- •Навички, якими повинні оволодіти студенти протягом навчання на кафедрі психіатрії та наркології .
- •I. Науково-методичне обгрунтування теми.
- •II. Навчальна мета.
- •Коротке викладення історії психіатрії.
- •Психіатрична допомога.
- •Структура організації психіатричної допомоги
- •Організаційні принципи психіатричної служби в Україні
- •Психіатрична допомога в системі Міністерства освіти.
- •Психіатрична допомога в системі
- •I. У станови надання позалікарняної психіатричної допомоги.
- •Структура та завдання психоневрологічного диспансеру
- •Завдання диспансеру
- •Структура та завдання психіатричної лікарні
- •Завдання психіатричного стаціонару
- •Завдання соціально-реабілітаційних установ.
- •Документація стаціонару
- •Правила роботи медичного персоналу з психічно хворими
- •Показання та порядок госпіталізації хворих до психіатричного стаціонару
- •Методи “утримування” психічно хворих
- •Основи законодавства україни про охорону здоров’я
- •Кваліфікаційні вимоги
- •Методичні вказівки по підготовці і роботі на практичному занятті з психіатрії
- •Класифікація психічних розладів. Поняття психопатологічного синдрому та захворювання, регістри психічних розладів.
- •Коротке викладення матеріалу теми.
- •Основні типи перебігу психічних розладів.
- •Діагностична послідовність в психіатричній клініці
- •Клініко-лабораторне дослідження
- •Дослідження фізіологічних рідин.
- •Спеціальні лабораторні дослідження
- •Нейроендокринні тести
- •Моніторинг рівня вмісту лікарського засобу в плазмі крові
- •Методики оцінки психічних функцій.
- •Дослідження порушень уваги
- •Дослідження пам'яті за допомогою методики завчання десяти слів
- •Приклади стимульного вербального матеріалу:
- •Дослідження порушень інтелекту
- •Нейропсихологічне дослідження порушень мови
- •Методи дослідження в клінічній психології
- •Нейропсихологічне дослідження порушень письма
- •Нейропсихологічне дослідження порушень рахунку.
- •Нейропсихологічне дослідження стереогнозису
- •Запитання до модульного контролю.
- •Методичні вказівки по підготовці і роботі на практичному занятті з психіатрії
- •Коротке викладення теми:
- •Спостерігаються наступні види патології сприйняття і образів уявлення:
- •Психопатологія сприйняття і образів уявлення
- •I - ілюзії неуважності;
- •II - афективні ілюзії;
- •III - ілюзії парейдолічні.
- •Топографічні аспекти сприйняття
- •Блок прийому, переробки і зберігання інформації.
- •Питання, винесені для тестового контролю
- •Методичні вказівки для студентів по підготовці і роботі на практичному занятті з психіатрії.
- •Перелік конкретних знань і умінь.
- •Питання до тестового контролю:
- •Д) псевдоремінісценцій. Методичні вказівки
- •Граф логічної структури до теми
- •Розлади мислення.
- •4. Індуковане маячення.
- •5. Конформне маячення.
- •Розлади інтелекту.
- •Клінічні форми олігофренії.
- •Питання до тестового опитування.
- •Методичні вказівки по підготовці і роботі на практичному занятті з психіатрії
- •Контрольні питання.
- •7.2. Еталонні задачі.
- •Коротке викладення теми .
- •Посилення емоцій.
- •1. Пригнічений настрій.
- •Додатки. Торонтськая шкала алекситімії (tas)
- •Питання до тестового контролю.
- •Методичні вказівки
- •Коротке викладення матеріалу до теми
- •Порушення інстинктів.
- •Ііі. Розлади інстинкту самозбереження.
- •Розлади мовлення
- •Афатичні розлади мовлення.
- •Розлади письмового мовлення.
- •Дослідження рухо-вольової сфери.
- •Питання до тестового контролю.
- •Методичні вказівки
- •Коротке викладення теми.
- •Методичні вказівки
- •Тема : Загальні принципи лікування, реабілітації та експертизи психічних захворювань і розладів.
- •Теоретичні питання.
- •Коротке викладення матеріалу.
- •Основні принципи лікування психічних захворювань.
