20 Контроль операційного процесу.

Класичні, нерозривно пов’язані між собою функції менеджменту “Планування” та “Контролювання” на оперативному рівні інтегруються в системі оперативного управління операційною діяльністю (виробництвом).

Змістом оперативного управління є:

• оперативне планування, в процесі котрого здійснюється встановлення місця (підрозділ операційної системи, дільниця, робоче місце), часу (квартал, місяць, декада, зміна), обсягів та черговості виконання робіт, надання послуг, виготовлення товарів (або складальних одиниць чи деталей);

• оперативне контролювання (диспетчерування) – охоплює облік фактичного перебігу операційного процесу, визначення відхилень від встановленого плану та регулювання, яке здійснюється з метою ліквідації наслідків небажаних відхилень та забезпечення своєчасного досягнення цілей операційної діяльності.

Оперативне управління виробництвом має на меті:

1. спрямовувати діяльність операційної системи на виконання поставлених перед нею завдань;

2. підтримувати стабільне функціонування операційної системи, своєчасно діагностуючи та усуваючи відхилення, що виникають.

Конкретними завданнями, що вирішуються в процесі оперативного управління виробництвом, є:

• забезпечення виконання виробничої програми;

• ефективне використання устаткування, площ, персоналу;

• мінімізація рівня внутрішньовиробничих запасів;

• мінімізація тривалості виробничого циклу;

• мінімізація часу очікування клієнта тощо.

Оперативне управління операційною діяльністю (виробництвом) являє собою складну організаційно-планову систему, до складу якої входять функціональна, елементна та організаційна підсистеми.

Функціональний розподіл визначає коло функцій, які має виконувати система оперативного управління. Такими функціями є:

• керівництво як процес прийняття рішень;

• планування як процес визначення лінії поведінки об’єкта управління для досягнення певної мети;

• облік як процес контролювання, аналізу та вияву відхилень від завданої планами лінії поведінки об’єкта;

• регулювання як процес локалізації відхилень, що виникають, та збереження визначеної лінії поведінки.

Поелементний розподіл визначає основні елементи, з яких складається система оперативного управління. В елементному відношенні в залежності від рівня оперативного управління (організація в цілому, підрозділ, дільниця) система змінюється за:

• складом та кваліфікацією управлінського персоналу;

• математичним забезпеченням завдань планування виробництва;

• складом та кількістю комплексів технічних засобів, що використовуються;

• складом календарно-планових нормативів;

• характером планово-облікових одиниць;

• складом і змістом планово-облікової документації;

• характером і напруженістю інформаційних потоків.

Організаційний розподіл визначає побудову системи управління. В організаційному аспекті система оперативного управління здійснює свої функції через:

• виробничо-диспетчерський відділ (на рівні підприємства);

• виробничо-диспетчерське бюро (на рівні цеху);

• планово-управлінський персонал (на рівні виробничої дільниці).

21. Контроль якості сировини, матеріалів, товарів та послуг.

якість – це спроможність задовольняти потреби і вимоги усіх зацікавлених сторін

Для забезпечення всіх висунутих вимог до якості, на підприємстві має бути створеною система управління якістю, в рамках котрої здійснюється вплив суб’єкта на об’єкт управління. Як об’єкт управління якістю виступають процеси, від реалізації яких залежить якість кінцевої продукції. Ці процеси здійснюються на всіх етапах життєвого циклу продукту утворюючи так звану “петлю якості”

Діяльність, пов’язана з управлінням якістю, реалізується на трьох ієрархічних рівнях:

• на рівні організації: наміри, напрями, цілі діяльності стосовно якості, офіційно сформульовані та задекларовані вищім керівництвом;

• на рівні підрозділів: завдання, ресурси, критерії оцінювання діяльності, пов’язані із забезпеченням якості конкретної продукції;

• на рівні персоналу: відповідальність, повноваження, відносини виконавців усіх рівнів щодо питань якості.

Усі вони об’єднуються в межах функціонуючої на підприємстві системи управління якістю, яка в широкому розумінні виступає організаційною основою управління підприємством і може розглядатися як система менеджменту організації стосовно якості. До складу її елементів належать:

• відповідальність керівництва;

• управління ресурсами;

• процеси виробництва та реалізації продукції;

• вимірювання, аналізування і покращання.

Такий підхід до розуміння управління якістю склався на протягом останніх десятиріч. Якщо розглядати еволюцію розвитку підходів до змісту управління якістю, то певні відмінності простежуються по чотирьох взаємопов’язаних етапах зі спрямованістю дій на:

1. контроль якості;

2. забезпечення якості;

3. оперативне управління якістю;

4. поліпшення якості.

При контролі якості основна спрямованість дій — на продукт. При цьому організовувалися та розвивалися системи контролю продукції за параметрами якості. При забезпеченні якості основна спрямованість дій — на процес і контроль параметрів технологічних процесів у часі. На цьому етапі почали використовуватися статистичні методи контролю й регулювання. При оперативному управлінні якістю основна увага приділялася структурній організації систем забезпечення якості, оптимізації витрат на забезпечення якості. При поліпшенні якості мова йде про процес постійного вдосконалення з орієнтацією на вимоги споживача та людський фактор у виробництві.