14. Поняття, структура та тривалість операційного циклу підприємства.

Операційний цикл представляє собою період повного обороту всієї суми оборотних активів, у процесі якого відбувається зміна окремих їх видів. 

Рух оборотних активів підприємства в процесі операційного циклу проходить чотири основних стадії, послідовно змінюючи свої форми.

• На першій стадії грошові активи (у формі короткострокових фінансових вкладень) використовуються для придбання сировини та матеріалів, тобто вхідних запасів матеріальних оборотних активів.

• На другій стадії вхідні запаси матеріальних оборотних активів у результаті безпосередньої виробничої діяльності перетворюються в запаси готової продукції.

• На третій стадії запаси готової продукції реалізуються споживачам і до настання їх оплати перетворюються в дебіторську заборгованість.

• На четвертій стадії дебіторська заборгованість знову трансформується в грошові активи, частина яких до їх виробничої потреби може зберігатися у формі високоліквідних короткострокових фінансових вкладень.

Тривалість операційного циклу включає час від моменту витрати підприємством коштів на придбання вхідних запасів матеріальних оборотних активів до надходження грошей від дебіторів за реалізовану їм продукцію.

15. Проектування операційної системи: сутність, цілі та етапи.

Структура операційної системи — це сукупність елементів і зв’язків між ними, що забезпечують цілісність системи, тобто збереження основних властивостей системи при різних зовнішніх і внутрішніх змінах. Структура операційної системи визначається складом і взаємозв’язками її елементів і підсистем, а також зв’яз­ками із зовнішнім середовищем. Розрізняють просторову (розташування елементів системи у просторі) і часову (послідовність змін стану елементів і системи в цілому) структури виробничих систем. Вони тісно взаємопов’язані і взаємозалежні. На самому загальному рівні в складі операційної системи вирізняють три підсистеми: переробки, забезпечення та управління.

Операційна система організації - відкрита самостійна система, головне призначення якої полягає у створенні умов для задоволення потреб споживача у товарах або послугах, в рамках якої здійснюється реалізація операційної функції, що включає в себе дії, в результаті яких виробляються товари, надаються послуги, виконуються роботи для задоволення за­питів зовнішніх щодо даної організації споживачів.

Метою проектування будь-якої операційної системи є максимізація ефективності, тобто одержання максимального ефекту від використання на одиницю використаних ресурсів. Під ефектом для операційної системи розуміється ступінь досягнення поставлених перед системою цілей, у якості яких може виступити ряд необхідних властивостей

Процес проектування може бути представлений як послідовність наступних етапів.

Проектування виробів. Розробляється ескізний проект (креслення загального виду виробу, схеми його найважливіших вузлів, далі деталізований робочий проект.

Якщо продукція масового або серійного виробництва виконують дослідні зразки.

Проектування процесу виробництва. При цьому обирають:

- вибір технології (процес переробки, виготовлення, складальний);

- тип виробничого потоку визначається типом операційної системи (одиничний, велико, дрібносерійний, масовий);

- вибір устаткування (ціна; продуктивність; вимоги до експлуатації; якість продукції; сумісність із існуючим устаткуванням, технічне обслуговування);

- послідовність технологічного процесу (застосовуються: складальні креслення, складальні схеми, маршрутні карти, схеми технологічного процесу).

Вибір розміру виробничих потужностей.Виробнича потужність – це максимальна кількість продукції, яку може виробити операційна система за певний період часу.

Вибір місця розташування виробничих потужностей. Можна виділити два рівня рішень про місце розташування підприємства: макрорівень - рішення про країну, регіон, місто і мікрорівень - вибір конкретної площадки або будинку для підприємства.

Проектування підприємства включає: вибір схеми розташування устаткування та планування приміщень.

Проектування робіт конкретизації трудової діяльності окремого працівника або групи працівників у певних виробничих умовах.

При плануванні трудового процесу менеджери вирішують ряд питань:

- розподіл праці;

- організація робочого місця;

- нормування (норма часу, виробітку, керованості) та стимулювання;

- створення нормальних умов праці.