8. Процедура підготовки експортної угоди. Оферта та її види.

Процедура підготовки експортної угоди.

У процесі підготовки експортної угоди продавець може використовувати

різні способи встановлення контактів з потенційними покупцями:

- направити пропозицію (оферту) безпосередньо одному чи декільком можливим іноземним покупцям;

- прийняти і підтвердити замовлення покупця;

- направити покупцю пропозицію у відповідь на його запитання із указівкою конкретних умов майбутнього контракту чи проформою контракту;

- прийняти участь в торгах;

- прийняти участь у виставках і ярмарках;

- зробити рекламне оголошення в засобах масової інформації, каталогах, проспектах і т.д.

Коли ініціативу участі в переговорах бере на себе продавець, він може надіслати потенційному покупцю пропозицію – оферту.

Офе́рта  — письмова пропозиція, надіслана можливому покупцю, про продаж партії товару на умовах, визначених продавцем. Фірма або особа, що надсилає оферту, називається оферентом. Може мати письмову або усну форму. Оферта вважається прийнятою після її акцепту. Розрізняють два види оферти: тверду і вільну, перша тверда оферта. Тверда оферта — це письмова пропозиція на продаж визначеної партії товару, надіслана оферентом одному можливому покупцю. Така оферта має термін дії, який залежить від ситуації на ринку. Протягом цього терміну продавець не може робити пропозиції іншим покупцям.

Вільна оферта – робиться одночасно на одну і ту ж саму партію товару кільком можливим покупцям. Термін дії не встановлюється, вона не зобов»язує оферента своєю пропозицією. По суті, це інформація про ті умови, на яких продавець хоче реалізувати товар.

Перша тверда оферта- видається продавцем своєму агенту, який працює на певній території на умовах укладеної з ним угоди «про право першої руки «.У випадку, якщо агент не погодиться на пропозицію, то продавець може зробити пропозицію на цьому ринку іншому покупцю,однак лише на тих умовах, на яких робив пропозицію своєму агенту. Якщо «новий» покупець також не погодиться, то продавець може або робити пропозицію третій особі або замінити пропозицію для свого агента.Поширеним способом підготовки експортної угоди є вивчення умов замовлення – письмового документу, одержаного від покупця.

Доки договір не укладений, оферта може бути відізвана оферентом, якщо повідомлення про відзив було отримано адресатом оферти до відправлення їм акцепту.

Інший спосіб перед контрактної роботи – одержання запиту.

Запит –це документ, що видається стороною, яка зацікавлена у купівлі вказаних у цьому документі товарів;він уточняє, умови, що стосуються поставки і адресований майбутньому постачальнику з метою одержання пропозиції.

9. Процедура підготовки імпортної угоди. Особливості застосування запиту та замовлення.

Для успішного здійснення імпортної угоди, заснованої на прямих зв»язках з контрагентом ,необхідно провести підготовчу роботу і знайти спосіб встановлення контракту з потенційним продавцем-експортером. До таких способів належать::

*направити відомому продавцю замовлення;

*направити запит виробнику товарів, що цікавлять імпортера;

*оголлосити торги з запрошенням до участі фірм, які можуть прийняти і виконати умови організаторів торгів;

*направити потенційному експортеру комерційний лист про наміри вступити впереговори у відповідь на його пропозицію чи рекламу.

*надіслати експортеру безумовний лист акцепт його пропозиції.

Найпоширенішим способом підготовки імпортної угоди є розміщення замовлення у виробника товарів, що цікавлять покупця.

Замовлення – комерційний документ, в якому покупець детально вказує всі необхідніумови для виготовлення чи підготовкивказаного товару, а також всі істотні елементи, необхідні для укладення ЗЕ угоди. Гарантується видача замовлень постійним контрагентам. Тому в замовленні вказуються лише найменування товару, його кількість,терміни поставки та деякі спеціфічні умови. У всьому іншому сторонни можуть керуватись загальними умовами або умовами раніше виданного замовлення чи контракту.З боку покупця в якості додатків можуть бути прикладені інструкціїз упаковки та маркірування товарів,інформація про поставку і розподіл документів,адрес фірми-експедитора,найменування перевізника.

