4. Система управління комунальними ресурсами

За останні десятиріччя у світі відбулися значні зміни в процесі виробітки концепції соціально-економічного розвитку на місцевому рівні, що має на увазі тривалість збереження основних умов для збалансованого відтворення багатобічного потенціалу території. Ключовим фактором розвитку будь-якої території є оптимальне та ефективне використання місцевих ресурсів, до яких входять земля та нерухомість комунальної власності, комунальні підприємства, місцевий бюджет тощо. Достатність зазначених ресурсів забезпечує збалансований розвиток території. При цьому, науково обґрунтований розвиток вимагає осмисленого підходу до вирішення проблем, що існують у певному регіоні.

Нерухомість – земельні ділянки, ділянки надр, обособлені насадження, будинки, споруди.

Проблема – це не просто недостача або надлишок комунального ресурсу, але диспропорція, яка систематично виникає між різними аспектами розвитку.

При стійкому виникненні у системі на кожному новому етапі тієї або іншої диспропорції необхідним є здійснення зовнішніх коригувальних впливів або координації дій всіх елементів системи щодо подоланню зазначеного дисбалансу. Досвід управління ресурсами територій свідчить про наявність наступних проблем:

• відсутність цілісної системи управління комунальними ресурсами;

• слабість фінансової й економічної бази міст;

• недосконалість нормативно-правового забезпечення;

• недостатня підготовленість кадрів;

• недостатній рівень науково-методичного й інформаційного забезпечення;

• недостатньо раціональна організація та структура управління;

• неефективність механізмів контролю тощо.

Подолання зазначених проблем багато в чому залежить від забезпечення системного регулювання управління комунальних ресурсів міста з урахуванням ускладнення цього процесу.

Системне управління комунальними ресурсами та представлення його компонентів, елементів й їх взаємозв'язків має принципове теоретичне й методологічне значення для того, щоб зрозуміти, що представляє собою система управління комунальними ресурсами, які підсистеми включає вона, як вони співвідносяться між собою й реально взаємодіють.

Система управління представляє сукупність всіх елементів, підсистем і комунікацій між ними, а також процесів, що забезпечують задане функціонування організації.

Насамперед, мається на увазі, взаємозв'язок суб'єкта управління (органів місцевого самоврядування) з підсистемою, якою управляють, тобто об’єкт управління (у нашому випадку це комунальні ресурси ) (рис. 2).

прямий зв'язок (керуючий вплив)

зворотний зв'язок

(інформація)

Рис .2. Схема управління комунальними ресурсами

Однозначно можна сказати, що певний суб'єкт управління не може існувати без відповідних керованих об'єктів і тільки в сукупності вони утворять систему управління ресурсами міста, яка охоплює:

а) організацію й функціонування суб'єкта управління - органів місцевого самоврядування (керуючу підсистему);

б) структуру взаємозв'язків керуючої системи з керованим об'єктом – комунальними ресурсами (прямі й зворотні зв'язки);

в) компоненти керованої підсистеми і їхні окремі елементи, які створюють у взаємозв'язку структуру керованої підсистеми й безпосередньо сприймають управлінські впливи.

Однак, не можливо розглядати систему управління комунальними ресурсами лише з позиції суб’єкта та об’єкта управління, оскільки вона містить більш складну, динамічну, багаторівневу та ієрархічну організацію суб’єктивно-об’єктивних залежностей підсистем управління.

Домінантою елементів управління комунальних ресурсів є фактор, що безпосередньо впливає на елементи управління комунальними ресурсами та пов'язаний з об’єктом управління це, перш за все, цілі та завдання, функції та принципи та структура управління, тощо.

Формулювання цілей передбачає: на основі аналізу внутрішніх проблем провадиться формування цілей розвитку; здійснюється перевірка сформульованих цілей на предмет несуперечності один одному, а також цілям розвитку вищестоящих рівнів; провадиться вироблення максимального числа напрямків, на яких можливе досягнення поставлених цілей; здійснюється аналіз альтернативних джерел ресурсів, господарських важелів, структурних зрушень, економічних й інших стимулів, їх можливе комбінування й послідовність використання для досягнення цілей.

Відповідно до поставлених цілей формуються основні завдання управління комунальними ресурсами:

• оцінка ресурсів комунальної власності та підвищення ефективності їх використання до потреб населення;

• закріплення фундаменту ефективного використання комунальних ресурсів міста;

• розробка нових організаційних та інституціональних підходів до забезпечення ефективного управління комунальними ресурсами;

• перевірка результатів, тощо.

О сновні цілі та завдання управління комунальними ресурсами у цілому окреслюють коло діяльності системи управління й служать своєрідним критерієм для формування деякої сукупності конкретних функцій територіального управління.

