1.Суть і пр-пи зед в Укр.

ЗЕД — це госп. діял-сть резидентів і нерезидентів, яка полягає в купівлі-продажу товарів, капіталів та робочої сили; наданні послуг, з урахув. міжн.дог-в ратифікованих Укр., зак-ства Укр. та інтересів Укр. з метою отримання прибутку або без такового і яка харак­теризується міграцією капіталів та товарів із однієї країни в іншу. Пр-пи ЗЕД урегульовані ст. 2 закону "Про ЗЕД", яка міст. наступні положення : Суб'єкти зовнішньоекон. діял-ті Укр. та іноземні суб'єкти госп. діял-ті при здійсн. ЗЕД керуються такими принципами:

1) Пр-пом суверенітету народу Укр. У здійсн. ЗЕД що полягає у:

- виключному праві народу Укр. самостійно та незалеж-но здійснювати ЗЕД на терит. Укр., керуючись зако­нами, що діють на території Укр.;

- обов'язку У. неухильно виконувати всі дог-ри і зобов'язання Укр. РСР в галузі міжн. екон. відносин;

2)Пр-пом свободи зовнішньоекон. підприємни-цтва що полягає у:

- праві суб'єктів ЗЕД добровільно вступати у зовнішньоекон. зв'язки;

- праві суб'єктів ЗЕД здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборон, чинними зак-ми Укр ;

- обов'язку додержувати при здійсненні ЗЕД порядку, встановленого законами У.;

- виключному праві власності суб'єктів ЗЕД на всі одержані ними результати ЗЕД;

3)Пр-пом юридичної рівності і недискримінації, що полягає у:

- рівності перед законом всіх суб'єктів ЗЕД , незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненні ЗЕД забороні будь-яких, крім передбачених цим Законом, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів ЗЕД а також іноземних суб'єктів госп. діял-ті за формами власності, місцем розта-шування та іншими ознаками;

-неприпустимості обмежува-льної діял-ті з боку будь-яких її суб'єктів, крім випадків пе-редбачених цим Законом;

4)Пр-пом верховенства закону, що поляг, у:

- регулюванні ЗЕД тільки законами У.;

- забороні застое, підзакон. актів та актів управл. місцевих органів, що у будь-який спосіб створ, для суб'єктів ЗЕД умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами У.;

5)Пр-пом захисту інтересів суб'єктів ЗЕД який полягає у тому, що Укр. Як держава:

- забезпеч, рівний захист інтересів всіх суб'-єктів ЗЕД та іноземних суб'єктів госп. діял-ті на її терит. згідно з законами Укр.;

- здійсн. рівний захист всіх суб'єктів ЗЕД Укр. за межами Укр. згідно з нормами міжн. права;

- здійсн. захист державних інтересів У. як на її терит., так і за її межами лише відлов, до законів У., умов підписаних нею міжн. договорів та норм міжи. права;

