31. Оптимальні показники мікроклімату для свиней

Показники	Виробнича група свиней
	кнури - плідники	підсисні матки	поросята - сисуни	свиноматки холості і супоросні	свині на відгодівлі
Температура повітря, С	10	13	26	12	16
Відносна вологість повітря, %	75	70	65	75	75
Швидкість руху повітря, м/с	0,6	0,4	0,4	0,6	0,7
Освітлення	1:10	1:10	1:10	1:10	1:20
Концентрація СО2, %	0,2	0,2	0,2	0,2	0,2
Концентрація аміаку, мг/л	0,02	0,02	0,02	0,02	0,02
Допустимий склад мікробів в 1 м^3 повітря, тис.шт.	500	350	350	500	500
Необхідна кількість повітря на тварину, м^3 на голову: взимку	70	100	10	70	45
влітку	120	200	200	120	120

Система цілорічних опоросів, ізольоване цехове утримання виробничих груп тварин і повноцінна їх годівля забезпечує одержання 18-20 ц мяса на основну свиноматку за рік.

5.8.5. Технологія розведення свиней

Структура стада. Під структурою стада розуміють співвідношення в стаді свиней різних статевих і вікових груп. Вона повинна забезпечувати планове відтворення поголівя й певний обсяг виробництва свинини. Структура стада змінюється залежно від спеціалізації господарства. Так, у племінних господарствах велику питому вагу в стаді займають основні матки, кнури та племінний молодняк до часу його реалізації. У товарних господарствах по виробництву свинини найбільшу питому вагу займає відгодівельний молодняк. В індивідуальних господарствах ведуть як відгодівлю молодняку, так і вирощування молодняку для реалізації, що й визначає відповідну структуру стада.

Основні матки – найкращі, найбільш продуктивні тварини, від яких одержують молодняк як для ремонту свого стада, так і реалізації. Вони повинні бути здоровими, мати міцну конституцію та відрізнятися гарними материнськими якостями.

У племінних господарствах плодючість маток повинна бути не нижче 11,5-12,5 поросят, молочність – 55-60 кг і маса гнізда у двомісячному віці 195-220 кг. У товарних господарствах ці показники можуть бути дещо нижчими: плодючість 10-11 поросят, молочність – 48-50 кг і маса гнізда у двомісячному віці не менше 160 кг.

Маток основного стада використовують до чотирьох- п’ятирічного віку, одержуючи від них шість-сім опоросів. У племінних господарствах цінних маток використовують до тих пір, доки від них одержують цінний приплід. У племінних стадах щорічно замінюють близько 30%, а в товарних 40% основного маточного поголівя.

Ремонтні матки – це свинки, яких одержують від основних маток переважно у період зимово-весняних опоросів і перевірених за наслідком першого опоросу. У племінних і товарних господарствах за щорічним бракуванням 30-40% основних маток потрібно перевіряти 60-80% ремонтних маток від кількості основних маток для вибору найбільш продуктивних. Молодих свинок відбирають від найбільш продуктивних батьків і вирощують як племінних тварин. У віці девять-десять місяців після досягнення ними живої маси не менше 130-150 кг (племінні господарства) і 110-120 кг (товарні господарства) їх штучно запліднюють спермою перевірених за якістю нащадків дорослих кнурів. Кращі ремонтні матки повинні мати після першого опоросу до відлучення девять поросят при 90-95% їх збереженні, молочність не менше 48 кг, масу гнізда у двомісячному віці – не менше 160 кг. Таких перевірених маток переводять в основне стадо, а низькопродуктивних маток після відлучення молодняку відгодовують і реалізують.

Планування парувань та опоросів. Існує дві системи опоросів: сезонна та ритмічна. У період сезонних опоросів основних свиноматок парують восени та навесні, а опороси відбуваються в січні-лютому та липні-серпні. Опороси ремонтних маток проводять навесні, у період між опоросами основних маток.

Сезонні опороси бувають безсистемними і туровими. У першому випадку парування свиноматок і формування груп проводиться безсистемно. У період турових або ущільнених опоросів формують групу маток, які поросяться протягом тижня. Це полегшує догляд за тваринами і сприяє формуванню груп однакових за масою відлучених поросят та підсвинків на відгодівлі.

На комплексах, де основним завданням є максимальне використання приміщень, обладнання, робочої сили й одержання свинини рівномірно протягом року, застосовується ритмічна система відтворення. У таких господарствах поросят одержують однаковими за кількістю групами через короткі та рівномірні проміжки часу – ритми, тривалість яких (1-14 днів та більше) залежить від виробничої програми господарства. Ритмічність у відтворенні забезпечує потокове виробництво продукції.

План штучного запліднення є одним із важливих документів, що визначає основний напрям племінної роботи у будь-якому свинарському господарстві. Передусім він підсумовує результати індивідуального аналізу (бонітування) і забезпечує підбір найкращих тварин для запліднення. Крім того, планом передбачається найбільш доцільний розподіл запліднень і опоросів за місяцями року. Він являє собою основу для розроблення цілого комплексу організаційно-зоотехнічних заходів у відношенні організації праці, годівлі, утримання тварин, забезпеченості їх приміщеннями, підстилкою, пасовищами та ін.

Для проведення контролю за фізіологічним станом маток і своєчасної підготовки їх до запліднення, за сім-десять днів до наміченого строку парування, їх переводять до цеху запліднення й утримують там в індивідуальних станках розміром 2,3  0,65 м. Між рядами станків є прохід для візуального контакту кнура-пробника з кожною свинкою. Це забезпечує своєчасне виділення свиноматок у стадії статевої охоти для подальшого їх запліднення.

У звязку з безвигульним утриманням на промислових комплексах і відсутністю в раціоні маток соковитих і зелених кормів, для забезпечення плідного осіменіння запланованої кількості тварин використовують гормональну стимуляцію їх статевої функції.

У всіх племінних господарствах, на племфермах комплексів і у племрепродукторах основні та ремонтні свиноматки повинні взимку здійснювати щоденний моціон, а влітку використовувати пасовища. Для стимуляції статевої активності маток на прогулянку разом із ними рекомендується виганяти кнурів-пробників.

Уявлення про інтенсивність використання маток залежно від тривалості підготовки тварин до осіменіння дає аналіз даних, наведених у табл. 32.