Якщо експортер погоджується з умовами замовлення і доданою до нього специфікацією,він підтверджує замовлення і угода вважається укладеною.

Запит –це документ, що видається стороною, яка зацікавлена у купівлі вказаних у цьому документі товарів;він уточняє, умови, що стосуються поставки і адресований майбутньому постачальнику з метою одержання пропозиції.

10. Міжнародні комісійні операції. Економічна сутність операцій консигнації.

Комісійні операції. Суть даних операцій полягає у здійсненні одною стороною, названої комісіонером, за дорученням другої сторони, названої комітентом, угод від свого імені, але за рахунок комітента. Комісіонер не купляє товарів комітента, а лише укладає угоди по купівлі-продажу товарів за рахунок комітента. Це означає, що комітент залишається власником товару до його передачі в користування кінцевого споживача. Взаємовідносини між комітентом і комісіонером регулюються договором комісії. Механізм здійснення комісійної угоди полягає в наступному: посередник, що добре знає ринок, підписує договір комісії (комісійний договір) з комітентом про поставку товару на реалізацію, знаходить покупця і укладає з ним договір купівлі-продажу. Одержаний платіж від покупця за розрахунком комісійної винагороди на протязі вказаного в договорі періоду переводиться на рахунок комітента. Таким чином, комісіонер являється посередником тільки з погляду комітента. Для третьої особи (покупця), з якою він за дорученням комітента укладає угоду, комісіонер являється стороною договору купівлі-продажу. При укладенні договорів купівлі-продажу комісіонер повинен дотримуватися узгоджених з комітентом умов продажу товарів, особливо відносно ціни, умов платежу, терміну поставки. За свої послуги комісіонери одержують винагороду, зазначену в договорі. Різновидом комісійних операцій являються операції консигнації. Суть їх полягає в тому, що експортер (консигнант) доручає посереднику (консигнатору) реалізацію товару із складу на протязі встановленого періоду. Консигнатор не купляє цей товар у свою власність, а продає його від свого імені і здійснює платежі консигнатору в силу реалізації зі складу товару покупцеві. Консигнаційна форма продажу використовується при слабкому освоєнні ринку або ж при поставці нових товарів, мало відомих місцевим покупцям. На умовах консигнації реалізуються в основному товари масового серійного виробництва, автомобілі, трактори, запасні частини, інструменти і т.п.

10. Характеристика базисних умов поставки групи С

До групи «С» входять наступні умови: «Вартість і фрахт» — CAF; «Вартість, страхування і фрахт» — CIF; «Доставка оплачена до...» — CPT; «Доставка і страхування оплачені до...» — CIP. При використанні контрагентами С-умов продавець зобов’язаний укласти договір перевезення і оплатити транспортні витрати до місця приймання товару покупцем. Незважаючи на те, що продавцю доводиться нести усі витрати на перевезення товару до країни покупця, він при цьому звільняється згідно з С-умовами від відповідальності і ризиків з моменту передачі  товару перевізнику у своїй країні. *Вартість і фрахт (...назва порту призначення). Згідно з договором цього типу продавець здійснює очищення товару від експортного мита та зобов'язується зафрахтувати за власний раху­нок судно до порту призначення. Проте ризик загибелі, пошко­дження товару та будь-якого збільшення витрат, викликаних поді­ями, що відбулися після поставки товару на борт судна, перехо­дить від продавця до покупця в момент переходу товару через по­ручні судна в порту відвантаження. Розвантаження товару в порту здійснює покупець (крім тих випадків, коли товар перевозять на суднах регулярних ліній і роботи, пов'язані з розвантаженням, здійснюються згідно з умовами фрахту, отже за кошти продавця). * Вартість, страхування і фрахт (...назва порту призна­чення). У договірних відносинах, що регулюються цією базисною умовою, обов'язки продавця розширюються порівняно з умовами типу СFR, на функцію оплати страхування від ризику загибелі або пошкодження товару під час перевезення (щоправда, за мінімаль­ною ставкою страхування). Продавець виконує митне очищення то­вару, а покупець несе витрати після завантаження товару на борт судна. Ризики випадкової загибелі або пошкодження товару пере­ходять на покупця в момент перетинання товаром поручнів судна. Умова застосовується тільки при перевезеннях водними вида­ми транспорту. Угоди типу СІF є ще однією з найпоширеніших формул Інко­термс. Ціна СІF у макроекономічних, міжнародних статистичних розрахунках приймається як ціна імпорту.

