3. Перспективи розвитку житлово-комунального господарства

З метою підвищення ефективності та надійності функціонування житлово-комунальних систем життєзабезпечення населення, поліпшення якості житлово-комунальних послуг з одночасним зниженням нераціональних витрат, в Україні розроблено програму розвитку ЖКГ.

Життєзабезпечення – сукупність дій, спрямованих на оптимальне задоволення духовних і матеріальних потреб людини.

Виконання Програми передбачає:

• досягнення взаємоузгодження регуляторних функцій центральних i місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, створення конкурентного середовища i формування ринку житлово-ко­мунальних послуг, удосконалення тарифної політики;

• забезпечення ефективної інвестиційної політики в галузі житлово-комунального господарства;

• запровадження стимулів до економного i раціонального господарювання та використання ресурсів;

• прозорість у прийнятті рішень щодо реформування житлово-комунального господарства, розвитку комунальних послуг та встановлення тарифів на них, залучення громадськості до проведення цих заходів;

• доступність житлово-комунальних послуг для громадян з низьким рівнем доходів, адресний соціальний захист населення в оплаті послуг.

Необхідність житлово-комунальної реформи викликано тим, що житлово-комунальне господарство суттєво впливає на розвиток економічних взаємовідносин у державі.

У галузі житлово-комунального господарства функціонує кілька тисяч підприємств i організацій, експлуатується майже 25% основних фондів держави, зайнято 5% працездатного населення країни. Підприємства та організації різних форм власності в сучасних умовах надають населенню понад 40 видів послуг на суму понад 6 млрд. гривень щороку. Законодавчі акти, акти Президента України i Кабінету Міністрів України, прийняті за останні роки, дали можливість розпочати реформування галузі та відносин у житлово-комунальній сфері.

Указом Президента України від 19 жовтня 1999 р. № 1351 "Про прискорення реформування житлово-комунального господарства" схвалено основні напрями прискорення реформування житлово-комунального господарства, а розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 січня 2000 р. № 30 затверджено перелік нормативно-правових актів, що підлягають розробленню для реалізації цих напрямів.

Житлово-комунальне господарство є найбільш технічно відсталою галуззю економіки з багатьма проблемами, які останнім часом особливо загострилися.

Фінансове становище підприємств, що надають житлово-комунальні послуги, незадовільне i зумовлене, насамперед, постійно зростаючою заборгованістю з оплати послуг з боку підприємств, бюджетних установ та населення. Ситуацію погіршує велика кількість пільг, передбачених законодавством для окремих категорій населення, та заборгованість бюджетів різних рівнів з відшкодування оплати наданих послуг за цими пільгами. Невирішеними залишаються питання фінансування утримання, оновлення, розвитку та модернізації діючих потужностей, насамперед водопостачання та водовідведення, санітарної очистки та переробки сміття, міського електротранспорту.

Дійшов критичної межі технічний стан мереж i споруд, які експлуатуються підприємствами житлово-комунального господарства.

В аварійному стані перебуває 30% водопровідних та 21% в каналізаційних мереж, майже 14 тис. кілометрів теплових мереж. Планово-попереджувальний ремонт поступився місцем аварійно-відбудовним роботам, витрати на які в 2 - 3 рази вищі. Постійно погіршується стан житлового фонду. Близько 40 тис. будинків (4% житлового фонду України) належать до категорії старих та аварійних.

Кількість та обсяги повністю амортизованих основних фондів i обладнання теплоенергетики, водопостачання, водовідведення, міського електротранспорту, систем сміттєпереробки в 1,5 - 2 рази більші, ніж у будь-якій іншій галузі. На межі повної зупинки перебуває ліфтове господарство.

На відновлення основних фондів потрібно понад 5 млрд. гривень. Розвиток житлово-комунального гос­подарства стримує невідповідність структур та систем управління підприємствами житлово-комунального го­сподарства умовам інтегрування в ринкову економіку.

Інтеграція – процес об'єднання зусиль різних сфер, секторів, підсистем або підрозділів для досягнення цілей. Її реалізація відбувається в муніципальних комплексних програмах. Включає розвиток виробництва й науково технічної кооперації торгово-економічних і валютно-фінансових зв'язків.

Диспропорція в розвитку житлового будівництва та інженерного забезпечення, доступність та дешевизна енергоносіїв, що стали звичними протягом багатьох років, створили ситуацію практично повного ігнорування питань енергозбереження та запровадження ефективних маловитратних технологій у житлово-комунальній сфері.

