- •Навички, якими повинні оволодіти студенти протягом навчання на кафедрі психіатрії та наркології .
- •I. Науково-методичне обгрунтування теми.
- •II. Навчальна мета.
- •Коротке викладення історії психіатрії.
- •Психіатрична допомога.
- •Структура організації психіатричної допомоги
- •Організаційні принципи психіатричної служби в Україні
- •Психіатрична допомога в системі Міністерства освіти.
- •Психіатрична допомога в системі
- •I. У станови надання позалікарняної психіатричної допомоги.
- •Структура та завдання психоневрологічного диспансеру
- •Завдання диспансеру
- •Структура та завдання психіатричної лікарні
- •Завдання психіатричного стаціонару
- •Завдання соціально-реабілітаційних установ.
- •Документація стаціонару
- •Правила роботи медичного персоналу з психічно хворими
- •Показання та порядок госпіталізації хворих до психіатричного стаціонару
- •Методи “утримування” психічно хворих
- •Основи законодавства україни про охорону здоров’я
- •Кваліфікаційні вимоги
- •Методичні вказівки по підготовці і роботі на практичному занятті з психіатрії
- •Класифікація психічних розладів. Поняття психопатологічного синдрому та захворювання, регістри психічних розладів.
- •Коротке викладення матеріалу теми.
- •Основні типи перебігу психічних розладів.
- •Діагностична послідовність в психіатричній клініці
- •Клініко-лабораторне дослідження
- •Дослідження фізіологічних рідин.
- •Спеціальні лабораторні дослідження
- •Нейроендокринні тести
- •Моніторинг рівня вмісту лікарського засобу в плазмі крові
- •Методики оцінки психічних функцій.
- •Дослідження порушень уваги
- •Дослідження пам'яті за допомогою методики завчання десяти слів
- •Приклади стимульного вербального матеріалу:
- •Дослідження порушень інтелекту
- •Нейропсихологічне дослідження порушень мови
- •Методи дослідження в клінічній психології
- •Нейропсихологічне дослідження порушень письма
- •Нейропсихологічне дослідження порушень рахунку.
- •Нейропсихологічне дослідження стереогнозису
- •Запитання до модульного контролю.
- •Методичні вказівки по підготовці і роботі на практичному занятті з психіатрії
- •Коротке викладення теми:
- •Спостерігаються наступні види патології сприйняття і образів уявлення:
- •Психопатологія сприйняття і образів уявлення
- •I - ілюзії неуважності;
- •II - афективні ілюзії;
- •III - ілюзії парейдолічні.
- •Топографічні аспекти сприйняття
- •Блок прийому, переробки і зберігання інформації.
- •Питання, винесені для тестового контролю
- •Методичні вказівки для студентів по підготовці і роботі на практичному занятті з психіатрії.
- •Перелік конкретних знань і умінь.
- •Питання до тестового контролю:
- •Д) псевдоремінісценцій. Методичні вказівки
- •Граф логічної структури до теми
- •Розлади мислення.
- •4. Індуковане маячення.
- •5. Конформне маячення.
- •Розлади інтелекту.
- •Клінічні форми олігофренії.
- •Питання до тестового опитування.
- •Методичні вказівки по підготовці і роботі на практичному занятті з психіатрії
- •Контрольні питання.
- •7.2. Еталонні задачі.
- •Коротке викладення теми .
- •Посилення емоцій.
- •1. Пригнічений настрій.
- •Додатки. Торонтськая шкала алекситімії (tas)
- •Питання до тестового контролю.
- •Методичні вказівки
- •Коротке викладення матеріалу до теми
- •Порушення інстинктів.
- •Ііі. Розлади інстинкту самозбереження.
- •Розлади мовлення
- •Афатичні розлади мовлення.
- •Розлади письмового мовлення.
- •Дослідження рухо-вольової сфери.
- •Питання до тестового контролю.
- •Методичні вказівки
- •Коротке викладення теми.
- •Методичні вказівки
- •Тема : Загальні принципи лікування, реабілітації та експертизи психічних захворювань і розладів.
- •Теоретичні питання.
- •Коротке викладення матеріалу.
- •Основні принципи лікування психічних захворювань.