*Перевезення оплачене до (...назва місця призначення). Згідно з цією умовою продавець має укласти договір фрахту що­до перевезення товару до погодженого місця призначення, спла­тивши відповідні послуги. Продавець здійснює очищення товару від мита на експорт. Ризик загибелі або пошкодження товару, а також будь-які до­даткові витрати переходять від продавця до покупця після поста­вки товару на зберігання перевізникові. Якщо для перевезення до погодженого місця призначення використовуються наступні пе­ревізники, то ризики переходять при поставці товару до першого перевізника. Умова СРТ може використовуватися за будь-якого виду пере­везень, включаючи комбіноване транспортування. *Перевезення і страхування оплачені до (...назва місця призначення). Умова СІР вимагає від продавця доставити товар перевізникові з оплатою вартості перевезень, очищенням товару для експорту та ін., а також зобов'язує його застрахувати вантаж на користь покупця для усунення ризиків у зв'язку із загибеллю або пошкодженням товару під час перевезення. Таким чином, продавець укладає договір страхування і сплачує відповідний страховий внесок (але, як і у випадку СІF, за мінімальною став­кою страхування). Так само, як і попередня, ця умова може застосовуватися за будь-якого виду перевезень, зокрема і при перевезеннях різними видами транспортy.

10. Характеристика базисних умов поставки групи D. Група «D» включає в себе такі умови: «Поставлено на кордон» — DAF; «Поставлено франко-судно» — DES; «Поставлено франко-причал» — DEQ; «Поставлено без оплати мита» — DDU; «Поставлено з оплатою мита» — DDP.Умови групи «D» є найбільш вигідними для покупця, оскільки в обов’язки продавця входить доставка товару в пункт призначення за його рахунок. Водночас він бере на себе усі ризики, пов’язані з такою доставкою. При використанні умов DAF, DES і DDU продавець не зобов’язаний здійснювати митне оформлення товарів для імпорту, в той час як за умов DEQ і DDP він повинен одержати необхідні імпортні ліцензії, оплатити мито, податки і митні збори. Поставка до кордону (...назва місця поставки). Умови DАF вимагають від продавця передати покупцеві очищені для експорту товари в обумовлені терміни та місце на кордоні (але до митного кордону країни, зазначеної в договорі). Продавець пови­нен передати покупцеві звичайний транспортний документ (ним може бути складський варіант, доковий варіант, делівері-ордер). На цьому контрактні зобов'язання продавця вважаються завер­шеними. Ризики щодо випадкової загибелі або пошкодження то­вару перекладаються на покупця в момент реального передання товару відповідно до умов контракту. Положення «Поставки до кордону» головним чином призна­чені для застосування, якщо товар перевозиться залізницею або автомобільним транспортом, але вони можуть застосовуватися і за інших способів перевезення. Поставка з судна (або Доставлено франко-строп судно) (...назва порту призначення). Відповідно до правила «Поставка з судна» зобов'язання продавця щодо поставки вважаються ви­конаними після того, як неочищений від мита товар передається покупцеві на борту судна в погодженому порту призначення. Для цього продавець має не тільки доставити товар за власний раху­нок, а й сповістити покупця про дату прибуття товару та переда­ти йому документацію, яка потрібна покупцеві для отримання товару. Можлива одночасна доставка товарів різним покупцям за єдиним коносаментом (у таких випадках капітан судна отримує вказівки про видачу окремих вантажів пред'явникам «делівері-ордерів». Цей режим використовується тільки для водних транс­портних перевезень. Поставка з пристані (або Доставлено франко-набе-режна) (...