3. Модель автоматизованої інформаційної системи менеджменту страхової діяльності

У страхових організація циркулює великий обсяг інформації, яку необхідно збирати, реєструвати, групувати, систематизувати, враховувати і контролювати. Для забезпечення конкурентоспроможності страхової організації слід своєчасно оновлювати асортимент страхових послуг; знижувати валові та питомі витрати страхововї діяльності в умовах розширення обсягів продажу; підвищувати рівень обгрунтованості страхових тарифів; проводити багатоваріантні розрахунки для прийняття рішення про впровадження нових перспективних видів страхування.

Створення і використання в страхових організаціях правильно спроектованих систем автоматизації управління страховою діяльністю (САУСД) є запорукою ефективності та діяльності в конкурентному середовищі. Ці системи складаються з підсистем, призначених для спеціалізованого оброблення та наокпичення інформації.

Метою створення САУСД є забезпечення такого рівня управління діяльністю органів страхування, за якого досягають високої якості обслуговування населення і високої стабільності страхових організацій на фінансовому ринку.

САУСД повинна забезпечити: підвищення оперативності, вірогідності інформації про облік договорів на страхування щодо кожного ивду страхування та загалом у страховій організації; підвищення оперативності, вірогідності, якості інформації необхідної для прийняття управлінських рішень; розрахунок показників страхової діяльності; складання бухгалтерськоїї звітності; аналіз економічного стану страхововї організації, виявлення резервів її розвитку.

4. Життєвий цикл інформаційної системи. Моделі життєвого циклу

Створення інформаційної системи – це тривалий, трудомісткий та динамічний процес підготовки рішень з усіх питань, пов’язаних з реєстрацією, передаванням, обробкою та використанням даних, розробкою відповідної документації, в якій на різних стадіях і етапах беруть участь спеціалісти різних спеціальностей та кваліфікації.

Життєвий цикл інформаційної системи – це сукупність стадій та етапів, які проходить інформаційна система в своєму розвитку від моменту прийняття рішення про початок створення системи управління до моменту, коли інформаційна система припиняє своє існування (перестає функціонувати). Життєвий цикл інформаційної системи – весь період існування системи від початку розроблення до закінчення її використання та утилізації комплексу засобів автоматизації інформаційної системи.

Економічний об`єкт проходить три стани: початковий, цільовий і кінцевий.Початковий стан є момент виникнення задуму (ідеї), або початок фінансування створення ІС.

Цільовий стан пов`язується з моментом початку фінансування, тобто виконання об`єктом свого призначення.

Кінцевий стан пов`язується з моментом припинення його діяльності у зв`язку з фізичним або моральним старінням, зміни чи перетворення на якісно новий об`єкт.

ГОСТ 34.601–90 визначає такі стадії життєвого циклу:

1) формування вимог до інформаційної системи;

2) розробка концепції інформаційної системи;

3) технічне завдання;

4) ескізний проект;

5) технічний проект;

6) робоча документація;

7) уведення в дію;

8) супроводження інформаційної системи.

Допускається виключати четверту стадію та об’єднувати п’яту й шосту для простих систем, які розроблюються з використанням проектних рішень.

Результати, отримані на попередніх стадіях, є підставою для виконання робіт на наступних.

Модель життєвого циклу – структура, яка включає процеси, дії та завдання, які здійснюються в ході розробки, функціонування та супроводу ІС протягом всього циклу експлуатації.

Відповід­но до цього найбільше поширення отримали такі три моделі ЖЦ:

1. Каскадна модель (70—80-ті роки) передбачає перехід до наступного етапу після повного завершення робіт на попередньому етапі і характеризується чітким поділом даних і процесів їх опрацювання.

2. Поетапна модель з проміжним контролем (80—85-ті роки) — ітераційна модель розробки з циклами зворотного зв’язку між етапами. Перевага такої моделі — в тому, що міжетапні коригування забезпечують меншу трудомісткість порівняно з каскадною моделлю; з іншого боку, час життя кожного з етапів розтягується на весь період розробки.

3. Спіральна модель (86—90-ті роки) — загострює увагу на початкових етапах ЖЦ: аналізі вимог, проектуванні специфікацій, попередньому й детальному проектуванні. На цих етапах перевіряється і обгрунтовується реалізовуваність технічних рішень створенням прототипів. Кожний виток спіралі відповідає поетапній моделі створення фрагмента або версії системи, на ньому уточнюються цілі й характеристики проекту, визначається його якість, плануються роботи наступного витка спіралі. Таким чином поглиблюються і послідовно конкретизуються деталі проекту і в результаті обирається обґрунтований варіант, який доводиться до реалізації. Фахівці відзначають такі переваги спіральної моделі:

• накопичення і повторне використання програмних засобів, моделей і прототипів;

• орієнтація на розвиток і модифікацію системи в ході її проек­тування;

• аналіз ризику і витрат у процесі проектування.

Білет №29