Завдання підвищення ефективності використання ресурсів до потреб населення вимагає виконання функції дослідження й аналізу потреб громадян і суб'єктів господарювання. Функція планування дозволяє вирішувати завдання обґрунтованого визначення основних напрямків підвищення ефективності використання ресурсів комунальної власності й джерел для їх забезпечення. Завдання розробки нових організаційних та інституціональних відносин між різними структурними підрозділами вирішуються шляхом функцій організації, координації, регулювання. Завдання по перевірці ефективності діяльності, порівнянню отриманих результатів із плановими здійснюється через функцію контролю. У цілому, зміст функцій на кожному рівні управління комунальними ресурсами обумовлено специфікою завдань, які виконуються на відповідному рівні.

Відповідно до функцій, можна сформулювати основні принципи системи управління комунальними ресурсами міста: ефективності, прибутковості, економії, кооперації, принцип участі тощо.

При описі системних зв'язків управління комунальних ресурсів в такому виді треба враховувати, що перераховані елементи самі мають складну, багаторівневу й ієрархічну організацію, проявляють себе у вигляді певних підсистем чи структур: функціональна структура, організаційна структура, матрична, тощо.

У підсистемі елементів управління комунальними ресурсами витримується логіка управлінської діяльності, розуміння й дотримання якої допомагає при рішенні конкретних управлінських завдань. Вихідна інформація служить початком управлінського циклу, далі необхідно володіти відповідними знаннями й уміннями, орієнтуватися на правові норми й процедури, ураховувати наявні людські, матеріальні й фінансові ресурси, організаційні форми, оптимізувати плани через експертизу, на їхній основі приймати остаточні рішення, що викликають необхідні дії й в остаточному підсумку – що призводять до бажаних результатів. І так щораз по безлічі проблем, пов'язаних із задоволенням потреб населення.

Об’єктом управління цієї системи виступають комунальні ресурси міста, які, у свою чергу, можна поділити на дві основні групи – це матеріальні та нематеріальні комунальні ресурси.

У сукупності й у взаємозв'язку система суб'єктивно-об'єктивних залежностей, система управлінських елементів, система суб'єктивних елементів створюють методологічні основи для його аналізу, використання можливостей для вдосконалювання управління комунальними ресурсами.

Для аналізу та оцінки ефективного використання ресурсів комунальної власності використовують безліч інструментів та методів. Оцінка ефективного використання комунальних ресурсів, перш за все, має бути комплексною. Специфіка комплексної оцінки полягає в то­му, що її отримують за гармонізації результатів комплексного економічного аналізу. У ній містяться узагальнені висновки про діяльність об'єкта, які базуються на принципі системності.

Оцінка – це результат визначення та аналізу якісних і кількісних характеристик об'єкта, що ним управляють, а також самого процесу управління ним. Оцінка дає можливість установити, як працює об’єкт, чи досягаються поставлені цілі, як зміни й удосконалення в процесі управління впливають на повноту використання комунальних ресурсів, його ефективність.

У наукових працях з проблем формування і реалізації комунальних ресурсів зазвичай недостатньо розроблено питання ви­мірювання його величини і рівня ефективності використання. Безліч найрізноманітніших думок висловлюється щодо підходів до оцінки комунальних ресурсів.

Для оцінки ресурсів комунальної власності потрібна всеосяжна сис­тема показників, причому в основу конструювання такої системи має бути покладена структурна модель, що враховує не тільки фактичну динаміку, а й плануємий результат. На наш погляд, структурна модель системи показників концептуально має врахо­вувати такі вимоги до її формування:

• загальнотеоретична інтерпретація, взаємозв'язок і цілеспря­мування як окремих показників, їхніх груп, так і всієї системи в цілому;

• забезпечення порівнянності, єдиної спрямованості показни­ків груп, усієї системи;

• наявність у системі показників, що виступають як основні регулювальні параметри, опорні категорії;

• можливість регулювання значень величин показників залеж­но від рівня використання ресурсів, що витрачаються, і ефектив­ності результату;

• можливість одержання прогнозу про спрямованість динамі­ки показників.

Для будь-якої оцінки вартості комунальних ресурсів має значення вибору критерію. У нашому випадку критерії оцінки ефективного використання ресурсів комунальної власності повинні відображати головну ціль – відповідність потребам територіальної громади.

У загальному вигляді методологію оцінки можна подати як послідовність таких дій: формування категорій, розробка показників, установлення критерію порівняння; вибір способу оцінки, одержання результа­ту оцінки.

Оцінка вартості комунальних ресурсів – це упорядко­ваний, цілеспрямований процес визначення вартості об'єкта з урахуванням потенційного і реального ефекту, який має місце в певний проміжок часу в конкретних умовах.

