4. Роль стратегічного планування у формуванні та реалізації програми соціально-економічного розвитку міста

Стратегічне планування є визначальною скла­довою процесу стратегічного управління соціально-економічного розвитку країни. На стратегічне плану­вання покладається визначення загальних стратегічних цілей та пріоритетів стратегії, необхідні ресурси й етапи визначених завдань. На його основі ма­ють розроблятися плани, зорієнтовані на досягнення цих цілей, що мають враховувати реальну ситуацію на кожному з етапів даної стратегії.

Сучасний стан загальнодержавного стратегічного планування та упра­вління в Україні, у тому числі у соціально-економічній сфері, можна характе­ризувати як відсутність єдиної методології щодо їхнього формування, систем­ності, уніфікованості, узгодженості механізмів між собою та офіційного виз­начення для більшості з них, що в кінцевому результаті призводить до зни­ження ефективності державної політики, державного управління, зокрема стратегічного управління. Сьогодні можна говорити тільки про наявність окремих елементів загальнодержавної системи стратегічного планування та управління, якими частково та несистемне здійснюються окремі етапи проце­су стратегічного планування.

Без теоретичного обґрунтування методичних засад формування державної політики забезпечення національної безпеки та практичного впровадження сучасних механізмів її поетапної реалізації з урахуванням геополітичної си­туації навколо України та тенденцій її зміни, світових глобалізаційних проце­сів, реальних та прогнозних можливостей держави, інших факторів, що впли­вають та будуть впливати на забезпечення сталого розвитку України на най­ближчу та віддалену перспективу, вирішити цю проблему без впровадження удосконаленої методології стратегічного планування неможливо, що і визна­чає актуальність даної теми дослідження.

Стратегічне планування у будь-якій сфері спрямовано на:

1. підвищення об'єктивності та зменшення ризиків прийняття управлінських рішень в умовах невизначеності та не передбачуваності, головні причини яких є неможливість отримання повної, достовірної, своєчасної та точної і вхідної інформації;

2. багатоваріантність умов, за яких здійснюється прийняття рішень;

3. багатоваріантність самих рішень, кожне з яких є найкра­щим для конкретних умов і передбачити які неможливо;

4. неадекватність моде­лей стратегічного планування реальному процесу тощо.

Комплексний вплив різних чинників призводить до суттєвої невизначено­сті, непередбачуваності, нестабільності, протиріччя процесів, що відбувають­ся у соціально-економічній сфері, та унеможливлює застосування традиційних підходів до формування стратегічних документів на середньострокову та дов­гострокову перспективу, заснованих на методах екстраполяції та прогнозуван­ні, і як наслідок - обумовлює необхідність здійснення стратегічного плануван­ня у сфері державного управління соціально-економічним розвитком країни.

Але за будь-яких умов якість стратегічного планування залежить від того, наскільки чітко і точно сформульовані цільові настанови; формалізовано представлення мети стратегічного планування у вигляді кількісного критерію; сформована, класифікована та визначена множина основних факторів та показ­ників впливу на соціально-економічну сферу, а також динаміка їхніх змін.

Метою стратегічного планування є те, що вона є формулювання та формалізація загальних та тривалих процесів, взаємозв'язків і взаємодії між ними, має їх кон­кретизувати та деталізувати для практичного втілення у життя в ході форму­вання та реалізації державної політики.