Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Весь учебник ЖИВОТНОВОДСТВО одним файлом.doc
Скачиваний:
107
Добавлен:
24.08.2019
Размер:
3.77 Mб
Скачать

5.9.3. Технологія виробництва продукції вівчарства

Будь-яка технологія повинна бути направлена на максимальне використання біологічних особливостей даного виду тварин і забезпечувати такі умови годівлі та утримання, при яких вони зможуть максимальну кількість кормів ефективно переробити в потрібну продукцію.

Ефективність переробки кормів вівцями залежить від стану їх здоров'я, спадковості, обумовленості породними та продуктивними якостями, видом і якістю кормів, приготуванням їх до згодовування, а також умовами утримання, що залежать від будівельних рішень, розмірів і планування вівчарських ферм.

Розташування господарства та його екологічні умови - важливі показники у виборі технології ведення галузі, тому що природні пасовища та кліматичні умови визначають систему утримання овець, кормовиробництво, тип виробничих будівель, систему машин та обладнання, особливості організації технологічних процесів.

При розробці технології велику увагу приділяють якісному поліпшенню поголів'я овець, методам розведення та селекції, що спрямовуються на підвищення в стаді питомої ваги овець бажаного типу, які відповідають вимогам промислових технологій і відзначаються високим рівнем продуктивності. Технологією обумовлюється структура стада, строки експлуатації тварин, запліднення, ягніння овець і відбиття молодняку. Виходячи з цього розраховується потреба в кормах, приміщеннях, обладнанні тощо.

Технологія відзначається чітким плануванням виробничих, технологічних процесів, операцій і робочих елементів. Тому розробка її супроводжується складанням таких документів:

загальна технологічна карта виробництва продукції, де відображаються основні положення виробництва, строки виконання процесів і т. ін.;

операційно-технологічні карти, що складають на кожний виробничий процес із переліком головних операцій процесу, черговості їх виконання, матеріально-технічного забезпечення і розрахунків витрат праці на виконання кожної операції та процесу в цілому;

операційні карти робітників, зайнятих на виконанні певних операцій у процесах, де зазначають перелік робочих елементів, час їх виконання протягом робочої зміни та вимоги щодо виконання кожного робочого елемента.

5.9.3.1. Типи вівчарських ферм і комплексів

Розміри вівчарських ферм, і комплексів, що розраховані на утримання, як правило, від 2 до 20 тисяч маток зі шлейфом (молодняк, барани, валухи). До їх складу входять виробничі (вівчарні для утримання маток, молодняку, баранів) та складські приміщення, ветізолятор, силососховище, службове приміщення і т. ін). Усі приміщення пов'язані дорогами з твердим покриттям.

Найбільш раціональними є вівчарні без внутрішніх опор, збудовані з матеріалів, що запобігають конденсуванню вологи, добре дезинфікуються, пожежостійкі та надійні при довгостроковій експлуатації. Висота стін і розміри дверей повинні дозволяти використовувати мобільні засоби механізації. Площа вівчарень забезпечує оптимальну потребу в ній тварин тієї чи іншої статево- вікової групи. Так, для баранів-плідників відводиться 3-4 м2 площі підлоги; для маток з ягнятами у період окоту - 1,8-2,2 м2; для ярок, визначених для ремонту, і овець на відгодівлі - 0,8-0,9 м2. Норма площі вигульно-відгодівельних майданчиків встановлюється з такого розрахунку: для маток і баранів - 3 м2, ремонтного молодняку - 2 м2 на голову.

У приміщенні, де повинні ягнитися матки, оптимальна температура – 120С, у родовому відділенні - 15-18°С. Відносна вологість повітря у цих приміщеннях підтримується на рівні 75 %, швидкість руху повітря - не більше - 0,2 м/с.

У вівчарнях для вирощування ягнят, які відлучені від маток, оптимальна температура становить 8-10°С, відносна вологість повітря - 75-80 %, швидкість руху повітря не повинна перевищувати 0,5 м/с.

У вівчарнях-маточниках концентрація вуглекислоти не повинна перевищувати 0,25 %, аміаку - 0,0026 і сірководню - 0,001 %. На одну дорослу вівцю повинно припадати 25-30 м3, на голову молодняку - 10-15 м3 повітря. Для створення оптимального мікроклімату використовують примусову систему вентиляції.

При кожній вівчарні будується відкритий загін з огорожею висотою 1,2 - 1,3 м. У загоні влаштовують кормовий майданчик із твердим покриттям, устаткований необхідною кількістю годівниць і автонапувалок. Усі приміщення, об'єкти і спорудження на фермі з'єднуються між собою дорогами з твердим покриттям.