- •Принципи психофармакотерапії|:
- •Основні положення|становища| психофармакотерапії|:
- •1. Нейролептики.
- •Фенотіазіни
- •За дією
- •Екстрапірамідні розлади:
- •4. Побічні ефекти з боку внутрішніх органів:
- •Транквілізатори (анксиолітики|)
- •Нові небензодіазепінові| препарати
- •Антидепресанти
- •Принципи лікування антидепресантами:
- •Покази|показання| для призначення антидепресантів:
- •1. Неселективні інгібітори зворотного захоплення|захвату| серотоніна|Серотоніну| і норадреналіну — трицикличні| антидепресанти (тца).
- •2. Гетероциклічні антидепресанти.
- •3. Селективні інгібітори зворотного захоплення|захвату| серотоніна|Серотоніну| (СіОзс).
- •4. Норадренергічні і специфічні серотонинергчні| антидепресанти (насса).
- •5. Інгібітори моноаміноксидази| (імао).
- •6. Оборотні імао-а.
- •7. Антидепресанти з|із| іншим механізмом дії.
- •Нормотіміки
- •Ноотропи
- •ВиділЯються наступНі|слідуючих| радикаЛи |радикал-іони| дії ноотропів:
- •Психостимулятори.
- •Нормотиміки
- •Шокова терапія.
- •Теорії гіпнозу.
- •Класичний психоаналіз.
- •1. Продукування матеріалу.
- •2. Аналіз матеріалу пацієнта.
- •3. Робочий альянс.
- •Лікарсько-трудова експертиза психічно хворих
- •Судово-психіатрична експертиза
- •Військово-лікарська експертиза
- •Питання до тестового контролю
- •Синдром сутінкових станів свідомості.
- •Рекомендована л і т е р а т у р а
Транквілізатори (анксиолітики|)
Термінологія:
Снодійний засіб — що викликає сон. Седатівний засіб — значне заспокоєння або зменшення емоційної напруги без снодійного ефекту.
Транквілізатори — заспокійливі засоби, що не змінюють свідомість. Більшість транквілізаторів надає анксиолітичну (що усуває тривогу) дію, зменшує нервову напругу, не впливаючи на інші функції мозку.
Біологічні теорії тривоги:
1. Теорія порушення вегетативної НС.
2. Нейротрасміттерная теорія.
3. ГАМК-теорія|.
4. Серотонінова і норадреналинова| теорії.
5. Теорія ролі інших нейромедіаторів: ендорфінів, енкефалінів, гістаміну, ацетілхоліну|Ацетилхоліну|, аденозіну|.
Нейроанатомічні структури головного мозку, що беруть участь в розвитку тривоги:
1. Підкіркові відділи: синя пляма, ядра шву, лімбична| система, септогіпокампальний| шлях|дорога|, поясна звивина.
2. Кора мозку: лобові і скроневі відділи.
Механізм дії снодійних|снотворних| і седативних| препаратів, транквілізаторів нерозривно пов'язаний з ГАМК. Анксиолітіки і транквілізатори активізують ГАМК в наступних|слідуючих| утвореннях: у вставних нейронах кори півкуль, стриарних| аферентних шляхах|дорогах|, мигдалеподібному|мигдалевидному| тілі, блакитній|голубій| плямі, чорній субстанції і клітках|клітинах| Пуркиньє мозочка.
Класифікація препаратів переважно з|із| гіпнотичною і анксиолітичною| дією (Fleming|, Shapiro|, 1992)
Бензодіазепінові транквілізатори | |
Гипнотіки |
Анксиолітіки |
Флуразепам, Нітразепам (Dalmane) |
Хлордіазепоксид (Lidrium) |
Темазепам (Restoril, Signopam) |
Діазепам (Valium), сібазон, Relanium |
Тріазолам (Halcion) |
Альпрозалам (Xanax, Cassadan) |
Радедорм (Radedorm) |
Лоразепам (Ativan, Merllit) |
Квазепам (Cvazepam) |
Оксазепам (Serax) |
Мідазолам (Dormicum) |
Хлоразепат, клоразепам (Tranxene) |
Естазолам |
Бромазепам (Bromazepam) |
|
Кетазолам (Cetazoiam) |
|
Клоназепам (Clonazepam) |
Небензодіазепінові препарати | |
Зопіклон (Imovan, Ivadal) |
Мепробомат (Equanil) |
Етінамат (Valmid) |
Гідроксизин (Vistaril, Atarax) |
Золпідем (Ambien) |
Буспірон (BuSpar) |
Доксиламін (Donormil) |
Бромокриптин (Bromocriptine) |
Транквілізатори представлені переважно групою бензодиазепінів, що володіють снодійною, седативною, анксиолітичною, протисудомною і центральною миорелаксируючою дією.