Підприємства житлово-комунального господарства не мають вагомих економічних стимулів до оптимізації структури тарифів i зниження нераціональних витрат матеріально-технічних ресурсів. Усе це свідчить про наявність системної кризи в галузі та про міжгалузевий характер проблем, для розв'язання яких, а також для забезпечення переходу до нової моделі функціонування житлово-комуналь­ного господарства необхідно проведення житлово-комунальної реформи.

Тариф — система ставок плати за різні виробничі й невиробничі послуги, надані компаніям, організаціям, фірмам й установам

Головними напрямами прискорення реформування житлово-комунального господарства є:

• удосконалення системи управління підприємствами i організаціями житлово-комунального господарства всіх форм власності, розмежування функцій органів влади, підприємств - виробників послуг, споживачів житлово-комунальних послуг, розвиток ринкових відносин у галузі;

• поглиблення демонополізації житлово-комунального господарства, створення конкурентного середовища i ринку послуг, реструктуризація підприємств i організацій, формування єдиної соціальної та фінансової політики на території самоврядування, створення сільської комунальної служби в єдиній системі житлово-ко­мунального господарства;

Демонополізація – комплекс економічних і законодавчих мір держави по обмеженню діяльності монополій, створенню конкурентного середовища на внутрішньому ринку

Демонополізація – категорія ринкової економіки, де здійснюється лібералізація ринків, заохочується діяльність конкурентноздатних суб'єктів господарювання. У всіх країнах миру з метою захисту малого й середнього бізнесу прийняті антитрестовські, антимонопольні закони. Вони спрямовані не проти великих корпорацій як таких, оскільки розмір сам по собі не дає підстав трактувати її (корпорацію) як монополію, а проти зловживань своїм положенням на ринку, що може підірвати зроблену конкуренцію й тим самим послабити національну економіку.

Реструктуризація – зміна компанією капіталу (структури позикового і власного капіталів). У результаті росту позикового капіталу стосовно власного виникає ефект податкового щита. З іншого боку, ріст позикового капіталу компанії веде до росту фінансових ризиків. Відповідно, виникає дилема між ризиком і дохідністю.

• зменшення витрат та втрат енергоносіїв у житлово-комунальному господарстві, проведення ефективної енергозберігаючої політики.

Система управління повинна об'єднати зусилля органів державного управління, відповідних структур місцевих органів виконавчої влади та підприємств житлово-комунального господарства всіх форм власності та їх об'єднань (корпорацій, асоціацій, акціонерних компаній тощо) для реформування та ефективного функціону­вання галузі в умовах ринкової економіки.

Підприємства та організації житлово-комунального господарства забезпечують виключно на договірних засадах всіх споживачів, у тому числі бюджетні організації, якісними послугами в необхідних обсягах.

Крім того, ключовою проблемою цього етапу реформування житлово-комунального господарства є запровадження системи договірних відносин, зумовлених появою в цій сфері господарюючих суб'єктів різних організаційно-правових форм. Ефективне управління діяльністю житлово-комунальних підприємств потребує: розроблення виробничої та інвестиційної програм, формування та встановлення тарифів як засобу фінансового забезпечення цих програм; запровадження моніторингу діяльності підприємств, що дасть можливість органам місцевого самовря­дування реалізувати свої повноваження із забезпечення населення якісними житлово-комунальними послу­гами.

Моніторинг – спостереження, оцінка, аналіз і прогноз стану окремих процесів у муніципальному утворенні, а також природного й суспільного середовища в цілому; - систематичне відстеження процесів або тенденцій, постійне спостереження з метою своєчасної оцінки виникаючих ситуацій

Розвиток конкуренції в житлово-комунальному господарстві здійснюється з метою створення умов для подолання негативних наслідків монопольного та домінуючого становища (в тому числі технологічно зумовленого) організацій житлово-комунального господарства шляхом:

• розмежування функцій регулювання діяльності суб'єктів природних монополій між центральними органа­ми виконавчої влади та відповідними національними комісіями, створюваними відповідно до Закону України “Про природні монополії”.

Природна монополія – стан товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв'язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб'єктами природних монополій, не можуть бути замінені в споживанні іншими товарами (послугами), у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги).

• формування органами місцевого самоврядування муніципального замовлення на послуги i програми розвитку об'єктів житлово-комунального призначення;

Муніципальне замовлення – угода між органом місцевого самоврядування й підрядною організацією про виконання робіт (про надання послуг), фінансованих за рахунок коштів місцевого бюджету; – правове регулювання договорів за рішенням місцевих проблем з метою досягнення максимальної економічної ефективності використання бюджетних коштів і стимулювання розвитку конкурентних відносин.

