23. Якості ефективного менеджера.

Важливою проблемою, від якої залежить успіх керівництва, є реалізація позитивних індивідуальних якостей людини в її повсякденній поведінці як керівника, перехід цих якостей в стійкі характеристики її практичної діяльності.

Сучасний керівник повинен мати певний набір особистих якостей, які допомагають йому виконувати роботу більш ефективно.

Виокремлюють 11 груп якостей (їх умовно можна поділити на біологічні та соціально-економічні).

1. Уміння управляти собою - постійна робота над собою і підтримка працездатності: підтримка фізичної форми, здоров'я.

1.1. Раціональне витрачання сил.

1.2. Подолання труднощів (уникнення стресів - пошук “золотої середини” між відсутністю будь-яких стресів і наявністю зайвих).

1.3. Раціональний розподіл робочого часу.

2. Чіткі особові якості (особова характеристика керівника безпосередньо пов'язана з його психікою, суб'єктивними якостями).

3. Чіткі особисті цілі. Елізабет Доул, одна з 50 провідних керівників США, говорить: “Випробовуючи пристрасність до того, чим Ви займаєтеся, відчуття життєвої мети, що йде від серця, Ви одержуєте енергію, стимул і ентузіазм, заразливі для оточуючих і необхідні для керівництва організацією”.

4. Постійний саморозвиток.

5. Навичка вирішення проблем.

6. Творчий підхід.

7. Уміння впливати на людей (вербально і невербально): найкращі керівники можуть дохідливо пояснити основні задачі, стратегію, альтернативи і напрями руху, щоб персонал зрозумів значення того, що вони роблять. Фред Сміт із “Федерал експрес” говорить: “Сьогодні гарний керівник має бути гарним комунікатором”.

8. Розуміння особливостей управлінської праці (механізми мотивації, сучасні уявлення про роль керівника).

9. Наявність навичок керівництва.

9.1. Аналіз своєї ролі.

9.2. Визначення робочих задач для інших людей.

9.3. Передача повноважень і відповідальності.

9.4. Нагорода ефективної роботи.

9.5. Уміння знаходити спільну мову з “важкими” людьми.

10. Уміння учити (підвищення компетентності тих, ким управляє; постійне підвищення стандартів).

10.1. Створення сприятливого середовища для особового зростання.

10.2. Уміння оцінити індивідуальні потреби.

10.3. Уміння консультувати.

10.4. Здатність діставати уроки з досвіду роботи.

11. Здатність формувати колектив. Фішер Геп називає відсутність у нього егоїзму основною причиною, через що він і його команда досягли таких успіхів.

11.1. Визначення можливостей створення трудового колективу.

11.2. Роль лідера колективу.

11.3. Підвищення зрілості колективу.

11.4. Подолання обмежень, які перешкоджають ефективній роботі колективу.

24. Характеристика понять «повноваження», «влада», «лідерство».

В кожній організації здійснюється горизонтальний та вертикальний поділ праці, у процесі якого менеджери отримують повноваження, тобто право впливати на поведінку підлеглих для забезпечення цілей діяльності організації. Наявність права впливати на діяльність підлеглих є необхідною передумовою керування, але ще не гарантує ефективності такого впливу.

Лідерство – це здатність чинити вплив на окремі особи та групи в процесі спрямування їх діяльності на досягнення цілей організації.

Для розуміння сутності лідерства важливо спочатку усвідомити сутність таких категорій:

1.повноваження;

2.вплив;

3.влада.

Повноваження являють собою формально санкціоноване право впливати на поведінку підлеглих.

Вплив - це така поведінка однієї особи, яка вносить зміни в поведінку іншої. З точки зору управління важливим є не вплив узагалі, а такий вплив, який забезпечує досягнення цілей організації.

Основні форми впливу

Переконання – ефективна передача своєї точки зору.

Базується на владі прикладу чи владі експерта, але відрізняється тим, що виконавець повністю розуміє що він робить і навіщо

Вплив через участь – менеджер залучає підлеглого до прийняття рішень і сприяє вільному обміну інформацією

Можливість впливати на поведінку інших людей і називається владою.

Основні форми влади:

Влада, яка базується на примушенні – виконавець вірить, що керівник має можливість покарати так, що завадить вдоволенню життєвих потреб виконавця

Влада, яка базується на винагороді – виконавець вірить, що керівник має можливість задовольнити його життєві потреби

Експертна влада – виконавець вірить, що керівник володіє спеціальними знаннями, які дозволяють задовольнити потреби виконавця

Еталонна влада (влада прикладу) – характеристики або властивості керівника настільки привабливі для виконавця, що він хоче бути схожим на нього

Традиційна влада – виконавець вірить, що керівник має право віддавати накази і його обов’язок – виконувати їх