

На привязі можна утримувати всі статево-вікові групи худоби. Однак корів, нетелів і ремонтних телиць у літній період слід утримувати на пасовищі, а при їх відсутності – на літніх майданчиках.

Для утримання на привязі мясних корів із телятами на підсосі в типових приміщеннях необхідно провести реконструкцію з метою обладнання групових (по 20 голів) станків для утримання телят. У кожному ряді стійл на 20 голів корів обладнують станок для утримання телят. Площа підлоги в станку на одну голову – 2 м². Огорожа станків повинна дозволяти вільний і регламентований підхід телят до матерів.

У станках встановлюють годівниці для концентрованих і мінеральних кормів із розрахунку 0,2 м на одну голову, а при недостатній кількості сіна встановлюють годівниці і для цього корму.

Для забезпечення телят до трьохмісячного віку у зимовий період сухим і теплим місцем відпочинку в станках обладнують “спальні”. За допомогою коробу, збитого з дощок, шириною 20-25 см, в одному з кутів станка відгороджують “спальні” з розрахунку 0,8 м² на одну голову. У цьому місці телята відпочивають на так званій високій підстилці. Перший шар соломи закладають товщиною 10 см, у подальшому додаючи щоденно по 1 кг на одну голову. Очищають “спальні” періодично, у міру необхідності.

За відсутності необхідної кількості соломи або неможливості обладнання такої “спальні”, для відпочинку телят влаштовують переносні дощаті помости.

В одному станку встановлюють два помости. Поверхня їх завжди суха, за рахунок того, що вона має уклін й обдувається повітрям. Ці конструкції можна встановлювати і над каналами для гною.