32. Позитивний мікроклімат і взаємна довіра в управлінні персоналом – значення, шляхи забезпечення.

Кожному трудовому колективу, в тому числі й колективу органу внутрішніх справ, притаманні певні ознаки. Найважливіша серед них - наявність суспільно-значимої мети, яка об’єднує членів колективу, і спільна діяльність, спрямована на досягнення цієї мети. Колектив має певну організаційну структуру, зумовлену метою та відносинами управління і підпорядкування. З огляду на це в ньому формується певний морально-психологічний клімат.

Морально-психологічний клімат – це стійка духовна атмосфера, морально-психологічний стан колективу, який виявляється у стилі й манері поведінки, взаємовідносинах працівників та виконанні ними своїх професійних і громадських обов’язків.

Здоровий морально-психологічний клімат є одним з найважливіших чинників формування особистості працівника міліції. У тих колективах, де переважають, відносини взаєморозуміння, співпраці, взаємодопомоги, ввічливого ставлення один до одного, там працівник, як правило, задоволений своєю діяльністю.

Довіра - це позитивне сподівання на те, що інша людина не діятиме погано щодо справи та людей. Для формування довіри потрібен час.

В основі поняття довіри лежать такі основні категорії: порядність, компетентність, послідовність, лояльність, відкритість (сх. 1.1).

Довіра є однією з підвалин лідерства керівника. Коли підлеглі довіряють керівникові, лідеру, вони вірять у те, що їхні права та інтереси не будуть порушені. Люди навряд чи стануть поважати або слухати людину, яку вони вважають нечесною чи здатною заподіяти їм шкоду.

Порядність	Чесність, сумлінність
Компетентність	Технічні знання, навички міжособистісного спілкування
Послідовність	Надійність, передбачуваність, здатність приймати правильні рішення
Лояльність	Добре ставлення до особи та прагнення зберегти її репутацію

Відкритість

Готовність до вільного обміну інформацією та ідеями

ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ МЕНЕДЖЕРА

1.Зміст поняття самоменеджмент, сутність, переваги, порівняльний аналіз концепцій, функції.

Самоменеджмент — це послідовне та цілеспрямоване використання випробуваних методів роботи в повсякденній практиці для того, щоб оптимально й ефективно використовувати свій час.

Головна мета самоменеджменту полягає в тому, щоб максимально використовувати особисті можливості, усвідомлено управляти ходом свого життя (самовизначатися) й переборювати зовнішні обставини як на роботі, так і в особистому житті. Кожній людині взагалі, й особливо тій, котра готує себе до роботи менеджера, насамперед необхідно вміти перетворити ситуацію, для якої типова невпорядкованість дій, зумовлена зовнішніми обставинами, у ситуацію цілеспрямованих і здійсненних завдань. Навіть тоді, коли на вас з усіх боків звалюються різні завдання і робота вас поглинає, ви зумієте завдяки послідовному плануванню часу й використанню методів наукової організації праці краще здійснювати свою діяльність, щодня виділяючи резерв часу для справді керівних функцій.

На жаль, багато менеджерів занадто орієнтовані на процес діяльності, а не на його результати. При такому підході вони вважають за краще правильно робити справи замість того, щоб робити правильні справи; вирішувати проблеми замість того, щоб створювати творчі альтернативи; зберігати засоби замість того, щоб оптимізувати використання їх; виконувати обов'язок замість того, щоб домагатися результатів; зменшувати витрати замість того, щоб підвищувати прибуток.

Щоденне розв'язання різноманітних завдань і проблем можна подати у вигляді ланцюга різних функцій, що знаходяться у відповідній взаємозалежності між собою і, як правило, здійснюються у визначеній послідовності. Процес самоменеджменту в аспекті послідовності виконання конкретних функцій може охоплювати шість фаз: постановка мети — аналіз і формування особистої мети; планування — розроблення планів і альтернативних варіантів своєї діяльності; прийняття рішень щодо конкретних справ; організація і реалізація — впорядкування розпорядку дня й організація особистого трудового процесу з метою реалізації поставлених завдань; контроль — самоконтроль і контроль підсумків (у разі необхідності — коригування мети); інформація і комунікації — фаза, властива певною мірою всім функціям, тому що і комунікації, й обмін інформацією необхідні на всіх фазах самоменеджменту (рис. 25).

Зауважимо, що окремі функції не обов'язково виконуються в чіткій послідовності одна за одною, як це подано в моделі, а можуть багаторазово переплітатися.

Оволодіння мистецтвом самоменеджменту дає такі переваги: виконання роботи з меншими затратами; краща організація праці; менше поспіху і стресів; більше задоволення від роботи; активна мотивація праці; підвищення кваліфікації; зниження завантаженості роботою; зменшення помилок при виконанні своїх функцій; досягнення професійної і життєвої мети найкоротшим шляхом.