Методологія оцінки – сукупність оцінних принципів, показників, критеріїв і методів оцінки.

Комунальні ресурси можна оцінити за допомогою таких основних груп показників: результативності (відношення фактичного результату до планового), економії (відношення планових витрат до фактичних) та ефективності (відношення результату до витрат).

Існує безліч характеристик ефективності. У загальному виді всі показники виміру ефективності можуть бути розділені на технічні (або соціальні) й економічні.

Технічна ефективність припускає, що критерії оцінки повинні відображати ступінь відповідності використання ресурсів комунальної власності потребам населення. Технічна ефективність звичайно визначається з погляду досягнення цілей діяльності. Такий підхід, дозволяє формулювати критерії ефективності й ставити ціль по їх досягненню.

При подібному підході технічна ефективність оцінюється шляхом вивчення суспільної думки. Використання тільки кількісних технічних показників може привести до невірних висновків, якщо вони не відображають якості роботи. Основний спосіб рішення проблеми - разом з кількісними показниками технічної продуктивності приводити відповідні якісні показники, що показують якість послуг, наприклад, число допущених помилок. Одночасне використання показників кількісної і якісної оцінки дозволяє проаналізувати, чи не відбувається ріст ефективності за рахунок зниження якості роботи.

Важлива якісна характеристика технічної ефективності багатьох послуг – оперативність, що відображає час реагування на терміновий виклик або запит, відповідність установленому графікові або строкам виконання роботи із задоволення запиту.

Крім різних кількісних й якісних критеріїв, технічна ефективність часто залежить від кінцевого результату діяльності по наданню послуг.

У цілому, оцінка затрачуваних ресурсів провадиться шляхом калькуляції витрат на всі ресурси, витрачені на одержання результатів.

Показники економічної ефективності використання комунальних ресурсів виміряються як співвідношення витрат до результатів або результатів до витрат. Однак завжди варто аналізувати, наскільки ефективність зросла за рахунок понесених витрат, а наскільки за рахунок інших факторів.

Розрахувати економічну ефективність із достатньою точністю часто набагато складніше й дорожче, ніж технічну, через труднощі оцінки витрат. Однак у кожному разі потрібно пам'ятати про важливість багатомірної оцінки.

Всі плановані дії по підвищенню ефективності повинні перевірятися на відповідність критерію того, чи можна з їх допомогою одержати більші результати з меншими витратами. При цьому витрати на заходи щодо підвищення ефективності не повинні перевищувати очікуваний позитивний ефект.

Використовувані критерії ефективності повинні не тільки відображати ступінь досягнення поставлених цілей, але й ураховувати випадки, коли діяльність служб викликає нові проблеми й вимоги або негативно впливає на стан суспільства. Основним показником того, у чому бідує суспільство, які потреби треба задовольняти, і в якому ступені, з огляду на недостачу ресурсів, є думка населення.

Корисно проводити постійний моніторинг використання ресурсів комунальної власності, що дозволить простежити за загальним ефектом і намітити необхідні корективи. Вибір конкретних показників, які повинні включатися в систему постійного моніторингу потреб населення, залежить у першу чергу від цілей і завдань, поставлених перед системою.

У свою чергу, достовірна, надійна інформація має життєво важливе значення для того, щоб моніторинг реально сприяв росту ефективного використання комунальних ресурсів. Зібрані дані поліпшать прийняття рішення органів місцевого самоврядування щодо управління ресурсами міста. На основі проведеного аналізу та знань органи місцевого самоврядування приймають рішення, що у свою чергу є результатом управління.

Таким чином, вирішення зазначених проблем управління комунальними ресурсами можливо через системне регулювання цієї сфери діяльності, що дасть змогу врахувати усе різноманіття взаємодіючих елементів та призведе до більш ефективного їх використання. У свою чергу, механізм системного управління комунальними ресурсами включає такі основні компоненти, як суб’єкт управління (органи місцевого самоврядування), об’єкт управління (комунальні ресурси), прямі й зворотні зв’язки (керуючий вплив та інформація). Особливостями цього механізму є оцінка ресурсів комунальної власності, що дозволяє покращити показники їх використання з позиції результативності, економії та ефекту, а отже буде сприяти збалансованому соціально-економічному розвитку міста та подальшому підвищенню якості життя населення.

Запропонований механізм управління ресурсами комунальної власності дозволяють ширше використовувати потенційні можливості системного управління міста в цілому, а отже покращити показники ефективності використання комунальних ресурсів. Подальших досліджень потребують питання по прийняттю рішень щодо управління комунальними ресурсами на основі постійного моніторингу, що дозволить простежити за загальним ефектом і намітити необхідні корективи.