Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Весь учебник ЖИВОТНОВОДСТВО одним файлом.doc
Скачиваний:
107
Добавлен:
24.08.2019
Размер:
3.77 Mб
Скачать

4.1.4. Новостворені породи молочної худоби в Україні

Із завезенням в Україну генетичного матеріалу високоцінних порід зарубіжної селекції проведено цілеспрямовану роботу в напрямі створення власних спеціалізованих молочних порід, у генотипі яких значне місце займає голштинська, а також айрширська та монбельярдська породи.

Українська чорно-ряба. Породу створено у 1996 р. шляхом схрещування місцевої популяції чорно-рябої з голштинською породою чорно-рябої масті. Корови цієї породи відзначаються такими показниками: надій за першу лактацію - 4400 кг при 3,7% жиру, жива маса первісток - понад 500 кг; за другою лактацією відповідно - 5200 кг, 3,7% і 550 кг; за третьою - 6000 кг, 3,7% і 600 кг. Тварини цієї породи характеризуються добрими технологічними ознаками, перш за все, добре розвиненими вим'ям, грудною кліткою, кінцівками з міцним копитним рогом. Ремонтний молодняк цієї породи відзначається високою енергією росту: в шість місяців - 170 кг, 12 місяців - 300 і 18 місяців - 400 кг, за відповідних умов годівлі та утримання.

Тварини української чорно-рябої породи характеризуються доброю акліматизаційною здатністю в усіх зонах України.

Українська червоно-ряба. Породу створено у 1992 р. методом відтворного схрещування симентальської (материнська порода) з червоно-рябими голштинами (батьківська порода). У окремих зонах додатково використовували монбельярдську та айрширську породи.

Генетичний потенціал за молочною продуктивністю на рівні 6500-7500 кг за лактацію при 3,8-4,0% жиру в молоці. Жива маса дорослих корів 630-680 кг, телиць у 18 місяців - 400-450 кг, бугайців - 500-550 кг.

Породними ознаками тварин є міцна щільна конституція, гармонійна будова тіла, червоно-ряба масть. Вим'я - ванно- чи чашоподібної форми, пропорційно розвинене. Кінцівки міцні і добре розвинені суглоби.

Ареал породи охоплює 14 областей України: найчисельніший масив створено у Вінницькій, Івано-Франківській, Київській, Луганській, Полтавській, Харківській, Черкаській, Чернівецькій і Чернігівській областях.

4.2. Племінна робота в господарствах

Під племінною роботою розуміють систему організаційно-зоотехнічних заходів, спрямованих на підвищення племінних і продуктивних якостей тварин при вдосконаленні існуючих і створенні нових порід.

Теоретичною основою племінної роботи є вчення Ч.Дарвіна, розвинене його послідовниками, про спадковість і мінливість тварин під впливом добору та підбору, різних методів розведення та умов зовнішнього середовища.

Великий внесок у розробку теорії та практики племінної роботи зробили вітчизняні вчені-професори: М.П. Червинський, П.М. Кулешов, М.І. Придорогін, Є.А. Богданов, М.Ф. Іванов, Ю.Ф. Лискун, Ф.Ф. Ейснер, Й.А. Даниленко та ін.

До системи організаційно-зоотехнічних заходів, що вирішують успіх племінної роботи належать такі елементи:

  • організація повноцінної годівлі тварин з урахуванням породної належності, статі, віку, фізіологічного стану та відповідних технологічних умов утримання;

  • спрямоване вирощування молодняку;

  • систематичний добір та підбір кращих тварин за продуктивно-племінними якостями (за молочною продуктивністю, за вмістом білка та жиру в молоці, за пристосованістю до машинного доїння, за живою масою) та будовою тіла й конституцією на підставі об'єктивної оцінки;

  • вибір доцільного методу розведення (чистопородне або різних видів схрещування);

  • використання в парувальній мережі плідників-поліпшувачів, перевірених за якістю потомства;

  • періодичний перегляд стандартів продуктивності та конституційно-екстер'єрних вимог до окремих порід худоби;

  • зоотехнічний облік і бонітування;

  • ведення племінних книг і складання планів племінної роботи;

  • проведення відповідних організаційно-зоотехнічних заходів: виставок, виводків, конкурсів і ін.

Основним завданням племінної роботи у скотарстві є створення тварин, які б позитивно реагували на поліпшення умов годівлі й утримання все більш зростаючою продуктивністю, мали добрий стан здоров'я та передавали ці ознаки нащадкам.

Подальше підвищення продуктивності й поліпшення племінних якостей великої рогатої худоби повинно здійснюватися на основі систематичного проведення племінної роботи у кожному господарстві, зміцнення кормової бази, застосування прогресивної технології утримання тварин.

За призначенням тваринницькі господарства поділяють на племінні й товарні.