Муніципальне замовлення на житлово-комунальне обслуговування - це доручення (муніципального) замовника а) по виробництву й наданню житлово-комунальних послуг, б) по забезпеченню надійності об'єктів інженерної інфраструктури з використанням коштів бюджету.

• організації системи розрахунків за використані ресурси i спожиті послуги на основі договорів (угод), а також застосування економічних санкцій за порушення договірних зобов'язань;

• залучення на паритетній основі організацій різних форм власності для надання житлово-комунальних по­слуг на конкурентній (тендерній) основі.

Важливою складовою реформи житлово-комунального господарства є розвиток конкуренції в системі управління та обслуговування житлової сфери, що дозволить власникам житла та об'єктів комунального призначення визначати житлово-експлуатаційну організацію для забезпечення необхідного рівня якості робіт і надання послуг.

Контроль за дотриманням умов угод між власниками об'єктів житлово-комунального господарства, виробниками i споживачами послуг, нагляд за станом державного, комунального i приватного житлових фондів, а також комунальних об’єктів, за виконанням технологічних процесів, що забезпечують екологічну безпеку населення, повинні здійснювати як органи місцевого самоврядування, так i Державна житлова інспекція з нагляду i контролю за використанням та утриманням житлового фонду i об'єктів комунального призначення, яку необхідно створити.

Також, з метою демонополізації житлово-комунального господарства доцільно стимулювати процес роздержавлення організацій житлово-комунального господарства, забезпечити реальну правову рівність господарюю­чих суб'єктів різних організаційно-правових форм та споживачів послуг.

Під роздержавленням у дійсному законі розуміється перетворення в інші організаційно-правові форми юридичних осіб державних підприємств, що не перебувають у державній власності.

Одним з напрямів поліпшення роботи підприємств тепло-, водопостачання та водовідводу є зміна структури діючих підприємств з виділенням непрофільних виробництв, не пов'язаних з основною технологічною діяльністю, створення альтернативних підприємств.

Експлуатація об'єктів комунальної теплоенергетики, централізованого водопостачання та водовідводу може здійснюватися підприємствами різних форм власності на основі контрактів на управління, договорів оренди, концесії. Структурні зміни в діяльності та управлінні природними монополіями в житлово-комунальному господарстві, до яких належать комунальна теплоенергетика, водопостачання та водовідведення, потребують створення нових організаційних ринкових структур - акціонерних товариств, корпорацій, приватних підприємств, фор­мування сервісних служб у малих містах i селах, можливого відокремлення виробництва та транспортування товару (послуги) до споживача.

Контракт на управління – це договір, укладений органами муніципального управління, бюджетним установою, уповноваженою органом або організаціями від імені муніципального утворення з фізичними і юридичними особами з метою забезпечення муніципальних потреб, передбачених у витратах муніципального бюджету.

Оренда – договір, по якому одна сторона (орендодавець) зобов'язується надати ін. стороні (орендатору) майно у тимчасове користування за певну винагороду - орендну плату.

В оренду можуть бути передані: земля, інші. природні ресурси; підприємства і організації, їх структурні підрозділи; окремі будинки, споруди, обладнання, транспортні засоби, інструмент, ін. матеріальні цінності. Споживані речі (гроші, продукти харчування й т.п.) передаються в користування за договором договору позички, оренда машин й обладнання - по лізингу і рейтингу. Передача орендодавцем частини прав на власність на довгостроковий термін оформляється договором термінової оренд.

Концесія – форма договору про передачу в користування комплексу виключних прав, що належати правовласнику. Передача в концесію здійснюється на основі відшкодування на певний строк або без вказівки строку. Об'єктом договору може бути передача прав на експлуатацію природних ресурсів, підприємств, обладнання й інших прав, у т.ч. на використання фірмового найменування й (або) комерційного позначення, охоронюваної комерційної інформації, товарних знаків, знаків обслуговування й т.п. Виплата винагороди може здійснюватися у вигляді разових (паушальних) або періодичних (роялті) платежів, відсотків від виторгу, націнки на оптову ціну товарів або в іншій формі, установленої договором

У результаті розвитку конкурентних відносин у житлово-комунальному господарстві підвищиться ефективність його функціонування, що забезпечить загальне зниження витрат на утримання цієї сфери не менше ніж на 22% та залучення додаткових фінансових ресурсів на модернізацію господарства.