назва порту призначення). Згідно з цим режимом зо­бов'язання продавця з поставки вважаються виконаними після того, як він надав товар у розпорядження покупця на набережній (товарній пристані) у погодженому порту призначення не очище­ним від мита на імпорт. Продавець, який забезпечує фрахт, несе витрати з доставки товару на пристань, на нього також припада­ють ризики, які пов'язані з транспортуванням і відвантаженням товару на пристань. Предметом особливого уточнення є питання сплати мита. Як­що сторони бажають, щоб продавець очистив товар від мита на імпорт, вони можуть зафіксувати це у відповідний спосіб. Цю умову можна використовувати тільки для перевезень вод­ними видами транспорту. Поставка без оплати мита (...назва місця призначен­ня). Ця умова означає, що зобов'язання продавця щодо поставки вважаються виконаними після того, як він надав неочищений від імпортного мита товар у розпорядження покупця в погодженому місці країни імпорту. Для цього — до фактичного передання то­вару покупцеві — продавець повинен поставити товар, узявши на себе відповідні витрати і ризики, але за винятком мита, податків та інших офіційних зборів, які виплачуються під час ввезення, а також видатків і ризиків, пов'язаних з виконанням митних фор­мальностей. Покупець сплачує імпортне мито та всі додаткові витрати. Якщо сторони бажають, щоб продавець виконав митні формальності й узяв на себе викликані цим витрати і ризики, це відповідно зазначається в тексті договору. Зазначений режим можна використовувати при перевезеннях будь-яким видом транспорту, але тоді, коли поставка здійснюєть­ся на борту судна або на пристані в порту призначення, потрібно застосовувати терміни DЕS або DЕQ. Поставка з оплатою мита (...назва місця призначення). Умова DDР означає, що зобов'язання продавця з поставки вва­жаються виконаними після того, як він надав товар у погоджено­му місці країни імпорту, причому продавець зобов'язаний узяти на себе ризики й витрати, включаючи транспортні витрати, мито, податки та інші збори з поставки до цього місця товару. Якщо сторони бажають виключити із зобов'язань продавця деякі витрати, сплачувані при ввезенні товару (наприклад, пода­ток на додану вартість), то це уточнюється відповідною форму­лою в тексті контракту або у відповідному доповненні (напри­клад: «Доставлено, мито сплачене, ПДВ не сплачений (...зазна­чене місце призначення)». Умова EXW означає мінімальні зобов’язання продавця, умова DDP – максимальні його зобов’язання. Цю умову можна використовувати при перевезеннях будь-яким видом транспорту, але коли поставка здійснюється на борту судна або на пристані в порту призначення, потрібно застосову­вати терміни DES або DEQ.

11. Характеристика базисних умов поставки груп Е та F. Перша група «Е» включає лише одну умову «Франко-підп­риємство» і описує ситуацію, коли продавець передає свій товар покупцю зі свого складу. Група «F» включає такі умови: «Франко-перевізник» — FCA; «Франко-вздовж борту судна» — FAS; «Франко-борт судна» — FOB. Згідно з F-умовами продавець зобов’язаний передати товар перевізнику відповідно до інструкції покупця. Після такої передачі його зобов’язання перед останнім вважаються виконаними.