Бензодіазепіни відрізняються один від одного потужністю, швидкістю інактивированія і виділення з організму.
Бензодіазепіни — непрямі агоністи ГАМК. Вони впливають на канальці іонів хлора, сполучених з ГАМК-рецепторами. У головному мозку існує 2 підтипи бензодіазепінових рецепторів — BZ1 і BZ. Найбільша їх кількість знаходиться в мигдалеподібному тілі, яке є центром анксиолітичної дії. Бензодіазепіни діють в основному на ретикулярну формацію, знижуючи сприйняття імпульсів з чутливих рецепторів на лімбичну систему і зменшуючи емоційне забарвлення; на серединний пучок переднього мозку, з яким асоціюється відчуття нагороди або покарання; на область гіпоталамуса.
Бензодіазепіни надають вплив на інші нейромедіатори (катехоламіни, серотонін).
Укорочують час засипання, зменшують кількість пробуджень і збільшують загальну|загальну| тривалість сну.
При призначенні бензодіазепінів| враховуються фармакокінетичні| особливості:
1. Швидкість всмоктування і проникнення в ЦНС (розчинність в жирах).
2. Період напіввиведення або елімінації.
3. Наявність активних метаболітів|.
4. Період напівелімінації активних метаболітів|.
Приклад|зразок|: Тазепам — період напіввиведення 6—8 г, метаболіти| неактивні.
Тріазолам — період напіввиведення 2—4 г, але|та| активні метаболіти| до 7 г.
Лорметазепам — період напіввиведення 9 ч, метаболіти| неактивні, але|та| при щоденному прийомі препарат трохи кумулюється|.
Бензодіазепіни привертають підвищену увагу у зв'язку з можливим формуванням залежності. Дійсна фізична залежність від бензодіізепинів при вживанні в терапевтичних дозах розвивається рідко, особливо при тривалості прийомі менше 1 місяця. На думку Р. Шейдера (1998), формування залежності при прийомі терапевтичних доз бензодіазепінів — ідіосинкразія. Вона спостерігається частіше у випадках поєднаного зловживання алкоголем або транквілізаторами (снодійними) хворим або його родичами.
Фізична залежність і синдром абстинента свідчать про те, що хворий приймав препарати в дозі, вище терапевтичної як мінімум в 2—3 рази.
Симптоми абстиненції: тривога, дисфорія, оніміння кінцівок|скінченностей|, непереносимість яскравого світла і гучних звуків, нудота, пітливість, м'язові сіпання або судоми.
Правила призначення бензодіазепінів (P. Baumann, С. Calanca, 1998):
1. Ретельний відбір пацієнтів.
2. Не прописувати бензодіазепіни| молодим пацієнтам.
3. Починати з максимально малої дози.
4. Якщо не спостерігається поліпшення|покращання| протягом 4—6 тижнів, припинити лікування.
5. При панічних атаках, фобічних| розладах переважно використовувати антидепресанти. При вегетативних симптомах застосовувати бета-блокатори|.
6. Виписувати рецепт на обмежений період часу.
7. Перевага|преференція| при лікуванні тривоги бензодіазепінами| з|із| тривалим періодом напіввиведення.
8. Немолодим|літнім| і соматично ослабленим хворим призначаються препарати без активних метаболітів|.
9. Дотримуватися обережності з|із| пацієнтами, схильними до залежності.
10. Постійне спостереження за хворими, одержуючими бензодіазепіни|.
З|із| великої групи транквілізаторів в даний час|нині| найчастіше застосовуються наступні|слідуючі| препарати:
Альпрозалам (Xanax). Похідне бензодіазепіна з триазольним кільцем.