- •Принципи психофармакотерапії|:
- •Основні положення|становища| психофармакотерапії|:
- •1. Нейролептики.
- •Фенотіазіни
- •За дією
- •Екстрапірамідні розлади:
- •4. Побічні ефекти з боку внутрішніх органів:
- •Транквілізатори (анксиолітики|)
- •Нові небензодіазепінові| препарати
- •Антидепресанти
- •Принципи лікування антидепресантами:
- •Покази|показання| для призначення антидепресантів:
- •1. Неселективні інгібітори зворотного захоплення|захвату| серотоніна|Серотоніну| і норадреналіну — трицикличні| антидепресанти (тца).
- •2. Гетероциклічні антидепресанти.
- •3. Селективні інгібітори зворотного захоплення|захвату| серотоніна|Серотоніну| (СіОзс).
- •4. Норадренергічні і специфічні серотонинергчні| антидепресанти (насса).
- •5. Інгібітори моноаміноксидази| (імао).
- •6. Оборотні імао-а.
- •7. Антидепресанти з|із| іншим механізмом дії.
- •Нормотіміки
- •Ноотропи
- •ВиділЯються наступНі|слідуючих| радикаЛи |радикал-іони| дії ноотропів:
- •Психостимулятори.
- •Нормотиміки
- •Шокова терапія.
- •Теорії гіпнозу.
- •Класичний психоаналіз.
- •1. Продукування матеріалу.
- •2. Аналіз матеріалу пацієнта.
- •3. Робочий альянс.
- •Лікарсько-трудова експертиза психічно хворих
- •Судово-психіатрична експертиза
- •Військово-лікарська експертиза
- •Питання до тестового контролю
- •Синдром сутінкових станів свідомості.
- •Рекомендована л і т е р а т у р а
I. Науково-методичне обгрунтування теми.
В системі підготовки майбутніх лікарів, серед теоретичних í клінічних медичних дисциплін, психіатрії належить особливе місце, психіатрія являється єдиною медичною клінічною дисципліною, яка вивчає патологію психіки людини.
Лікар будь-якого фаху повинен вміти оцінити стан психіки хворого, щоб з повною глибиною визначити структуру хвороби і чинники, які сприяли виникненню її та впливають на її динаміку. Психічний стан хворого має великий вплив на саногенез і лікар зобов'язаний спрямувати цей вплив в терапевтичне русло.
Часто психічні эахворювання на початковій стадії проявляються, головним чином, соматичними ознаками і хворі звертаються за допомогою до дільничного лікаря, або до будь-якого іншого лікаря, який не є психіатром. Уміння лікаря правильно оцінити початкові ознаки психічного захворювання забезпечує ранню діагностику хвороби і відповідно своєчасне призначення адекватного найбільш ефективного лікування хворого.
Разом з тим, кожне соматичне захворювання впливає на психіку хворого. В деяких випадках цей вплив є досить глибоким і проявляється у вигляді помітних розладів психічної діяльності. Лікар будь-якої спеціальності зобов'язаний виявити ці розлади і прийняти необхідні терапевтичні і організаційні заходи.
II. Навчальна мета.
Знати:
1.Визначення понять "психіатрія" і "наркологія".
2. Завдання психіатрії і наркологiї.
З. Історичні етапи розвитку психіатрії. Вклад українських і зарубіжних вчених психіатрів у розвиток психіатрії /В.П.Протопопов, Й.А.Полішук, Я.П.Фрумкін, П.В.Бірюкович, Н.П.Татаренко, Г.Ю.Маліс, І.М.Балінський, С.С.Корсаков, В.Х.Кандинський, В.П.Осипов, П.Б.Ганнушкін, Е.Крепелін, Є.Блейлер, Ж.Клерамбо та інші/.
4. Організацію психіатричної та наркологічної допомоги в Україні.
5. Методологічні і організаційні принципи вітчизняної психіатрії.
6. Структуру психіатричної лікарні, психоневрологічного диспансеру.
7. Порядок направлення психічнохворих в психіатричний стаціонар.
Вміти: - Визначити стан свідомості у психічнохворих.
- Визначити показання для госпіталізації в психіатричну лікарню.
Практичні навички:
Надання невідкладної допомоги психічнохворому в стані психомоторного збудження.