Франко-завод (...назва місця). Умова «франко-завод» (зале­жно від ситуації «вільно на складі», «вільно на руднику») означає поставки безпосередньо із заводу, зі складу, з рудника тощо. До­говір такого типу передбачає мінімальні зобов'язання продавця та максимальні — покупця. Якщо не обумовлене інше, то прода­вець не несе відповідальності ані за транспортування товару, ані навіть за його завантаження. Основною його функцією є надання товару у вказаний термін у місці, зазначеному в договорі (напри­клад, на складі або в іншому місці, яке в практиці продавця є звичайним для поставок такого товару). До моменту передання товару продавець несе всі ризики, а також витрати, пов'язані з перевіркою якості товару. Продавець повинен забезпечити відпо­відне товару пакування. Покупець, приймаючи товар, починає сам нести весь тягар витрат, страхування, ризиків тощо. Ця базисна умова контрактів може бути реалізованою за до­помогою будь-якого зручного та придатного для цього виду транспорту. Франко-перевізник (...назва місця). Відповідно до цієї умови продавець зобов'язаний доставити очищений для експорту товар (тобто товар, за який сплачено мито, на який отримано екс­портну ліцензію тощо) в обумовлений контрактом пункт (з від­повідним обслуговуванням за свій рахунок). Покупець також за свої кошти укладає з перевізником договір про перевезення, згід­но з яким зобов'язується виконати або забезпечити відповідні транспортні послуги. Продавець відповідає за завантаження то­вару, якщо поставка здійснюється в приміщенні продавця, в ін­ших ситуаціях він не несе відповідальності за вантажні роботи. Продавець вважається таким, що звільнився від обов'язку нести всі ризики і відповідальність за збереження товару, в момент пе­редання його перевізникові.Цей тип контрактів є універсальним, тобто застосовується як при залізничних, так і при автомобільних, морських, авіаційних, а також комбінованих способах перевезень. Він набув поширення у зв'язку з розвитком сучасних, так званих інтермодальних способів транспортування — за допомогою контейнерів, трайлерів та ін. Франка вздовж борту судна (...назва порту доставки). Продавець згідно з цією умовою повинен розмістити товарі вздовж борту судна на набережній, причалі або в ліхтерах (якщо через свої габарити судно не може завантажуватися на рейді) в порту відвантаження, який було вказано. Після цього витрати й усі ризики загибелі або пошкодження товару переходять на по­купця, який попередньо мав зафрахтувати судно та сповістити продавця про умови доставки товару. Зазначена схема передавання товару вимагає, щоб продавець очистив товар від мита для його експорту та виконав усі експорт­ні формальності.

Франко-борт (...назва порту відвантаження). Умова «франко-борт» означає, що продавець в узгодженому порту по­винен розмістити товар на борту судна, яке було зафрахтованим покупцем. Очищення товару від мита на експорт, а також отри­мання експортних документів здійснюються продавцем. Він зо­бов'язаний вручити покупцеві чистий бортовий коносамент, який означає, що товар належної якості та з дотриманням усіх необ­хідних процедур перебуває на борту судна. Усі ризики і відповідальність за товар покладаються на поку­пця з моменту перетину ним лінії релінгу (поручня) судна. При цьому завантаження товару в трюм не входить в обов'язки про­давця, а оплата цих дій включається у вартість фрахту.

14.Особливості застосування квот та ліцензій в регулюванні зовнішньоекономічної діяльності. Методи нетарифного регулювання ЗЕД дають можливість захистити національний ринок, національного виробника, а також виконати певні міжнародні зобов'язання України. Нетарифні методи, що є, насамперед, методами адміністративного впливу, - ефективний засіб регулювання ЗЕД шляхом встановлення певних вимог до суб'єктів господарської діяльності при здійсненні ними ЗЕД.

Два основні засоби кількісних обмежень експорту і імпорту - це квотування і ліцензування, що є обмеження на певний термін кількості, об'єму або вартості імпортованих (експортованих) товарів і що полягають в отриманні відповідного дозвільного державного документу (ліцензії). Ліцензування - це регулювання ЗЕД через дозвільний пакет документів, виданий державними органами на право експорту (імпорту) товару в певних кількостях на певний проміжок часу. Квотування - це встановлення режиму видачі індивідуальних ліцензій на експорт(імпорт) товару в межах встановленої квоти.