Реформування відносин у житловій сфері здійснюється за такими напрямами: продовження розмежування форм власності в житловому фонді, стимулювання його приватизації, формування інституту власника житла.

Приватизація - відчуження майна на платній основі, що перебуває у державній або комунальній власності, (об'єктів приватизації) у власність фізичних й юридичних осіб створення об'єднань співвласників будинків та квартир у багатоквартирних будинках, неприбуткових організацій для управління та утримання будинку, його ремонту та експлуатації.

Об’єднання співвласників будинків та квартир у багатоквартирних будинках - некомерційна організація, форма об'єднання домовласників для спільного управління й забезпечення експлуатації комплексу нерухомого майна в кондомініумі, володіння, користування й у встановлених законодавством межах розпорядження спільним майном.

Реорганізація та роздержавлення житлово-експлуатаційних організацій, перетворення їх на рівноправних партнерів на ринку послуг — заходи щодо зміни цілей, стратегії й способів внутрішнього функціонування комунальної організації:

• розподіл функцій та запровадження договірних відносин між власником житла, керуючими компаніями та підрядними організаціями;

• завершення впровадження повного відшкодування вартості надання житлово-комунальних послуг з включенням до оплати житла витрат на проведення капітального ремонту будинку.

Актуальність на цьому етапі набуває формування інституту соціального житла, розроблення порядку надання соціального житла в оренду (найм), визначення категорій громадян, яким надається це житло, переліку соціальних нормативів на житлово-комунальні послуги, їх оплати.

Соціальне житло – це житло всіх форм власності (крім соціальних гуртожитків) з житлового фонду соціального призначення, що безкоштовно надається громадянам України, що нуждаються в соціальному захисті, на підставі договору наймання на певний строк.

Формування ринкових відносин у житловій сфері вимагає внесення змін до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та прийняття законодавчих актів, у першу чергу, нового Житлового кодексу, створення системи реєстрації прав власності на нерухомість.

Формування нових економічних відносин у сфері тепло-, водопостачання та водовідводу враховує особливості діяльності підприємств, які виробляють та надають ці види послуг.

Діяльність підприємств тепло-, водопостачання та водовідводу потребує ефективного регулювання з боку центральних та місцевих органів влади. Ефективне регулювання включає:

• формування виробничих та інвестиційних програм на основі перспективних схем тепло-, водопостачання та водовідводу міст i населених пунктів;

• щорічне тарифне регулювання з урахуванням скорочення нераціональних витрат, прозорість формування тарифів;

• проведення моніторингу діяльності підприємств;

• забезпечення обліку i регулювання споживання основних комунальних послуг, що дасть можливість здійснити перехід від оплати за нормативами споживання до оплати згідно з показниками приладів обліку;

• економічно обґрунтований розвиток схем тепло-, водопостачання та водовідводу населених пунктів.

Потрібно провести поетапне перетворення комунальних підприємств тепло-, водопостачання та водовід­воду у відкриті акціонерні компанії.

Для формування ефективного ринкового механізму функціонування комунальної теплоенергетики та водопровідно-каналізаційного господарства необхідно прийняти нові законодавчі акти та внести зміни до законів, Державної програми розвитку водопровідно-каналізаційного господарства та цільової Програми стабілізації роботи та розвитку комунальної теплоенергетики України.

Розв'язання проблеми забезпечення фінансової стабілізації житлово-комунального комплексу є головною передумовою формування економічних взаємовідносин у цій галузі економіки, що передбачає реструктуризацію заборгованості та ліквідацію заборгованості в сфері житлово-комунального господарства відповідно до законодавства.

Реструктуризація заборгованості — зміна структури боргів по певних параметрах (строк, призначенню, величині, пільгам, виплатам і т.ін.) у зв'язку з умовами, що змінилися, і з метою позитивного рішення проблеми. Один з методів антикризового управління.

Ліквідація заборгованості - стягнення боргів за надані комунальні послуги через проведення роз'яснювальний роботи, через суд, через проведення операції факторингу (продаж дебіторської заборгованості)

• подолання збитковості житлово-комунального господарства, забезпечення стабільного i достатнього точного фінансування виробництва житлово-комунальних послуг;

• для оздоровлення фінансової ситуації в житлово-комунальному господарстві потрібно реструктуризувати заборгованість бюджету та бюджетних організацій перед підприємствами житлово-комунального господарства i визначити реальні терміни її ліквідації. Для розв'язання цієї проблеми потрібно:

• розробити порядок ліквідації заборгованості в житлово-комунальному господарстві;

• провести інвентаризацію заборгованості та витрат підприємств житлово-комунального господарства;

• скласти акти звіряння заборгованості з усіма кредиторами i дебіторами;

• розробити стандартні форми для уніфікованого обліку i контролю за станом заборгованості.

