3. Структура інформаційного процесу управління

Інформаційний процес управління — сукупність управлінських операцій, головним предметом яких є інформація. В умовах автоматизації інформаційний процес є уза­гальненою сукупністю операцій перетворення інформації, що виконуються на АРМах управлінських працівників різних підрозділів підприємства (відділів, служб, цехів, складів), об'єднаних в обчислювальну мережу (ОМ). При цьому під інформаційною операцією розуміють частину інформаційного процесу, яка ініціюється на АРМі та за­безпечує перед переходом до наступної операції досягнен­ня певної часткової мети при обробленні інформації.

Кожній інформаційній операції, реалізованій програмним-модулем, відповідає рядок головного меню АРМу. Програмний модуль, у свою чергу, може мати підменю, що задає порядок виконання певних дій підчас оброблення даних

Інформаційний процес є багатоопераційним. Окремі його складові частини (набір інформаційних операцій) ре­алізуються на конкретних АРМах. Сукупність АРМів, що утворюють "ланцюжок", реалізує інформаційний процес управління в умовах функціонування мережної АІС. В АІС виділяються сукупності автоматизованих інформа­ційних процесів, які охоплюють сфери економічної діяль­ності: працю, предмети та засоби праці, продукцію, фінан­си, результати діяльності. Характеристика кожного АРМу в АІС може бути задана тільки в контексті його взаємодії з іншими АРМами.

4. Розв'язок ігор в змішаних стратегіях

Скінченні ігри, як правило, не мають сідлової точки. Якщо гра не має сідлової точки, тобто і то максимінно-мінімаксні стратегії не є оптимальними, тобто кожна із сторін може покращити свій результат, вибираючи інший підхід. Оптимальний розв’язок такої гри знаходять шляхом застосування змішаних стратегій, які є певними комбінаціями початкових «чистих» стратегій. Тобто змішана стратегія передбачає використання кількох «чистих» стратегій з різною частотою.

Ймовірності (або частоти) вибору кожної стратегії задаються відповідними векторами:

для гравця А — вектор де

для гравця В — вектор де Очевидно, що . Виявляється, що коли використовуються змішані стратегії, то для кожної скінченної гри можна знайти пару стійких оптимальних стратегій. Існування такого розв’язку визначає теорема, яку наведемо без доведення.

Теорема (основна теорема теорії ігор). Кожна скінченна гра має, принаймні, один розв’язок, можливий в області змішаних стратегій.

Нехай маємо скінченну матричну гру з платіжною матрицею

Оптимальні змішані стратегії гравців А і В за теоремою визначають вектори і , що дають змогу отримати виграш: .

Використання оптимальної змішаної стратегії гравцем А має забезпечувати виграш на рівні, не меншому, ніж ціна гри за умови вибору гравцем В будь-яких стратегій. Математично ця умова записується так:

З другого боку, використання оптимальної змішаної стратегії гравцем В має забезпечувати за будь-яких стратегій гравця А програш, що не перевищує ціну гри u, тобто: Ці співвідношення використовуються для знаходження розв’язку гри.

Зауважимо, що в даному разі розраховані оптимальні стратегії завжди є стійкими, тобто якщо один з гравців притримується своєї оптимальної змішаної стратегії, то його виграш залишається незмінним і дорівнює ціні гри u незалежно від того, яку із можливих змішаних стратегій вибрав інший гравець.

5. X1+x2=1/y0, X1+x2-у0=1, у0=1-у1-у2

F=2y1+y2

y1+2y2-y3-11y0=0

y1-y2+y4-8y0=0

-y1+3y2+y5-9y0=0

y1+y2+y0=1

Підставляємо у0:

12y1+3y2-y3=11

9y1+7y2+y4=8

8y1+12y2+y5=9

y1+y2+y0=1

Розв’язуємо симплекс методом (повні виключення Йордана-Гауса):

	y1	y2	y3	y4	y5	1
y3	12	3	-1	0	0	11
y4	9	7	0	1	0	8
y5	8	12	0	0	1	9
y0	1	1	0	0	0	1
F	-2	-1	0	0	0	0

	y4	y2	y3	y4	y5	1
y3	0	-6,33	-1	-1,33	0	0,33
y1	1	7	0	1	0	8
y5	0	5,78	0	-0,89	1	1,89
y0	0	0,22	0	-0,11	0	0,11
F	0	0,56	0	0,22	0	1,78

У*={8;0;0,33;0;1,89;0,11}

Fmax=1,78

X1=y1/y0=8/0,11=72,73

X2=y2/y0=0

X3=3

X4=0

X5=17,18

X*={72,73;0;3;0;17,18}

6. Задача визначення оптимального плану виробництва: для деякої виробничої системи (цеху, підприємства, галузі) необхідно визначити план випуску n видів продукції Х = (х₁, х₂, …, х_n) за умови найкращого способу використання її наявних ресурсів. У процесі виробництва задіяні m ресурсів: сировина, трудові ресурси, технічне оснащення тощо. Відомі загальні запаси ресурсів , норми витрат і-го ресурсу на виробництво одиниці j-ої продукції та прибуток з одиниці j-ої реалізованої продукції .

Критерій оптимальності: максимум прибутку.

Позначимо через х₁, х₂, …, х_n обсяги виробництва відповідно першого, другого і т. д. видів продукції.

Оскільки на одиницю продукції 1-го виду витрачається ресурсу першого виду, то на виробництво першого виду продукції обсягом х₁ необхідно витратити а₁₁х₁ цього ресурсу. На другий вид продукції обсягом х₂ витрати першого ресурсу дорівнюватимуть а₁₂х₂ і т. д. На виробництво всіх видів продукції буде використано такий обсяг першого ресурсу: а₁₁х₁ + а₁₂х₂ + … + + а_1nx_n. Ця величина має не перевищувати наявного обсягу першого ресурсу — b₁. Отже, обмеження щодо використання першого ресурсу матиме вигляд: а₁₁х₁ + а₁₂х₂ + … + а_1nx_n ≤ b₁. Аналогічно записують обмеження стосовно використання всіх інших виробничих ресурсів. Прибуток від реалізації виготовленої продукції всіх видів становитиме: с₁х₁ + с₂х₂ + … + с_nx_n.

Загалом лінійна економіко-математична модель даної задачі матиме вигляд:

за умов:

.

Математична модель виробничої задачі може бути застосована для різних економічних задач, де виникає проблема вибору найкращого варіанта розподілу обмеженої кількості ресурсів, хоча з першого погляду може здаватися, що постановка задачі не стосується виробничих процесів.

Білет №7