3. Міжбюджетні відносини у формуванні доходів місцевих бюджетів
Доходи місцевих бюджетів виражають економічні відносини, що виникають у місцевих органів влади з підприємствами, організаціями і громадянами в процесі формування бюджетного фонду регіону. Формою прояву цих відносин служать різні види платежів, податків, що сплачуються підприємствами, організаціями і населенням у бюджет регіону, а матеріально-речовинним втіленням є кошти, що мобілізуються в бюджетний фонд.
Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок закріплених і регулюючих джерел. Як правило, закріплені доходи надходять безпосередньо в бюджет даного регіону, що стосується регулюючих, то вони являють собою фінансування з боку держави по нормативах, зазначених у законодавчих документах і, як правило, піднімають планку доходів місцевих бюджетів для нормального забезпечення фінансування витрат.
Відповідно до статті 9 Бюджетного Кодексу України доходи бюджету класифікуються по таких розділах:
податкові надходження;
неподаткові надходження;
доходи від операцій з капіталом;
трансферти.
Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори й інші обов'язкові платежі.
Неподатковими надходженнями визнаються:
доходи від власності і підприємницької діяльності;
адміністративні збори і платежі, доходи від некомерційного і побічного продажу.
Трансферти – це кошти, отримані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безкоштовній і безповоротній основі.
Загальний обсяг доходів складається з трьох складових частин:
Доходи, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування і враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів або вилучення з місцевого бюджету (Кошик №1). До цих доходів відносяться податки і збори (обов'язкові платежі), визначені статтею 64, 66 Бюджетного Кодексу України відповідно до розподілу повноважень відповідних рад.
Власні доходи місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, визначені в статті 69 Бюджетного кодексу України (Кошик №2).
Міжбюджетні трансферти (дотація і субвенція, що надаються бюджетом вищого рівня бюджетам нижчих рівнів) .
Розрахунок прогнозного показника обсягу доходів по кошику №1 здійснюється шляхом прямого розрахунку з використанням індексу відносної податкоспроможності відповідної адміністративно-територіальної одиниці, що розраховується на основі звітних даних про фактичні надходження відповідних податків, зборів у ці бюджети за три останні бюджетні періоди (базовий період), що передують року, у якому формуються показники бюджету на плановий бюджетний період.
Формула розрахунку індексу відносної податкоспроможності відповідної адміністративно-територіальної одиниці затверджується Кабінетом Міністрів України. При розрахунку обсягу доходів кошики №1 також враховуються втрати закріплених доходів відповідних місцевих бюджетів у результаті надання пільг платникам податків відповідно до рішення Верховної Ради АРК і відповідних місцевих рад.
Одночасно з цим розрахунок обсягу доходів, закріплених за місцевими бюджетами здійснюється і на підставі прогнозу обсягу доходів бюджету, визначеного на підставі прогнозних основних макропоказників економічного і соціального розвитку на плановий бюджетний період, що надаються структурними підрозділами міністерства економіки в місцевих радах. Згідно з цією методикою (прогнозами економічного розвитку) розраховуються і власні доходи місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів і вилучення (Кошик №2).
Слід зазначити, що Міністерство фінансів не враховує доходів кошика №2 при розрахунку трансфертів, але в той же час проводить розрахунки їхньої величини, оскільки плата за землю є частиною доходів районних і обласних бюджетів. Крім цього, Міністерство фінансів зобов'язане здійснювати оцінку всіх ресурсів зведеного бюджету України. Розподіл кошика №2 Міністерство фінансів здійснює також із застосуванням індексів податкоспроможності. Ці розрахунки фінансовий орган може враховувати при формуванні своїх власних доходів.
Розрахунок обсягу доходів, що є зовнішніми – трансфертів з державного й обласного бюджетів проводиться окремо по кожнім виді надходжень. Розмір дотації місцевому бюджетові або вилучення з місцевого бюджету залежать від розрахованої методом прямого розрахунку величини доходів кошика №1 і витрат на делеговані повноваження. Величина субвенції, що надається з Державного бюджету визначається Законом про Державний бюджет. Трансферт з обласного бюджету також може бути безумовний – додаткова дотація на подолання диспропорцій у мережі бюджетних установ, або умовний – субвенцією. У свою чергу субвенція теж може бути надана на договірних або бездоговірних умовах. Так, у випадку розподілу на обласному рівні субвенції з Державного бюджету, договори не складаються – умови надання субвенції фактично визначаються Законом про Державний бюджет і відповідними спеціальними нормативними актами (наприклад, що регулюють деякі програми по соціальному захисту). Якщо планується інвестиційна субвенція або субвенція на виконання визначених повноважень (особливо в сфері охорони здоров'я) з обласного або іншого бюджетів, то умови її надання регулюються відповідними договорами.
Після проведення вищевказаних розрахунків доходів кошика №1 місцевими фінансовими органами проводиться порівняння величини, розрахованої Міністерством фінансів прямим розрахунком, і по прогнозних розрахунках економічного розвитку. Остаточний розмір доходів кошика №1 визначається сесіями відповідних місцевих рад, однак він не впливає на розмір трансферту місцевому бюджетові або вилучення з місцевого бюджету, визначеного Міністерством фінансів України.
Місцева рада може підвищити доходи кошика №1 стосовно розрахованим Мінфіном, якщо прогнози показують кращі показники. Зменшення ж дохідної частини теж можливо, однак у політичному плані не виправдано.
Таким чином, доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок частини загальнодержавних податків, місцевих податків і зборів, надходжень від передачі в оренду майна комунальної власності, плати за ліцензії, сертифікати і державну реєстрацію суб'єктів господарської діяльності, штрафів і фінансових санкцій, а також за рахунок дотацій з бюджетів вищих рівнів (рис. 1).
В даний час в Україні діє Декрет «Про місцеві податки і збори», прийнятий Кабінетом Міністрів України 20 травня 1993 року, у якому визначений перелік місцевих податків і зборів і дані граничні розміри їхніх ставок. Відповідно до вищевказаного Декрету до місцевих податків відносяться: податок з реклами, комунальний податок.
Рис. 1. Доходи місцевих бюджетів.
До місцевих зборів (обов'язковим платежам) відносяться: готельний збір, збір за паркування автотранспорту, ринковий збір, збір за видачу ордера на квартиру, курортний збір, збір за участь у скачках на іподромі, збір за виграш на скачках на іподромі, збір з осіб, що приймають участь у грі на тоталізаторі на іподромі, збір за право використання місцевої символіки, збір за право проведення кіно- і телезйомок, збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей, збір за проїзд через територію прикордонних областей автотранспорту, що направляється за кордон, збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі і сфери послуг, збір із власників собак.
Крім перерахованих вище податків у місцеві бюджети надходять ще і різні види зборів і неподаткових платежів.