1.2.3. Система органів травлення

Ця система забезпечує фізичні, хімічні і фізіологічні процеси по перетворенню корму в прості речовини, що можуть засвоюватись організмом як для синтезу структур клітин, так і для утворення енергії. Система органів травлення являє собою трубку з вхідним і вихідним отворами. У ній чотири відділи: органи ротової порожнини і глотки; стравохідно-шлунковий відділ (стравохід і шлунок); відділ тонких кишок (тонкі кишки, печінка, підшлункова залоза), відділ товстих кишок.

Ротова порожнина є початковим відділом системи. У ротовій порожнині їжа подрібнюється, змочується слиною і переміщується у глотку. До органів ротової порожнини відносяться губи, щоки, зуби, ясна, тверде і м'яке піднебіння, язик і слинні залози.

Зуби - найтвердіші утворення в організмі. Вони захоплюють і подрібнюють корм. Зуби побудовані з дентину, емалі та цементу. У середині зуба проходить зубна порожнина, заповнена зубною пульпою, в якій розгалуджуються судини і нерви. У залежності від функції зуби мають різну будову і форму. Передні зуби називаються різцями, задні - кутніми. Всього постійних зубів у коней 36 (40 - у самців), у великої рогатої худоби - 32, у свиней - 40 (44 у самців).

У слизовій оболонці губ, піднебіння, щік, язика знаходяться слинні залози. Вони виробляють дуже складний секрет - слину, що сприяє розчиненню полісахаридів корму. Просочений слиною корм легко проковтується. За добу виділяється в середньому: у коня 40 л слини, у великої рогатої худоби - 50-80 л, у свиней -15 л.

Глотка є безпосереднім продовженням ротової порожнини. Вона розміщена позаду піднебінної занавіски, за нею йдуть гортань і вхід у стравохід. Стравохід являє собою довгу трубку, що починається від глотки і закінчується у шлунку.

Шлунок. Їжа з ротової порожнини поступає у шлунок, де вона піддається подальшій хімічній і механічній обробці. Шлунок є резервуаром для більш-менш тривалого зберігання кормових мас. Це мішкоподібне розширення травної трубки, в яке з одного боку входить стравохід, а з другого - починається кишечник. Розширення травної трубки може бути у вигляді однієї камери або їх ряду. Відповідно до цього розрізняють шлунки однокамерні (у собаки, коней, свиней) і багатокамерні (у жуйних тварин). Багатокамерний шлунок у жуйних складається з передшлунків: рубця, сітки, книжки і власне шлунка (сичуга). Місткість передшлунків у великої рогатої худоби досягає 100-150 л. У передшлунках корм може знаходитися протягом 10-14 діб, проходячи механічну і біологічну обробку. У середині рубця від стравохідного отвору проходить стравохідний жолоб, утворений складками слизової оболонки і потовщенням м'язової оболонки, що продовжується у сітці. Під час споживання рідини складки слизової оболонки стравохідного жолоба змикаються майже у трубку і по ньому рідина надходить у книжку, обминаючи рубець і сітку. У молодих тварин стравохідний жолоб розвинений, з віком він зменшується.

У шлунку корм під впливом ферментів шлункового соку зазнає істотних хімічних змін. Під його дією проходить розщеплення білків, окремих жирів, частково вуглеводів корму.

Внаслідок ремиґання, тобто відригування корму, повторного пережовування та ковтання, корм зазнає додаткового механічного впливу. Передшлунки заселяють більш, ніж 114 видів мікроорганізмів, які забезпечують перетравлення клітковини (до 60%), що є основною складовою частиною рослинного корму і не могла б засвоюватись організмом у зв’язку з тим, що у шлунковому соці тварин відсутні ферменти, що забезпечують її травлення.

Мікроорганізми рубця синтезують також вітаміни групи В і вітамін К. Тому дорослі тварини можуть обходитись мінімумом цих вітамінів у кормах. Але молодняк, в якого рубець ще не зформований, потребує цих вітамінів.

У значній мірі перетравлена кормова маса (хімус) поступає з шлунку у тонкий відділ кишок, який поділяється на дванадцятипалу, порожню і здухвинну кишки. У них продовжується перетравлення складових частин корму і процес всмоктування продуктів травлення: амінокислот і пептидів (продукти розщеплення білка); гліцерину, жирних кислот (продукти розщеплення жирів); глюкози і фруктози (продукти розщеплення вуглеводів. За походженням і функціонально з відділом тонких кишок пов'язані два органи - печінка і підшлункова залоза, що відкриваються вивідними протоками у дванадцятипалу кишку.

Печінка у жуйних тварин знаходиться у правому підребер’ї, у свиней та собак – рівномірно у лівому та правому підребер’ї. Печінка виділяє жовч, що накопичується у жовчному міхурі і через жовчний проток надходить до дванадцятипалої кишки. У коней жовчний міхур відсутній. Жовч сприяє перетравленню жирів у відділі тонких кишок. Печінка бере участь в обміні речовин, є органом, де проходить синтез білків, необхідних для життєдіяльності організму. У печінці синтезується і відкладається глікоген, який є джерелом енергії. Вона ж відіграє і бар'єрну (захисну) роль: у ній руйнуються різні отруйні речовини, що надходять до кишечника воротною веною, знешкоджуються наявні у крові продукти розпаду білків, перетворюючись у сечовину.

Підшлункова залоза - це залоза зовнішньої і внутрішньої секреції. Вона сірого кольору, розміщується вздовж дванадцятипалої кишки. Її зовнішній секрет (панкреатичний сік) утворюється у альвеолах і надходить у протоку підшлункової залози, що впадає у дванадцятипалу кишку. Між альвеолами підшлункової залози знаходяться скупчення дрібних клітин, що називаються острівцями Лангерганса. Вони не мають проток і виділяють у кров інкрети, що містять гормони - глюкагон та інсулін. Ці гормони регулюють обмін вуглеводів в організмі.

Відділ товстих кишок набагато коротший від відділу тонких кишок і поділяється на сліпу, ободову та пряму кишку. Сліпа кишка у коней досить велика і місткістю майже вдвічі перевершує шлунок. У сліпій кишці коней клітковина рослинного корму піддається бактеріальному бродінню, завдяки чому розщеплюється (біля 40%) до форм, що використовуються організмом. У товстому відділі кишечника свиней перетравлюється 15-20% клітковини. Травлення у товстому відділі кишечника відбувається переважно за допомогою ферментів, принесених хімусом з тонких кишок. У товстому кишечнику через його слизову оболонку всмоктується вода, мінеральні солі, а також поживні речовини. Вміст товстого кишечника, що залишився після всисання, склеюється слизом і формується у кал. Кал періодично виводиться з організму під дією нервових імпульсів, що надходять з центру дефекації, розміщеного у поперековій частині спинного мозку.