6)Пр-пом еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

2. Основні напрями та форми зовнішньоекономічної політики Україн

На сучасному етапі основним напрямом зовнішньоекономічної діяльності України є розвиток і поглиблення торгово-економічного співробітництва з республіками колишнього СРСР, країнами Східної Європи, розвиненими країнами світу, особливо з тими, що мають чисельну українську діаспору. Сьогодні ні розміри експоту, ні його стуктура не можуть задовольнити Україну. Розміри експорту поки що недостатні: в 1995 р. вони становили 11566,5 млн. дол. США. У його структурі найбільшу частку мають сировина, матеріали і товари народного споживання - 87,6%; машини і устаткування - 10,3%, інші товари (у тому числі послуги) - 2,1%, що вказує на дуже неефективну структуру експорту, оскільки майже 90% його становлять сировина, матеріали, товари народного споживання. За даними Міністерства статистики, Україна мала в 1995 р. у торгівлі з країнами далекого зарубіжжя позитивне сальдо розміром майже 1346,4 млн. дол. США. Основна частина експорту України припадає на Європу (49,4%), друге місце посідає Азія (38%), на третьому місці Америка (8,3%), далі йдуть Африка (4%) та Австралія та Океанія (0,3%). Імпортні поставки за цей самий період надходили в Україну тільки з чотирьох континентів. Найбільша частка українського імпорту припадає на Європу (68,5%), менша - на Азію (17,3%), Америку (10,2%) і Африку (4%). Експорт за останні роки постійно скорочується. Вивозяться гостродефіцитні ресурси і продаються світовому ринку за демпінговими цінами. У світовий економічний простір Україна інтегрувала у ролі сировинного придатка. Доказом цього є те, що протягом кількох останніх років експорт машинно-технічних товарів загальному балансі становить 10-20%, а рівень експорту готової продукції у світі понад 50%. Усі ці дані вказують на те, що зовнішньоекономічна діяльність України потребує докорінної перебудови — йдеться про зміну сировинного спрямування експорту, підвищення в ньому частки продукції обробних галузей, удосконалення структури імпорту. Нагальним є переорієнтування експорту з первинної сировини на нову техніку й технологію, товари високого рівня переробки, різні послуги. Україна отримує з різних країн світу промислове устаткування, медичне обладнання, різні прилади, хімічні товари, джут, цитрусові, каву, продукцію хімічної промисловості та легкої промисловості. Проте необхідно створювати економічні бар’єри (високе мито тощо) для таких товарів, як жувальна гумка, напої, тютюнові вироби, радіотовари інші товари широкого вжитку. Це зменьшить дефіцит платіжного балансу і підніме попит на аналогічну вітчизняну продукцію, стабілізуючи виробництво. Держава повинна забезпечити експортерам продукції з високим рівнем обробки юридично-правовий (законодавчі акти, положення, митні бар’єри), міжнародно-політичний (сприятливі умови для українських експортерів на міждержавних переговорах; у міжнародних організаціях) та рекламно-пропагандистський захист. Необхідно також організовувати кредитування і підтримку експортерів конкурентних на світовому ринку товарів. А разом з тим захистити нашу економіку, виробництво від низькоякісних товарів, які надходять з інших країн, для чого впроваджуються свідоцтва та сертифікати, створюються різні нетарифні бар’єри.

До форм зовнішньоекономічної політики відносять: вільну торгівлю та протекціонізм. Ві́льна торгі́вля - зовнішньоекономічна політика, за якої держава не втручається у торгівельні відносини з іншими країнами; відсутність штучних (створених урядом) бар'єрів на шляху торгівлі між окремими фірмами різних країн. На рівні теоретичної моделі передбачається, що вільна торгівля призводить до появи додаткових вигод, оскільки дозволяє уникати втрат від викривлень у виробництві та споживанні, пов’язаних із митним захистом. Використання мита має своїм наслідком появу чистих втрат для економіки, які виникають через викривлення мотивів поведінки як виробників, так і споживачів. І навпаки, перехід до вільної торгівлі усуває ці викривлення і збільшує національний добробут. Протекціоні́зм — економічна політика держави, спрямована на обмеження міжнародної торгівлі. Знижує рівень життя та уповільнює економічне зростання у країні, яка впроваджує таку політику. Зазвичай просувається місцевими лобістами під приводом «захисту» національної економіки; «сприяння» розвитку власної промисловості й торгівлі

3. Види та суб‘єкти зовнішньоекономічної діяльності.

До видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб'єкти цієї діяльності, належать:

1. експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

2. надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших, що прямо і виключно не заборонені законами України; надання вищезазначених послуг іноземними суб'єктами господарської діяльності суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності України;

3. наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;

4. міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;

5. кредитні та розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності; створення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних та страхових установ за межами України; створення іноземними суб'єктами господарської діяльності зазначених установ на території України у випадках, передбачених законами України;

6. спільна підприємницька діяльність між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;

7. підприємницька діяльність на території України, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;

8. та інші види зовнішньоекономічної діяльності, передбачені вищеназваним законом та не заборонені прямо і у виключній формі законами України.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність"

суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності е Україні є:

• юридичні особи, що зареєстровані як такі в Україні і мають постійне місце знаходження на території України (підприємства, організації та об'єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми,

посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об'єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи, майно або капітал яких повністю перебуває у власності

іноземних суб'єктів господарської діяльності. Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до їх статутних документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи;

• об'єднання фізичних, юридичних, фізичних та юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;

• фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність та дієздатність згідно з законами України та постійно проживають на території України.

Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають право на укладення зовнішньоекономічного договору, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно з Законом України "Про підприємництво". Фізичні особи, які не мають постійного місця проживання в Україні, мають зазначене право, якщо вони є суб'єктами господарської діяльності за законом держави, в якій вони мають постійне місце проживання, або громадянами якої вони є.