Основними заходами соціального забезпечення та захисту підприємств житлово-комунального госпо­дарства є:

Соціальне забезпечення – державна програма повного або часткового утриманню непрацездатних. Воно становить систему соціально-економічних заходів, що гарантують: а) матеріальне забезпечення громадян у старості, у період тимчасової непрацездатності, при втраті годувальника в родині; б) забезпечення допомогою й надання пільг жінкам-матерям, сім’ям з порівняно низькими середніми доходами й ін.

1. Удосконалення законодавчої та нормативно-правової i методичної бази для реформування житло­во-комунального комплексу.

2. Державна підтримка науково-технічних програм, державних програм розвитку житлово-комунального господарства, його модернізації, створення високоефективного вітчизняного обладнання та механізмів.

3. Виважена цінова політика, спрямована на:

• стабілізацію та формування економічно обґрунтованих тарифів;

• зменшення собівартості послуг;

• стимулювання заходів щодо ресурсозбереження;

• впровадження приладів обліку послуг;

• забезпечення ефективного контролю за встановленням розміру тарифів;

• створення привабливого інвестиційного клімату, фінансово-економічного механізму середньо- та довго- строкового кредитування галузі;

Інвестиційний клімат - сукупність сформованих у якій-небудь країні політичних, соціально-культурних, фінансово-економічних і правових розумінь, що визначають якість підприємницької інфраструктури, ефективність інвестування й ступінь можливих ризиків при вкладенні капіталу.

Розроблення та реалізація програми адресної соціальної допомоги та соціального захисту населення, завершення впровадження диференційованої оплати за житло i послуги залежно від їх якості.

Соціальна допомога – матеріальна й натуральна допомога, допомога у вигляді соціально-побутових, медико-соціальних й інших видів соціальних послуг, соціального догляду; - підтримка в грошовій й/або натуральній формі, надавана з обліком законодавчо встановлених гарантій по соціальному забезпеченню. Соціальна допомога виявляється за рахунок коштів місцевих органів влади, підприємств, позабюджетних і благодійних фондів з метою надання диференційованої допомоги нужденним, безробітним й/або непрацездатним громадянам і сім’ям з дітьми.

Соціальний захист – у широкому змісті - діяльність держави по втіленню в життя цілей і пріоритетних завдань соціальної політики, по реалізації сукупності законодавчо закріплених економічних, правових і соціальних гарантій, що забезпечують кожному члені суспільства дотримання найважливіших соціальних прав. У вузькому змісті - комплекс цілеспрямованих конкретних заходів економічного, правового й організаційного характеру для підтримки найбільш уразливих верств населення; - комплексна система організаційно-правових, економічних й інших мір, спрямованих на забезпечення необхідної якості життя кожного члена суспільства в конкретних соціально-економічних умовах. Включає соціальне забезпечення, соціальне страхування, соціальну допомогу, соціальну підтримку й правовий захист.

Диференціація (франц. differentiation, від лат. differentia – різниця, розходження) – поділ цілого на різні частини, форми й ступені.

Розв'язання проблеми реформування та розвитку житлово-комунального господарства на регіональному рівні, реалізація регіональних програм забезпечуються місцевими органами виконавчої влади та органа­ми місцевого самоврядування.

Соціальний захист полягає в недопущенні з боку органів центральної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та уповноважених ними організацій включення до тарифів на комунальні послуги необґрунтованих витрат, пов'язаних з монопольним становищем організацій житлово-комунального господарства; зниження якості послуг, зумовлених нормативами та договорами на технічне обслуговування i надання послуг; невиправдано високого рівня тарифів за понаднормативне споживання житлово-комунальних послуг.

Для цього потрібно впровадити систему державних соціальних нормативів у сфері житлово-комунально­го обслуговування, які встановлюються з метою визначення державних гарантій щодо надання житлово-ко­мунальних послуг та розмірів плати за житло i комунальні послуги та забезпечують реалізацію конституційного права громадянина на житло.

Соціальний норматив – кількісний або якісний орієнтир оптимального стану соціального процесу; показники необхідної забезпеченості населення найважливішими житлово-комунальними, соціально-культурними й іншими послугами в натуральному й грошовому вираженні.