Основні покази.|показання|: тривожно-депресивні, тривожні, невротичні стани|достатки| з|із| порушеннями настрою, втратою інтересу до того, що оточує, занепокоєнням|неспокоєм|, порушеннями сну, соматичними нездужаннями; при депресії на тлі|на фоні| соматичного захворювання.
Середні дози: 0,5—1 міліграм|міліграм-еквівалент|.
Діазепам (Седуксен, сібазон, Relanium, Valium). Володіє вираженим спазмолітичною, міорелаксуючою, протисудомною дією. Специфічний вплив на вегетативні симптоми. Є препаратом вибору при наданні невідкладної допомоги. Відносно повільно виводиться. Метаболіти активні.
Побічні дії: слабкість, млявість, сонливість вдень, головні болі і запаморочення, шкіряно-алергічні реакції, атаксія, зниження лібідо|прагнення|, парадоксальні реакції у вигляді посилення тривоги, збудження, порушень сну.
Середні дози: 5—40 міліграм|міліграм-еквівалентів|. Можливий парентеральний і пероральний прийом.
Хлоразепат (Клоразепам, Tranxene). Препарат групи бензодіазепінов з тривалою дією. Володіє вираженою анксиолітичною активністю, седативною, снодійною, протисудомною і центральною міорелаксуючою дією.
Покази.|показання|: явища тривоги, тик|и, депресивно-тривожні стани|достатки|, передделіриозні розлади у хворих алкоголізмом.
Побічні ефекти і протипоказання спільні|загальні| для бензодіазепінів|.
Середні дози: 5—15 міліграм|міліграм-еквівалентів|.
Тріазолам (Halcion). Володіє вираженим гіпнотичним ефектом. Пригноблює ЦНС на рівні лімбічної системи і підкіркових відділів. Потенціює ефекти ГАМК, внаслідок чого блокується лімбічна і кіркова активність. Характеризується швидкою абсорбцією і коротким періодом напіввиведення (2—3 г.). Метаболіти не активні. Потенциіє дію наркотиків, алкоголю, антигістамінних засобів, барбітуратів і антидепресантів.
Показаний хворим з|із| інсомнією| і при розладах засипання. Не порушує швидкості|швидкості| моторних і психічних реакцій наступного дня.
Макроліди і еритроміцин підвищують його вміст в крові за рахунок придушення метаболізму. При прийомі великих доз можуть спостерігатися виражена|виказувати| тривога, параноїдні симптоми, загострення слухового сприйняття, порушення смаку і нюху, парестезії.
Доза, що рекомендується: 0,25 міліграм|міліграм-еквівалентів| перед сном.
Мідазолам (Dormicum). Гіпнотик,що швидко діє і швидко виводиться. Володіє протисудомним, міоорелаксуючим і анксиолітичнким ефектом. Акумуляції не спостерігається. Укорочує фазу засипання і збільшує час сну без зміни фаз сну.
Покази.|показання|: порушення сну, особливо розлади засипання і ранні пробудження.
Протипоказання відносні.
Середні дози: 7,5—15мг|.
Естазолам. Переважно пригнічує активність лімбічної системи і підкіркових відділів головного мозку, потенціює дію ГАМК, повторно блокує кіркову активність і корково-лімбічні зв'язки, що забезпечує виражений снодійний ефект. Володіє тривалим періодом напіввиведення (15—18 ч).
Покази.|показання|: нетривале курсове лікування безсоння з|із| трудністю засипання, частими нічними і ранішніми|ранішніми| пробудженнями.
Середня доза: 1—2 мг/доб. Нікотин збільшує метаболізм і виведення препарату.
Квазепам (Cvazepam). Потужний гіпнотик центральної дії, впливає на лімбічні і таламічні відділи ЦНС, зв'язуючись з рецепторами, відповідальними за процеси сну. Відносно швидко всмоктується (до 2 ч), період напіввиведення разом з метаболітами 36—39 г. Інші метаболити виводяться до 73 г, а у хворих літнього віку період виведення збільшується в 2 рази.
Покази.|показання|, як і вище. Середні дози: 7,5 — 15 міліграм|міліграм-еквівалентів|. Як і попередній препарат, потенціює дію алкоголю, бензодіазепінів|, опіоідів|, анальгетиків| з|із| пригнобленням ЦНС.