Утримування психічнохворого в стані психомоторного збудження
для введення заспокійливих засобів.
Оформлення направлення в психіатричний стаціонар.
Транспортування психічнохворого в психіатричну лікарню.
Оформлення карти стаціонарного хворого /історії хвороби/.
Коротке викладення теми.
У 1803 році Й.Рейль запропонував термін «психіатрія» (від гр.psyche – душа, atre – лікування).
Психіатрія- є самою унікальною зі всіх медичних наук і, можливо, серед всіх областей знання взагалі, це особлива філософія існування, вона має справу з душею, норма якої, однак, не завжди точно визначена. Але, не дивлячись на це, вона ставить перед собою конкретні завдання, має на меті позитивний вплив на хвору душу. Отже, дуже багато що залежить від усвідомлення психіатром понять норми та патології психічних процесів.
Для хірурга не важливо, на якій мові говорить і до якого етносу належить пацієнт з переломом стегна, для психіатра важливо, у кого спостерігається невроз, як він ставиться до хвороби.
Фігура психіатра зростає з образу і архетипу шамана, який був присутній у всіх без виключення культурах. Він міг контролювати, на відміну від своїх пацієнтів, власний психічний стан .Таємничою є ця професія і тепер. Звернення до психіатра часто лякає, цікавить і викликає сумнів.
Згідно із періодизацією відомого історика психіатрії Ю.В.Каннабіха (1929) розрізняють шість історичних етапів формування наукових поглядів організації допомоги психічно хворим.
Перший (донауковий) період характеризується переважно теологічним розумінням аномальної поведінки хворих (міфи, легенди).
У другий період було зроблено перші кроки в розумінні розладів психіки без теологічних тенденцій, що дало змогу сформувати зачатки медичної допомоги психічно хворим. У цей час формується лікарська корпорація.
Третій період відповідає часам середньовіччя (IV – VII ст.).В цей період почали створювати перші примітивні заклади для утримання психічно хворих (хворих тримали у кайданах). Основною метою була ізоляція, а не лікування хворого.
Четвертий період (XVIII початок XIXст.) – це період становлення психіатрії як галузі медицини, епоха Ф.Пінеля, Дж.Конолі, які сповідували нові принципи ненасильства стосовно психічно хворих.
П’ятий період ( XIX- початок XX ст.) – епоха нозологічної психіатрії. Основу нозологічного напряму в психіатрії слов’янських країн заклав П.О.Бутковський у фундаментальній праці «Душевні хвороби», продовжили К.Кальбаум, Е.Крепелін. В цей період були систематизовані психічні хвороби, проведений опис ранньої недоумкуватості та маніакально-депресивного психозу.
Шостий (сучасний) період характеризується широким вивченням поза лікарняних та загально соматичних аспектів психіатрії, «психофармаркологічною революцією».
До теперішнього часу протягом декількох сторіч продовжується дискусія про те, чи є психіатрія наукою або мистецтвом. На користь першої точки зору можна привести досягнення біологічної терапії психічних захворювань (зокрема, психофармакології), епідеміології і генетики психічних захворювань, а також функціональної морфології мозку. На користь другої точки зору свідчить значна залежність ефекту терапії і якості діагностики від особистості лікаря,тобто психотерапевтичній дії на пацієнта.
Єдиною є загальна теорія, яка є дієвою в психіатрії — еволюційна. Вона об'єднує дані генетики, біохімії, психоаналізу і психології, екології і епідеміології, а також клінічні дані. Згідно цієї теорії основні психічні розлади — це ті,які виникли в процесі еволюції як форми адаптації, що мають конкретну генетичну базу, частота цих форм підтримується селективними перевагами осіб, які є носіями патології.
Основними адаптивними реакціями, які лежать в основі психозів, є реакція застигання-втечі, яка служить біологічною базою шизофренії, пароксизмальная реакція — база епілепсії і емоційні реакції, що лежать в основі біології афектних розладів. Ці реакції притаманні всім людям, але поріг реакцій у всіх різниться. Великі психози (шизофренія, епілепсія і афектні розлади) в своїх комбінаціях створюють всю різноманітність психозів, так само як риси особистості, пов'язані з ними в своїх комбінаціях, створюють всю різноманітність психопатологічних проявів.