Квота - кількісний нетарифний засіб обмеження експорту або імпорту товару певною кількістю або сумою на певний проміжок часу. Експортні квоти вводяться або у відповідністю з міжнародними угодами, які встановлюють частинку кожної країни в загальному експорті певного товару, або урядом окремої держави для обмеження вивозу товарів, дефіцитних на національному ринку. Імпортні квоти вводяться національним урядом для захисту місцевих товаровиробників, досягнення збалансованості торгового балансу, регулювання попиту і пропозиції на внутрішньому ринку, а також як відповідь на дискримінаційну торгову політику інших держав. Види ліцензій У відповідності із законодавством в Україні можуть бути введені наступні види експортних (імпортних) ліцензій: Генеральна - відкритий дозвіл на експортні (імпортні) операції по певному товару і/або з певною країною (групою країн) протягом періоду дії режиму ліцензування по цьому вигляду товару; Відкрита (індивідуальна) - дозвіл на експорт (імпорт) товару протягом певного періоду часу (але не менше одного місяця) з визначенням його загального об'єму; Антидемпінгова (індивідуальна) - дозвіл на імпорт в Україну протягом встановленого терміну певного товару, який є об'єктом антидемпінгового розслідування і/або антидемпінгових заходів; Компенсаційна (індивідуальна) - дозвіл на імпорт в Україну протягом встановленого терміну певного товару, який є об'єктом антисубсидійного розслідування і/або компенсаційних заходів; Спеціальна (індивідуальна) - дозвіл на імпорт в Україну протягом встановленого терміну певного товару, який є об'єктом спеціального розслідування і/або спеціальних заходів. Види квот Глобальна - встановлюється по товару без визначення конкретних країн (групи країн), в які він експортується або з яких він імпортується; Групова - встановлюється по товару з указанням групи країн, в які він експортується або з яких він імпортується; Індивідуальна - встановлюється по товару з визначенням конкретної країни, в яку він може експортуватися або з якої він може імпортуватися; Антідемпінгова - граничний об'єм імпорту в Україну певного товару, антидемпінгового розслідування, що є об'єктом, і/або антидемпінгових заходів, який дозволено імпортувати в Україну протягом встановленого терміну і який визначається в натуральних і/або вартісних одиницях вимірювання; Компенсаційна - граничний об'єм імпорту в Україну певного товару, що є об'єктом антисубсидійного розслідування і/або компенсаційних заходів, який дозволено імпортувати в Україну протягом встановленого терміну і який визначається в натуральних і/або вартісних одиницях вимірювання; Спеціальна - граничний об'єм імпорту в Україну певного товару, спеціального розслідування, що є об'єктом, і/або спеціальних заходів, який дозволено імпортувати в Україну протягом встановленого терміну і який визначається в натуральних і/або вартісних одиницях вимірювання.

15.Сутність, функції та види мита. Економічна роль мита. Мито - це державний податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України.

Мито як податок та види мита встановлюються тільки законом. Мито треба розглядати як обов'язковий внесок, платіж, плату, що доручено збирати митним органам при ввезенні (пересиланні) товару на митну територію чи вивезенні товару з митної території України.

