18. Управління матеріально-технічним забезпеченням.

Матеріально-технічне забезпечення як одна з галузей сфери товарного обігу, що виконує функції обігу засобів виробництва, виконує велику роль у підвищенні ефективності виробництва. Воно виступає в якості опосередкованого зв'язку між виробництвом та виробничим споживанням продукції виробничо-технічного призначення та його діяльність з розширенням масштабів виробництва непреривно зростає.

Економічне значення матеріально-технічного забезпечення підприємства заключається в тому, щоб забезпечити:

ѕ безперебійне забезпечення підприємства необхідними засобами виробництва;

ѕ оптимізацію господарських зв'язків між підприємством та постачальником;

ѕ створення економічно обґрунтованих матеріальних запасів та маневрування матеріальними ресурсами;

ѕ застосовування прогресивних шляхів та засобів транспортування вантажів з метою прискорення та здешевлення процесу обміну;

ѕ раціональне і економічне використання засобів виробництва у виробництві;

ѕ зменшення витрат щодо матеріально-технічного забезпечення підприємства.

Управління матеріально-технічним забезпеченням операційної системи здійснюється в необхідності використання різного матеріально-технічного обладнання, без якого неможливо здійснювати операційний процес по виробництву продукції. В управлінні матеріально-технічним господарством тісно переплітаються технічні і економічні елементи, елементи стратегічного прогнозування у визначенні потреб стандартних універсально-нормативних інструментів, виготовлених на спеціалізованих підприємствах і призначених для виготовлення того чи іншого виробу. Менеджер управління матеріально-технічним господарством розробляє стратегічну систему прогнозного забезпечення необхідними матеріально-технічним оснащенням та інструментами, які необхідні для нормального функціонування операційної системи підприємства.

19. Організація диспетчеризації виробництва.

Завершальним етапом оперативно-виробничого планування є диспетчеризація. Диспетчеризація – це централізований контроль та безперервне оперативне керівництво поточним ходом виробництва в обсягах підприємства та його підрозділів. Завдання диспетчеризації: · оперативний облік та контроль робіт за графіками, керівництво своєчасним забезпеченням робочих місць усіма елементами підготовки підприємства (матеріалами, інструментами, станками, своєчасним ремонтом тощо) без відриву виконавця від роботи; · поточне узгодження виробничих завдань у межах дільниці, цеху та цехів, заводу з метою усунення і попередження порушень плану та забезпечення його безперервного виконання. Зміст диспетчерського регулювання та його методи залежать від типу виробництва.  Задача диспетчеризації - централізований оперативний посібник  по виконанню  плану;  ціль  - організація ритмичного  і  комплексного випуску  продукції відповідно до заздалегідь розробленого графіка. Диспетчеризація виявляє, попереджує і ліквідує виробничі неполадки і  відхилення від плану, а також направляє прямування  виробничого процесу в рамки встановленого організаційно-технологічного режиму, забезпечуючи умови для виконання виробничих завдань.  Для   більшої   оперативності  диспетчеризація  здійснюється   за допомогою спеціальних технічних засобів зв'язку і сигналізації.  В даний  час  в арсеналі диспетчерських служб підприємств  є  велика розмаїтість   різних   приладів  і  апаратів    засобів   зв'язку, телевізійні установки, світлові табло, блоки автоматичного рахунку й   обліку   випуску  виробів,  апаратура  магнітного   запису   і звукопосилюввальні станції.  Організація диспетчеризації. Вся інформація, одержувана від цехів і відділів, ділиться на три групи: • перша - це інформація, спрямована на ліквідацію неполадок на тих ділянках  виробництва,  що затримують або  зривають  добовий  план випуску продукції; • друга - інформація, використовувана для ліквідації неполадок, що порушують запланований хід виробництва, проте не зривають добового плану випуску продукції; •   третя   -   систематична  інформація  про   хід   виробництва, використовувана для контролю за процесом виробництв