Відповідно до різних критеріїв, що застосовуються для визначення митних платежів, розрізняють мита за об'єктом оподаткування та способом нарахування. Мита класифікуються за наступними напрямками. 1, За напрямком руху товару мита бувають: імпортні – зустрічаються найчастіше, застосовуються для захисту національного виробництва, рівня внутрішніх цін, а також для фіскальних і політичних цілей; експортні – перешкоджають проникненню вітчизняних товарів на закордонні ринки, застосовуються значно рідше, зазвичай коли спостерігається недостача тієї чи іншої продукції усередині країни, а також у фіскальних цілях; транзитні – застосовуються дуже рідко. 2. За способом встановлення мита бувають: адвалорні – найбільш розповсюджені, встановлюються у відсотках від ціни товару. Оцінка вартості імпортних товарів робиться відповідно до Угоди про оцінку товарів у митних цілях, укладеної у рамках ГАТТ. Середній рівень ставок адвалорних мит відносно невисокий (близько 6%); специфічні – встановлюються в абсолютному виразі від одиниці виміру; комбіновані (змішані) – установлюються двома способами, відзначеними вище. 3. За ставкою мита. Кожна держава автономна встановлює максимальні ставки мита, що займають перший стовпчик митного тарифу, на підставі законодавчих актів або адміністративних розпоряджень виконавчої влади без узгодження з іншими країнами. Відповідно до двосторонніх і багатосторонніх договорів установлюються мінімальні ставки мита, що займають другий стовпчик митного тарифу. Ці мита іноді називають конвенціональними (договірними). Третій стовпчик займають зазвичай ставки преференційних мит, величина яких нижче ставок другого стовпчика. 4. За напрямком дії мит. Преференційні мита встановлюються на рівні нижче мінімального з метою створення сприятливих умов для торгівлі яким-небудь товаром або з якою-небудь країною. Дискримінаційні мита. Їхній рівень вище ставок першого стовпчика. Серед них можна виділити відповідні, компенсаційні, антидемпінгові мита. Відповідні мита є реакцією на певні дії партнера. Вони можуть поширюватися на всю торгівлю або на окремі товарні групи і встановлюються для впливу на партнера з метою скорочення застосовуваних їм обмежень. Компенсаційні мита є реакцією на субсидії експортерам в інших країнах і встановлюються з метою вирівнювання умов торгівлі. Антидемпінгові мита є різновидом компенсаційних мит і встановлюються з метою протидії демпінгові для вирівнювання цін до рівня, що вважається нормальним. Відповідно до положень ГАТТ/СОТ демпінгом вважається ситуація, коли експортна ціна товару, призначеного на ринок іншої країни, нижче нормальної вартості аналогічного товару. Нормальна вартість – це ціна, встановлювана в звичайних умовах торгівлі на аналогічний товар, призначений для внутрішнього споживання в країні, що експортує, або в країні його походження. 5. За економічним характером. Залежно від економічних цілей і результатів виділяються фіскальні, протекціоністські й експансіоністські мита Фіскальні мита забезпечують максимально можливий приплив доходів у державну скарбницю. Прикладом можуть служити імпортні мита на товари, що у даній країні не виробляються (тропічні фрукти в Європі). Вони не можуть зростати безмежно, тому що дохід держави в даному випадку визначається як добуток тарифної ставки на обсяг торгівлі даним товаром. Тому завжди доводиться шукати оптимальну ставку мита. Протекціоністські мита встановлюються для захисту національної промисловості від більш конкурентоспроможної іноземної продукції. Вони звичайно застосовуються на етапі індустріалізації або розвитку окремих галузей. Тривале їхнє застосування може призвести до застою у виробництві, тому що через відсутність іноземної конкуренції знижується прагнення до підвищення продуктивності праці і технічного розвитку. Високі імпортні мита при встановленні монопольних цін на внутрішньому ринку можуть мати експансіоністський характер, тому що вони сприяють демпінгові й експортові капіталу.

Мита виконують три основні функції: • фіскальну, котра відноситься і до імпортних, і до експортних мит, оскільки вони є однією зі статей дохідної частини державного бюджету; • протекціоністську (захисну), що відноситься до імпортних мит, оскільки з їхньою допомогою держава захищає місцевих виробників від небажаної іноземної конкуренції; • балансуючу, що відноситься до експортних мит, встановленим з метою запобігання небажаного експорту товарів, внутрішні ціни на який по тим чи іншим причинам нижче світових.